Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 7.6. Свобода асоціацій

Як зазначено у ст. 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, "кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинів, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління".

Згідно зі ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів; ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Свободу політичної діяльності, крім того, гарантує і ст. 15 Конституції України. Без такої свободи неможливо дотримуватися закладеного в цій же статті принципу, згідно з яким "суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова".

Свобода асоціації, а саме таку назву має право на об'єднання громадян в міжнародному законодавстві, означає право на об'єднання громадян для спільних дій і досягнення спільної мети на умовах дотримання певних правил поведінки (корпоративних норм). Таке об'єднання є необхідним для людини, коли вона сама не у змозі вчинювати вказані дії або досягти бажаної мети.

Основним актом законодавства, який регулює питання створення і діяльності формальних об'єднань громадян, визначає їхні права, встановлює порядок нагляду та контролю за їхньою діяльністю тощо, є Закон України "Про об'єднання громадян".

Згідно з ним об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), можуть бути двох основних видів. Перше: політична партія - об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі. Друге: громадська організація - об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.

Крім вказаного Закону, порядок створення та діяльності деяких специфічних об'єднань громадян: політичних партій; релігійних організацій; кооперативних організацій; кредитних спілок; об'єднань, що мають основною метою одержання прибутків; комерційних фондів; органів місцевого і регіонального самоврядування (в тому числі рад і комітетів мікрорайонів, будинкових, вуличних, квартальних, сільських, селищних комітетів); об'єднань співвласників багатоквартирних будинків; органів громадської самодіяльності; творчих спілок, дитячих, молодіжних організацій, а так само профспілок, визначається іншими актами законодавства.

Для вирішення своїх завдань зареєстровані об'єднання громадян користуються правом: виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права; представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах; брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги тощо);

Ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян; створювати установи та організації; одержувати від органів державної влади і місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань та вносити їм свої пропозиції; поширювати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі; засновувати засоби масової інформації.

Крім того, політичні партії мають право брати участь у виробленні державної політики, у формуванні органів влади, право доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації тощо. Детальніше права політичних партій визначені в Законі України "Про політичні партії в Україні". Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Більш широкі права для окремих видів об'єднань можуть бути встановлені іншими законами України. Так, це характерно, скажімо, для громадських організацій споживачів, для профспілок, права яких передбачені, відповідно, законами України "Про захист прав споживачів", "Про професійні спілки".

Про обмеження права на свободу асоціацій йдеться безпосередньо у ст. 36 Конституції України, відповідно до якої такі обмеження можуть бути встановлені, по-перше, тільки законом, і, по-друге, лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Крім того, у ст. 37 Конституції України уточнюється, що "утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення - забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях".

Проте у цій же статті Основного Закону зазначається, що заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Перешкоджання законній діяльності політичних партій, професійних спілок, громадських організацій тягне кримінальну відповідальність згідно зі ст. 170 КК України. Крім того, ст. 161 КК України передбачає кримінальну відповідальність за такі дії, як пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознакою політичних переконань чи за іншими ознаками.

Свобода асоціації передбачає свободу як формального, так і неформального об'єднання. Адже ні статті 36-37 Конституції України, ні ст. 11 Європейської конвенції з прав людини, ні інші нормативні положення, які визначають обсяг і зміст цієї свободи, не обмежують її шляхом висунення вимоги про попередню реєстрацію. Вони і не можуть висувати таку вимогу. По-перше, діяльність незареєстрова його об'єднання сама по собі не створює загрози ні інтересам національної або громадської безпеки, ні інтересам запобігання заворушенням і злочинам, ні інтересам захисту здоров'я або моралі чи захисту прав і свобод інших людей. По-друге, вимога щодо обов'язкової реєстрації об'єднання як умови його законної діяльності рівнозначна вимозі обов'язкової реєстрації як умови здійснення будь-якого іншого права людини і громадянина. По-третє, у ст. 11 Європейської конвенції з прав людини свобода асоціації і свобода мирних зборів розглядаються як права, на які повинні поширюватися однакові обмеження. Водночас, ст. 39 Конституції України вимагає не реєстрації в органах виконавчої влади або органах місцевого самоврядування, а лише сповіщення їх про намір провести мирні збори.

Згідно ж із Законом України "Про об'єднання громадян", їхня легалізація (офіційне визнання) є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. При цьому за реєстрацію стягується збір, розмір якого є вельми значним.

Законом України "Про об'єднання громадян" передбачено, що не підлягають легалізації об'єднання громадян і забороняється у судовому порядку діяльність легалізованих об'єднань якщо:

O їх метою є пропаганда фашизму та неофашизму або створення незаконних воєнізованих формувань;

O їх керівні органи чи структурні осередки розташовані за межами України;

O вони є структурними осередками політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у Збройних силах та Державній прикордонній службі України, на державних підприємствах, в установах і організаціях, державних навчальних закладах.

Згідно зі ст. 36 Конституції України, членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією і законами України.

Закон України "Про політичні партії в Україні" встановлює, що членом політичної партії може бути тільки громадянин України, який, відповідно до Конституції України, має право голосу на виборах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Членами політичних партій не можуть бути:

O судді;

O працівники прокуратури;

O працівники органів внутрішніх справ;

O співробітники Служби безпеки України;

O військовослужбовці.

Відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", членом політичної партії не може бути також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Ці положення у цілому відповідають змісту ст. 11 Європейської конвенції з прав людини, у якій зазначено, що "ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції або державної адміністрації". Проте загалом позапартійності органів державної виконавчої влади в Україні не існує.



Схожі статті




Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - 7.6. Свобода асоціацій

Предыдущая | Следующая