Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - СЕМЕНТОВСЬКИЙ Микола Максимович

Український історик-краєзнавець, етнограф, письменник

Народився 2 березня 1819 р. в с. Семеногірка (нині у складі с. Іркліїв Чорнобаївського району на Черкащині), брат К. Сементовського. У 1840 р. закінчив Ніжинський фізико-математичний ліцей. Служив у канцеляріях Чернігівського, потім Полтавського, Харківського генерал-губернаторів.

У 1838 р. з публікації невеликої повісті "Андроник" розпочався творчий шлях М. Сементовського. З 1843 р. працював у канцелярії Військового міністерства в Петербурзі. Опублікував п'єсу "Жебрак", повість "Губернський чиновник", статтю "Харківський театр", повість "Лізанька".

У середині 40-х років Сементовський звертається до історичної тематики. 1845 р. в журналі "Маяк" була надрукована повість "Мазепа" (у 3-х ч.). Цей твір вийшов також окремою книжкою під назвою "Кочубей, генеральний суддя".

1846 р. М. Сементовського обирають членом-співробітником Імператорського географічного товариства. Це спонукало його до створення нових праць ("Таврида", "Мандрівник", "Південний берег Криму"). 1849 р. залишив службу у Військовому міністерстві і переїхав до Києва. М. Сементовський - автор романів "Золота грамота", "Баронеса Флогсберг" (у 3-х т.), "Потьомкін як козак війська Запорозького". У 50-х роках вийшли друком історичні праці "Запорізький рукопис про скарби", "Сказания о ловах великих князей Киевских", "Галерея Киевская достопамятных видов и древностей".

3 1865 р. М. Сементовський видавав "Київський господарський календар" (пізніше - "Київський народний календар"), 1869 р. заснував літературно-політичну газету "Паровоз".

Книжки "Найдавніша в Росії церква Спаса на Берестові, збудована святим Володимиром у Києві" і "Повірені і довірителі, захисники і обвинувачі" були останніми творами М. Сементовського.

У 1875 р. вийшов у відставку і переїхав у родовий маєток до Семеногірки.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - СЕМЕНТОВСЬКИЙ Микола Максимович

Предыдущая | Следующая