Психологія сексуальності - Діденко С. В. - Психологічні аспекти сенсуальності дитини у парапубертатному періоді

Формування статевої ідентичності починається в дитячому віці і суттєво впливає на сексуальний розвиток.

Статева Ідентичність - індивідуальне, особистісне відчуття себе чоловіком чи жінкою, своєї належності до певної статі.

Фактори, які впливають на процес статевої ідентифікації, по-різному витлумачують представники теорій научіння, пізнання в процесі розвитку, взаємодії біологічних і соціальних факторів.

1. Теорія научіння. Згідно з нею, усвідомлення статевої належності формується у процесі наслідування моделей індивідуальної поведінки і під впливом навколишнього середовища. У ранньому віці дитина спостерігає і намагається наслідувати поведінку батьків, звикає відтворювати поведінку представника своєї статі, оскільки таке наслідування схвалюється. Відомо, що батьки по-різному ставляться до хлопчиків і дівчаток, бо по-різному уявляють їх у майбутньому. Цей процес (диференційована соціалізація) обумовлює формування статеворольової поведінки.

2. Теорія пізнання в процесі розвитку. Статева ідентичність, за цією теорією, формується паралельно з інтелектуальним розвитком дитини. Дуже маленькі діти мають обмежене уявлення про стать, яке відповідає їх спрощеному погляду на світ. Наприклад, 3-річна дитина вірить, що в телевізорі сидить справжній дядько, а чоловіку для того, щоб перетворитися на жінку, достатньо надіти перуку чи сукню. Спитавши 3-річну дівчинку, ким вона хоче стати, коли виросте, можна отримати відповідь: "Батьком". Лише у 5-6 років, переконавшись у постійності своєї статевої належності, діти починають стійко ідентифікувати себе з істотами своєї статі. Спостерігаючи за дорослими, вони роблять висновки, що чоловікам і жінкам властиві різні типи поведінки. Теорія пізнання в процесі розвитку передбачає, що дитина імітує поведінку дорослих не заради винагороди, а задля відчуття себе істотою певної статі.

3. Теорія взаємодії біологічних і соціальних факторів, її прихильники виходять з того, що на розвиток ідентичності в дитячому і підлітковому віці впливають біологічне програмування в пренатальному (лат. рrае - перед і natus - народження) періоді, психічні особливості, норми поведінки. Попри те, вважається, що біологічного програмування пренатального розвитку, дії генетичних сил недостатньо, щоб подолати вплив виховання і набуті в постнатальному

(лат. роst - після і natus - народження) періоді навички. У віці від 1 до 5 років дитина переживає перший етап статевої ідентифікації - формування статевої самосвідомості, усвідомлення власної статевої належності. Цей процес відбувається під впливом мікросоціального середовища, значною мірою він детермінований статевою диференціацією мозку в пренатальному періоді. У парапубертатному періоді дитина починає усвідомлювати власну статеву належність і статеву належність людей, які її оточують, набуває впевненості в її незворотності, після чого спроби змінити її статеву самосвідомість є малоуспішними. У завершальній фазі цього етапу при визначенні дитиною статі людей рівнозначно беруться до уваги всі ознаки статевої належності (зовнішній вигляд, одяг, будова тіла, статеві органи).

Психологічні аспекти сенсуальності дитини у парапубертатному періоді

Дитяча сексуальність є одним із найменш досліджених у психології сексуальності питань. Адже дані стосовно сексуальної поведінки дітей, отримані від дорослих респондентів, є неточними та недостовірними (дорослі можуть погано пам'ятати свої відчуття і почуття в дитинстві, Приховувати певні спогади, щоб виглядати "нормально"). Опитування дітей щодо їх сексуальних відчуттів і поведінки неможливі з багатьох міркувань. Тому дослідникам, які зосереджені на питаннях дитячої сексуальності, доводиться покладатися на здогадки, умоглядні висновки, дані культурологічних досліджень аборигенів, які вважають нормальними сексуальні ігри дітей.



Схожі статті




Психологія сексуальності - Діденко С. В. - Психологічні аспекти сенсуальності дитини у парапубертатному періоді

Предыдущая | Следующая