Психофізіологія - Кокун О. М. - Проблема активності

Точкою відліку сучасної психофізіології (на відміну від традиційної) можна вважати початок 60-х pp. XX ст. коли, зокрема, почали розвиватися методи викликаних потенціалів (ВП) і біологічного зворотного зв'язку (БЗЗ), коли був зареєстрований ряд нових психофізіологічних феноменів. А в якості самостійного нового наукового напрямку психофізіологія одержала офіційний статус в травні 1982 p., після Першого Міжнародного конгресу психофізіологів і створення на ньому Міжнародної психофізіологічної асоціації.

До трьох найбільш актуальних проблем сучасної психофізіології відносяться проблем: активності, вибірковості і змістовності [3].

Проблема активності.

Ця проблема на теоретичному рівні в психофізіології була поставлена ще М. О. Бернштейном.

Зараз ж теза про активний характер психофізіологічних процесів являє собою повсякденну емпіричну реальність психофізіологічних досліджень. Найбільш наочно цей активний характер виявляється в дослідженнях, що використовують метод біологічного зворотного зв'язку. Одержуючи зворотну інформацію про поточний стан певної психофізіологічної функції, людина навчається довільно керувати цією функцією, хоча зазвичай вона вважається непідвласною контролю з боку свідомості і волі.

У численних експериментах була показана можливість людини регулювати за допомогою БЗЗ пульс, артеріальний тиск, швидкість кровотоку в окремих частинах тіла й органах, температуру шкіри, шкірно-гальванічну реакцію (ШГР), електроміограму (ЕМГ), амплітуду і частоту ритмів електроенцефалограми (ЕЕГ).

Велику увагу психофізіологів також привертає проблема пізнавальної активності та її фізіологічна модель - орієнтовна реакція (OP). ОР уявляється нині своєрідною багатоланковою функціональною системою, що включає інформаційно-когнітивний та емоційно-оцінний блоки, які виконують функцію зняття невизначеності і працюють за механізмом негативного зворотного зв'язку. Показано зв'язок індивідуальних особливостей ОР з характеристиками темпераменту, особистості, уваги, навченості, інтелекту і когнітивних стилів.

Більш розгорнута форма пізнавальної активності досліджується в сучасній психофізіології головним чином як активність довільної уваги. Тепер за допомогою методу ВП вирішуються такі питання, як проблема стадійності уваги, роль процесів фільтрації у довільній увазі, проблема симультанного добору ознак релевантного об'єкта, вимір ступеня концентрації й ін.

Таким чином, сучасне вирішення психофізіологією проблеми активності припускає відмову від уявлень про людину як істоту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової "моделі" людини - активної особистості, що спрямовується внутрішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.

Проблема вибірковості.

Ця проблема пов'язана з вирішенням питання про узагальнений чи вибірковий характер психофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вивченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж доступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямованої уваги.

Проблема змістовності.

Традиційним є виділення інформаційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов'язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової активності являють собою дві досить незалежні сфери.

Хоча на психофізіологічному рівні і можливе відображення психічного продукту (результату психічної діяльності), набагато більше значення має прояв у фізіологічних параметрах тих психічних процесів, що у своїй сукупності призводять до формування даного продукту. Так, когнітивна психологія припускає існування ряду етапів переробки інформації людиною, однак ідентифікувати ці етапи за допомогою суто психологічних методів не завжди можливо. Психофізіологічний ж аналіз дозволяє виділити певні ланки переробки інформації, знайти їх порушення при захворюваннях чи при фізіологічному старінні, виявити їхню роль у вирішенні певних типів завдань. Таким чином, у психофізіологічних дослідженнях відбулася переорієнтація з вивчення енергетичного обміну із середовищем на обмін інформацією.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають тенденції розвитку сучасної психофізіології?

2. Що є предметом вивчення психофізіології?

3. Які напрямки поєднує сучасна психофізіологія?

4. У чому полягає психофізіологічна проблема?

5. У чому полягають психофізіологічні концепції І. М. Сєченова та І. П. Павлова?

6. Які зарубіжні та радянські концепції пов'язані із вирішенням психофізіологічної проблеми?

7. Які проблеми є найбільш актуальними проблемами сучасної психофізіології, у чому полягає їх зміст?

Література

1. Данилова Н. Н. Психофизиология: Учебник для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 373 с.

2. Дубровский Д. И. Психические явления и мозг. - М.: Наука, 1971. - 386 с.

3. Кочубей Б. И. Некоторые тенденции современной психофизиологии // Вопр. психол. - 1986. - № 5. - С.31-37.

4. Марютина Т. М., Ермолаев О. Ю. Введение в психофизиологию. - 4-е изд. - М.: Флинта, 2004. - 400 с.

5. Теория функциональных систем в физиологии и психологии. - М.: Наука, 1978. -384 с.

Теми рефератів

1. Психофізіологія - історія розвитку.

2. Психофізіологічна проблема.

3. Перспективи розвитку психофізіології.

Творче завдання

Наведіть факти дійсності, які б могли слугувати на користь того чи іншого підходу до вирішення психофізіологічної проблеми.



Схожі статті




Психофізіологія - Кокун О. М. - Проблема активності

Предыдущая | Следующая