Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ДНІПРОВА Чайка (літературний псевдонім Василевської Людмили Олексіївни)

Українська письменниця і перекладачка

Народилася 1 листопада 1861 р. в с. Карлівка (нині Зелений Яр) Миколаївської області в родині священика. Дитинство й молодість минули на півдні України.

Псевдонім вибрала, виходячи з українознавчого спрямування своїх творів. Дніпрова Чайка - це морально-психологічне мотивування письменницької вільної волі, свободи не тільки особистої, а й усього українського народу.

1879 р. закінчила Одеську гімназію, вчителювала у сільських школах Херсонської губернії. Своїм вихованцям прищеплювала любов і шану до української мови та рідного краю.

Брала активну участь у роботі київської "Просвіти", у громадсько-політичному житті Херсона. 1905 р. її заарештували за антиурядові виступи. Цього ж року в одеському альманасі "Нива" було вперше надруковано два вірші молодої письменниці ("Вісточка" й "Пісня") та оповідання "Знахарка", яке жанрово близьке до запису з народних уст.

Творче становлення Дніпрової Чайки припадає на 80-ті роки XIX ст., коли була особливо відчутною дія сумнозвісного Емського акта.

С. Єфремов зауважував, що поетеса створила особливий жанр символістських малюнків, у яких під зовнішніми реаліями раз по раз чується глибокий зміст, таємниче порівняння між подіями в природі й людським життям. Ритмізовані мініатюри Дніпрової Чайки приховують соціальну символіку.

Протягом усього життя цікавилась усною народною творчістю. 1884 р. привезла три зошити фольклорних матеріалів на II Археологічно-етнографічний з'їзд. В одному із зошитів було вміщено ЗО українських пісень Дніпровського повіту Таврійської губернії.

Перебуваючи в глухому Кримському селі Алма-Тамах (1886), написала цикл поезій "Морські малюнки", який посідає в її творчості особливе місце. Це ритмізовані мініатюри, сповнені філософських роздумів про долю народу та роль творчої особистості в суспільстві. Морським малюнкам притаманні романтичне зображення персонажів і насиченість соціальною символікою.

З 1887 р. друкується переважно в періодичних виданнях Західної України "Дзвінок", "Правда", "Зоря", а також в альманахах "Перший вінок", "Хвиля за хвилею" (Чернігів). Особливо зацікавили сучасників поезії в прозі ("Морські малюнки", "Дві птиці", "Морське серце", "Тополя", "Хвиля"). Музичність творів Дніпрової Чайки вразила знавців красного письменства.

Автор творів для дітей ("Коза-дереза", "Краплі-мандрівниці", "Пан Коцький", "Весна-Красна").

За участь у Громаді родину Василевських вислали в с. Королівна Херсонської губернії. Повернулася до Херсона наприкінці 1895 р. і написала під впливом "Кобзаря" Т. Шевченка поезію "Роковини". Привітала піднесення визвольного руху, опублікувала оповідання "Плавні горять" (1902). Протягом 1903-1905 рр. була активним членом організації допомоги політичним в'язням.

1908 р. Дніпрова Чайка переїхала до Києва. Товаришувала з М. Лисенком, М. Коцюбинським, М. Заньковецькою, А. Кримським.

Після тяжкої хвороби та лікування в Одесі переїхала до доньки в с. Гарманівку Обухівського району на Київщині. Померла ІЗ березня 1927 р. Похована в Києві.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ДНІПРОВА Чайка (літературний псевдонім Василевської Людмили Олексіївни)

Предыдущая | Следующая