Профілактика злочинів - Джужа О. М. - Проституція

Заходи запобігання проституції будуть ефективними лише тоді, коли проблеми сім'ї, жінки, дитини стануть пріоритетними у державі і суспільстві. Потрібні сучасні програми допомоги сім'ї, материнству, дитинству, відповідна законодавча база. Свого часу в Україні були прийняті важливі закони: "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", "Про освіту", "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Реалізація цих законів сприятиме розв'язанню нагальних проблем, але корінним змінам на краще заважає кризова соціально-економічна ситуація в Україні.

Втім, в основі профілактики проституції мають бути саме загальносоціальні заходи покращення умов мають жінок та їх сімей.

Самотнім матерям і багатодітним сім'ям слід надавати необхідну матеріальну допомогу. Для дітей, які з різних причин виховуються в інтернаті, має створюватися обстановка, максимально наближена до звичайної (наприклад, сімейні дитячі будинки). У зв'язку із зростанням безробіття необхідно розробити спеціальні програми з працевлаштування жінок, які виховують дітей, мають на утриманні батьків тощо. Для них мають бронюватись місця для роботи.

Потребує розроблення концепція виховання підростаючого покоління і, особливо, дівчат. В її основі мусять лежати принципи: висока моральність і порядність. Без оголошення державою рішучої боротьби з аморалізмом, пропагандою порнографії та насильства не може бути й мови про протидію проституції.

Слід посилити адміністративно-правову боротьбу з проституцією. Адже нинішній стан цієї боротьби на базі ст. 181 КУпАП не витримує жодної критики. Символічні для повій суми штрафів та процедура їх стягнення мають бути більш суворими.

Необхідно також удосконалити кримінально-правову боротьбу із секс-бізнесом, що наживається на експлуатації повій. Чинне кримінальне законодавство, за прикладом багатьох країн світу, мусить мати розгалужену систему норм, що передбачали б диференційовану відповідальність усіх, хто прямо чи опосередковано причетний до проституції.

Позитивним моментом у боротьбі з найбільш небезпечною формою секс-бізнесу - поставкою "живого товару" за кордон - було запровадження кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, хоча вагомих успіхів у подоланні цих злочинів ще не досягнуто.

Провідна роль у боротьбі із сексуальною експлуатацією жінок та дітей належить органам внутрішніх справ. Але при цьому важливо, щоб органи внутрішніх справ, здійснюючи свій обов'язок щодо виконання закону, не порушували прав людини. Протидія секс-бізнесу - складна проблема не лише з точки зору права та правозастосування. її трудомісткість зумовлена також людським фактором. Саме тому важливо, щоб працівники міліції мали відповідну етичну підготовку. Наша соціальна практика в минулому не давала можливості формувати потрібні якості у правоохоронця. Тому доречно в навчальних закладах, які готують майбутніх правоохоронців, ввести спеціальні навчальні програми, які б забезпечували відповідну спеціальну підготовку для роботи в цій нелегкій і зовсім ще нерозробленій правоохоронній сфері. Варто повною мірою використати досвід іноземних правоохоронних органів.

Важливу роль у розв'язанні багатьох соціальних завдань відіграють неурядові організації. В сучасних міжнародних документах з проблем запобігання різному роду експлуатації, неурядові організації, перебуваючи у центрі уваги як організації, що захищають права особи, надають соціальну та психологічну допомогу, а також ініціюють та стимулюють державні органи до прийняття рішень, законів та розроблення механізмів запобігання правопорушенням. Передусім це: Конвенція "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" 1979 р., Підсумковий документ 4-ї Всесвітньої конференції жінок (Пекін, 1995 р.) та інші документи.

В Україні найактивніше працює в напрямі запобігання торгівлі жінками та надання допомоги жертвам такої торгівлі Міжнародний правозахисник жіночий центр "Ла Страда-Україна". Утворений він навесні 1997 р. і зареєстрований Міністерством юстиції в березні 1998 р. Центр започатковано як частину міжнародної програми запобігання торгівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи.

Міжнародна неурядова організація - Жіночий Консорціум ННД - США - також активно працює на території України над вирішенням проблеми запобігання торгівлі жінками та дітьми. Стратегія діяльності Консорціуму полягає у стимулюванні економічних можливостей для жінок "групи ризику", попередженні насильства над жінками та наданні конкретної допомоги.

Окрім названих організацій, на території нашої держави діють також інші громадські організації. Вони займаються захистом прав жінок та дітей, спрямовують зусилля проти зловживань різної спрямованості. Так, у м. Миколаєві створено обласну жіночу незалежну асоціацію "Дана". її діяльність спрямована на запобігання вивезенню українських жінок до країн Західної і Центральної Європи. В її насиченій, змістовній програмі - просвітницька робота, юридичні консультації, соціальна допомога потерпілим.

Важко переоцінити роль, яку можуть відіграти у запобіганні сексуальній експлуатації засоби масової інформації. Саме через засоби масової інформації можна налагоджувати активну пропагандистську діяльність, оперативно інформувати громадськість про всі найболючіші проблеми. Проте слід забезпечити дійовий контроль за рекламною діяльністю цих засобів, заборонити відверту рекламу сексуальних та інших послуг, за допомогою якої завуальовано підшукуються майбутні жертви торгівлі людьми.

Щоб запобігти втягненню нових осіб у секс-бізнес, передусім потрібно здійснювати подальше вдосконалення чинного вітчизняного законодавства, оскільки в сучасних умовах воно не створює надійного правового захисту від різних зловживань, у тому числі й сексуальної експлуатації. У зв'язку з цим необхідно:

1. Встановити жорстку кримінальну відповідальність за сексуальну експлуатацію третіми особами жінок та неповнолітніх.

2. Впровадити підвищену кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, збут та розповсюдження порнографічних витворів, зображень та інших предметів порнографічного змісту з використанням або участю дітей.

3. Прийняти спеціальний закон України в галузі запобігання проституції. Легалізувати окремі її види. Поставити під соціальний, правовий і медичний контроль секс-робітниць. Регламентувати діяльність будинків розпусти. Регламентація повинна передбачати також обов'язкову реєстрацію проституток, їх медичне обслуговування й лікування. Слушною є також пропозиція створення служб соціального патронажу. Такі служби мусять виконувати функції виявлення проституток, їх розміщення, у разі потреби - їх стаціонарного лікування, працевлаштування, піклування про дітей, які залишилися без догляду. За такого підходу правова відповідальність повинна наставати не за саме заняття проституцією, а за порушення правил, установлених для цієї діяльності, та за її експлуатацію.

Систематичне порушення правил заняття проституцією, сутенерство, втягування в таку діяльність осіб незалежно від їх віку або статі, посередництво з боку приватних осіб - все це має передбачати сувору кримінальну відповідальність. Лише тоді з'явиться реальна можливість протидіяти цьому явищу в державі, забезпечити реальне додержання прав та свобод людини в сексуальній сфері. Реалізація такого підходу в повсякденному житті дасть можливість не лише упорядкувати це негативне явище, але й отримувати для держави значний додатковий прибуток у виді податків. Крім того, певною мірою це допоможе запобігти процесу нелегальної міграції з боку жінок, які прагнуть їхати за кордон, щоб там "працювати" в будинках розпусти. Варто також врахувати й те, що Міжнародна організація праці офіційно визнає роботу в сексуальній "індустрії" одним із видів праці.

Запропонований шлях зменшення соціальної небезпеки проституції повністю відповідає вимогам керівних принципів, які напрацьовані другою Міжнародною консультацією по ВІЛ/СНІДу і правах людини, організованою Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини та Об'єднаною програмою ООН по ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС). У принципах, зокрема, вказується на необхідність переглянути державами кримінальне законодавство, яке стосується роботи дорослих осіб у галузі сексуальних послуг, не пов'язаних із заподіянням шкоди, з метою його декриміналізації, а потім шляхом введення заходів правового регулювання забезпечити дотримання правил гігієни і безпеки з метою захисту працюючих у галузі надання сексуальних послуг та їх клієнтів, включаючи підтримання безпечної сексуальної поведінки при наданні сексуальних послуг.

Звичайно, правові заходи запобігання проституції повинні здійснюватись у поєднанні з контрпропагандою культу сексу та насильства, вихованням у підростаючого покоління правильного розуміння питань статевих відносин. Лише тоді з'явиться реальна можливість поставити надійну перепону на шляху проституції і пов'язаного з такою діяльністю способу життя.

Доцільно також здійснити імплементацію основних положень міжнародно-правових документів із питань, до яких приєдналася Україна, забезпечити їх виконання та продовжити кампанію за подальшу ратифікацію міжнародних пактів і конвенцій з прав людини.

Безумовно, провідна роль у запобіганні сексуальній експлуатації жінок та дівчат, насамперед, належить органам внутрішніх справ. Тому дуже важливо, щоб органи внутрішніх справ, здійснюючи свій обов'язок щодо виконання закону, не порушували прав людини. Протидія торгівлі людьми, проституції, насильству в сім'ї - складна проблема не лише з точки зору права та правозастосування. її трудомісткість зумовлена, насамперед, людським фактором.

Усвідомлення небезпечності проституції спонукало до створення у складі карного розшуку підрозділів "міліції моралі", покликаної вести боротьбу з проституцією. Перші кроки показали їх доцільність, проте дані підрозділи потребують значного розширення штатів і постійної підтримки місцевих органів влади та громадськості. В арсеналі "міліції моралі" - проведення операцій з доставлення повій з "робочих місць" до органів міліції, їх реєстрація і облік, підготовка матеріалів для розгляду адміністративних справ, а також профілактична діяльність (бесіди, допомога у працевлаштуванні тощо) і документування злочинної діяльності торговців "живим товаром", утримувачів будинків розпусти, розповсюджувачів порнографії. Не менш важливою є цілеспрямована робота з жінками, звільненими з місць позбавлення волі, щодо їх подальшої ресоціалізації.

У серпні 2005 року в структурі Міністерства внутрішніх справ України було створено Департамент боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми. Через відповідні управління та відділи в ГУМВС, УМВС України в областях Департамент забезпечує проведення оперативно-розшукової діяльності щодо виявлення міжрегіональних (транснаціональних) злочинних груп, які діють у сферах торгівлі людьми, незаконної міграції та суспільної моралі.

У липні 2010 року його перейменовано у Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми. Сьогодні обов'язками підрозділу є формування та реалізація державної політики у цій сфері правоохоронної діяльності, вироблення методичних рекомендацій протидії злочинам такої категорії, організація міжнародного співробітництва у справах про комп'ютерні правопорушення, розроблення та внесення відповідних змін до чинного законодавства. Крім того, до завдань цього відділу входить виявлення та документування організованих груп транснаціонального та регіонального характеру, учасники яких спеціалізуються на вчиненні злочинів із використанням технологій та телекомунікаційних систем.

Боротьба з торгівлею людьми включена до програм дій багатьох організацій на національному й міжнародному рівнях. Існують такі основні напрями роботи, які отримали в англомовному варіанті назву "схема трьох "р":

1) створення законодавчої і правозастосовної бази для ефективного виявлення та покарання злочинців, які є організаторами торгівлі людьми;

2) проведення широкої інформаційної компанії для жінок з "груп ризику" та інших контингентів (батьки, родичі, викладачі тощо);

3) протидія торгівлі жінками неможлива без створення партнерства соціальних сил, яке об'єднувало би різноманітні структури та інститути суспільства.

Таке партнерство налагоджується і в Україні. Кожний учасник партнерства має свої окремі функції та виконує ту чи іншу роботу, яка спрямована на досягнення загальної мети - протидія торгівлі людьми і секс-експлуатації жінок.

В Україні відкривається мережа центрів реінтеграції для дітей і жінок, створюється єдина система міжнародного співробітництва в галузі правової, матеріальної та соціальної допомоги, відкриваються в регіонах центри та притулки для осіб, які стали жертвами торгівлі людьми. В січні 2002 року, за підтримки Міжнародної організації з міграції, було відкрито перший Центр реінтеграції потерпілих від торгівлі людьми, в якому вже 317 осіб отримали реабілітацію, 268 жінок - медичну реінтеграційну допомогу, 218 - психологічну.

До таких центрів також можна віднести інформаційно-координаційний жіночий центр "Софія", де встановлено телефонно-інформаційну лінію підтримки, на громадських засадах працюють юрист-адвокат, психологи, соціальні працівники. Центр проводить просвітницьку, консультаційну роботу за двома напрямами: запобігання торгівлі людьми та профілактика домашнього насильства. Центр "Софія" налагодив співпрацю з міжнародним правозахисним центром "Ла-Страда", міжнародною організацією з міграції, жіночим консорціумом "Вінрок Інтернешнл", центрами "Жінка для жінки" та "Жіночі перспективи", які також протидіють торгівлі жінками, налають моральну і матеріальну допомогу, намагаються знизити нелегальну міграцію і сприяють реалізації потенціалу жінок в Україні.

У м. Києві було створено центри по роботі з жінками в Подільському, Шевченківському та інших районах, метою діяльності яких є підвищення самоусвідомлення жінок, забезпечення їх підтримки в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Центри по роботі з жінками пропонують реальну допомогу або корисну пораду. Головними напрямами роботи Центру по роботі з жінками є: 1) безкоштовні консультації психолога і юриста; 2) просвітницька діяльність серед жінок щодо запобігання домашньому насильству та торгівлі жінками; 3) співпраця з урядовими та неурядовими організаціями; 4) проведення роз'яснювальної роботи з молоддю щодо здорового способу життя; 5) організація та проведення семінарів, круглих столів, тренінгів із питань паритетних відносин чоловіків і жінок.

Лише інтегрований, комплексний підхід до проблеми попередження злочинів, що вчиняються щодо жінок, допоможе вирішити зазначену проблему. Безумовно, до її вирішення необхідно залучити психологів, соціальних та медичних працівників, педагогів, працівників правоохоронних органів, юристів, представників інших професій. Головна мета полягає в тому, щоб завдяки застосуванню спільних зусиль (держави, суспільства, всіх зацікавлених органів і установ, громадських організацій) потерпші від насильства жінки могли самі вирішувати власну долю і відшукувати варіанти щодо зниження ймовірності стати жертвою злочину.



Схожі статті




Профілактика злочинів - Джужа О. М. - Проституція

Предыдущая | Следующая