Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Ключова глобальна проблема народонаселення

Починати розмову про глобальні проблеми людства потрібно з демографічних зрушень в населенні планети, тому що істотний вплив на світову еволюцію робить демографічний (від греч. Demos - народ) розвиток світу. Демографічна проблема знайшла статус глобальної. Це поняття включає відтворення населення, зміну його структури, збільшення тривалості і якості життя, використання робочої сили, її кваліфікацію, міграцію населення і її соціально-економічні наслідки. Від чисельності населення землі, його територіального розміщення, масштабів господарської діяльності залежать забезпеченість населення ресурсами, стан біосфери Землі, світове соціальне й політичне середовище. Динаміка чисельності населення істотно впливає на динаміку абсолютних розмірів валового внутрішнього продукту (ВВП).

З демографічним середовищем пов'язують і самі перспективи людства, для якого Земля є їх домівкою.

Чисельність населення світу впродовж усієї історії людства неухильно зростає. Але в XX ст. темпи приросту населення різко прискорилися. Протягом першої половини XX ст. загальне число людей Землі збільшилося на 1 млрд. За період 1950-1996 рр. населення світу в цілому виросло в 2,3 раза і на кінець 1999 р. перевищило шестимільярдний рубіж.

Середньорічні темпи приросту світового населення поступово сповільнюються: з 2,2 в 1960-1970 рр. до 2% в 1970-1980 рр. до 1,8 у 1980-1990 рр., 1,5% в 1990-2000 р. і в 2000-2005 р. 1,2%. Це обумовлено тим, що країни Північної Америки, розвинуті та промислово розвинені країни перейшли майже до простого відтворення населення, для якого характерний незначний приріст, або відносно невелике природне зменшення населення.

При аналізі даних проблем слід звернути увагу на такі моменти:

O колосальні темпи росту населення Землі: за 55 років (з 1950 по 2005 рр.) чистий приріст населення склав близько 4 млрд. людей. Чисельність населення в 2005 р. досягла майже 6,5 млрд чол.;

O концентрація населення в економічно відсталих регіонах і країнах;

O відносне зменшення населення у розвинених регіонах;

O концентрація населення Землі в містах (і міських агломератах) і стрімке скорочення сільського населення.

Згідно із прогнозами ООН, темпи росту населення надалі сповільняться, а загальний ріст чисельності населення від 2005 р. до 2015 р. складе 743,6 млн чол. Однак загальна чисельність жителів Землі до 2015 р. перевищить 7,2 млрд чол.

Населення Європейського й Північноамериканського континентів, де розташовані найбільш економічно розвинені держави, небагато перевищує 1 млрд чол., на трьох інших континентах - в Азії, Африці й Латинській Америці - зосереджено близько 150 менш розвинених країн, чисельність населення становить більше 5 млрд чол., з яких більше 2 млрд припадає на два азіатських велетні - Китай і Індію. У прогнозі чисельності населення на 2015 р. інтерес викликає те, що ріст міського населення в менш розвинених країнах буде відбуватися більш високими темпами, що приведе до переваги цієї частини населення над сільською.

Але уповільнення темпів практично не означає пом'якшення гостроти світової демографічної ситуації в перші десятиліття XXI ст. тому що незначне зниження темпів є поки недостатнім, щоб істотно зменшити абсолютний приріст. Особлива гострота глобальної демографічної проблеми виникає від того, що з 1950-2005 рр. приріст більше ніж в три рази світового населення відбувся в країнах, що розвиваються. Ареною демографічного вибуху в цей час є країни Тропічної Африки, Ближнього й Середнього Сходу й дещо меншою мірою - Південної Азії. Населення країн, що розвиваються, збільшилося за 1950-2005 рр. на 307,2%, тоді як число жителів розвинених держав зросло на 56,6%, а в країнах Центральної й Східної Європи, Балтії і СНД в 1990-2005рр. залишилося майже на колишньому рівні.

У демографічному переході, або зміні типів відтворення населення, можна виділити чотири фази.

У першій фазі зниження смертності (внаслідок поліпшення якості харчування й охорони здоров'я) відбувається швидше, ніж зниження народжуваності, у результаті чого різко збільшується природний приріст населення. У цій фазі - "демографічний вибух".

У другій фазі смертність продовжує знижуватися, але народжуваність падає ще швидше, внаслідок чого приріст населення поступово сповільнюється.

Для третьої фази характерне вповільнення зниження народжуваності при деякому підвищенні смертності, так що природний приріст зберігається на невисокому рівні. Промислово розвинені країни в 90-і роки стали близькі до завершення третьої фази демографічного переходу.

Нарешті в четвертій фазі показники смертності й народжуваності стають майже однаковими, і процес демографічної стабілізації закінчується.

Раціональність фаз відтворення населення значною мірою обумовлюється соціально-економічною організацією суспільства. Перебудова типу відтворення залежить не тільки від зниження смертності, але й від соціально-економічних перетворень. Тип народжуваності багато в чому визначається типом родини й природою економічних відносин у ній. У відсталій аграрній економіці переважають великі родини, де родичі об'єднані загальною економічною діяльністю й обов'язками, де потоки благ спрямовані від молодшого віку до старшого. Дані відносини обумовлюють економічну доцільність максимізації народжуваності.

Люди зараз живуть довше ніж раніше. Глобальна тривалість життя зросла з 56,7 років в 1970-1975 рр. до 61,5 року в 1985-1990 р., у середньому 71 дитина з тисячі вмирає у віці до 5 років. У той же час у Латинській Америці тривалість життя лише 66 років, у Південній Азії - 57, а в Африці - тільки 51 рік.

Прогресу у тривалості життя в основному досягнуто за рахунок промислово розвинених країн, де вона зросла до 76 років і тільки 9 дітей з 1000 умирають до 5 років.

Майже половину смертей у країнах, що розвиваються, викликають інфекції. Найбільше людей умирає через респіраторні захворювання й наслідки діареї, безліч життів забирає малярія, туберкульоз і холера. Серйозну небезпеку для життя становлять шкідливі хімічні речовини, які використовуються в побуті й на виробництві.

Зараз більше людей, ніж 20 років тому, користуються чистою водою й живуть у нормальних санітарних умовах. Вдалося викорінити натуральну віспу. Близько мільйона дітей у рік лікарі рятують від смерті через диспепсію найдешевшим засобом, даючи їм пити підсолену воду. Смертність від шести основних дитячих хвороб, які можна запобігти за допомогою щеплень, - поліомієліту, правця, кору, дифтерії, коклюшу й туберкульозу - знизилася з 5 до 3 млн чоловік у рік.

Враховуючи важливість демографічної проблеми, у вересні 1994 р. у Каїрі відбулася п'ята Всесвітня конференція ООН по народонаселенню, на якій була прийнята "Програма дій" по визначенню політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Ця Програма містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту й структури, міжнародної міграції, створення шляхів співробітництва у вирішенні демографічної проблеми. Була визначена приблизна сума грошей, необхідна для цих цілей, близько 17 млрд дол.

Одночасно Фонд ООН по народонаселенню розробив план по демографічному розвитку планети, запропонувавши обмежити ріст населення практично по усьому світі, навіть всупереч позиціям Ватикану й ісламських фундаменталістів.

Схожі статті




Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Ключова глобальна проблема народонаселення

Предыдущая | Следующая