Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 4. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Розвинений механізм функціонування агробізнесу включає в себе складну систему взаємовідносин між фермерами, з одного боку, і державою, кооперативами і приватними компаніями 1-ї та ІІІ-ї сфер АПК, з другого. Важлива роль в цьому механізмі належить державі. Справа полягає в тому, що суб'єкти ІІ-ї сфери, з одного боку, і суб'єкти 1-ї та ІІІ-ї сфер, з другого боку, не є рівносильними. Суб'єкти ІІ сфери (індивідуальні і сімейні господарства) за своїми розмірами є невеликі. До того ж вони виробляють продукцію, яка не може довго зберігатися. Цим користуються підприємства 1-ї та ІІІ - ї сфер, виявляючи своє монопольне становище на ринку сільськогосподарської продукції і на ринку засобів виробництва. Вони мають можливість диктувати ціни як на продукцію рослинництва і тваринництва, так і на засоби виробництва і тим самим привласнювати частину земельної ренти. Це особливо яскраво проявляється нині в Україні. Більше того, переробні підприємства з метою формування дефіциту на продовольчі товари і підвищення цін на них нерідко відмовляються купувати продукцію сільськогосподарських підприємств і тим ставлять їх у скрутне економічне становище.
В західних країнах, щоб не допустити таких явищ, зменшити вірогідність такої поведінки підприємств 1-ї та ІІІ-ї сфер АПК, держава регулює відносини між підприємствами АПК. Вона здійснює загальнодержавне регулювання агробізнесу. В центрі уваги знаходиться регулювання ринку зерна. Це зумовлене тим, що зерно складає основу всієї продовольчої політики. Ступінь забезпечення зерном є важливим показником економічної незалежності країни. Стратегічний характер продукту, фізичні і вартісні масштаби зернової галузі, кількість залучених до неї матеріальних і фінансових ресурсів, широкі міжгалузеві зв'язки мають великий вплив на стан всієї економіки країни. Все це зумовлює заінтересованість в державному втручанні в розвиток ринку зерна не тільки фермерів і фірм АПК, але й фінансових кіл і суспільства в цілому.
Система державного регулювання ринку зерна являє собою складний комплекс взаємопов'язаних методів впливу, який включає три рівні:
1. Загальнодержавне регулювання;
2. Аграрна політика;
3. Методи безпосереднього регулювання ринку.
Найбільш загальне значення серед методів впливу на сільське господарство, зокрема на зернову галузь, має загальнодержавне регулювання. Воно стосується, в першу чергу, рівнів інфляції та обмінного курсу національної валюти. Інфляційні процеси здійснюють подвійний вплив на відтворювальний процес в сільському господарстві.
З одного боку, вони підвищують номінальну вартість майна фермерів, під заставу якого вони можуть взяти кредит.
З другого боку, інфляційне зростання цін на засоби виробництва збільшує виробничі витрати фермерів. При випереджуваному зростанні цін на засоби виробництва порівняно із цінами на сільськогосподарську продукцію доходи фермерів зменшуються.
У країнах Заходу велика увага приділяється регулюванню експортно-імпортних відносин у сфері агробізнесу. Оскільки вони є великими експортерами продовольства, то від експортно-імпортної політики держави в цій сфері великою мірою залежить ефективність агробізнесу.
Держава розробляє і проводить такі методи регулювання, які сприяють розвитку і процвітанню власного фермерського господарства. Основним напрямом впливу і забезпечення конкурентної спроможності сільськогосподарської продукції є валютна політика країни експортера. Зниження валютного курсу долара США на 1% веде до збільшення експорту пшениці на 2,5%, кормового зерна - на 1,4%.
До заходів загальноекономічного впливу на розвиток агробізнесу можна віднести державні програми регулювання базових галузей економіки, які не входять до складу АПК, але здійснюють суттєвий вплив на його розвиток. Наприклад, будівництво і підтримання високого експлуатаційного рівня транспортної мережі. її бюджетне субсидування веде до збільшення можливостей швидкої доставки великих партій сільськогосподарської продукції до споживачів і зниження вартості перевезень. Заходи, спрямовані на розвиток інших галузей, сприяють зниженню собівартості сільськогосподарської продукції, зростанню її конкурентної спроможності на світовому ринку.
Агропромислова політика. Вона є другим рівнем державного регулювання агробізнесу. Провідна роль у її формуванні належить парламентам країн. Парламенти країн Заходу визначають напрями і методи державного регулювання продовольчого ринку шляхом прийняття законодавчих актів, які відзначаються великою деталізацією. Виконавчий орган (міністерство сільського господарства) може вносити до них відповідні корективи, зумовлені змінами ринкової кон'юнктури, але в рамках, передбачених законодавством.
Для реалізації заходів державного регулювання агробізнесу в країнах Заходу створено ряд спеціальних організацій. Вироблені законодавчі акти забезпечують цивілізоване використання економічних інструментів в інтересах розвитку агробізнесу. Вихідне положення серед них займають питання оренди, купівлі-продажу та ціни землі. В усіх країнах ринкової економіки купівля-продаж землі суворо регулюється державою, проводиться під її контролем з метою цільового використання земельних ділянок згідно з кадастром. В усіх європейських країнах є банк (реєстр) земельних ділянок, які хоча б один раз були в продажу.
У багатьох країнах Європи діють відповідні норми стосовно тих, хто може купити ділянку землі. Це своєрідний табель про земельних власників (сертифікат власника землі). У ряді країн держава регулює можливість усунення меж між купленими ділянками землі.
Так, у Великобританії всі земельні ділянки, які продаються-купуються, мають бути зареєстровані і сертифіковані, їх змежування (ліквідація меж) можливе тільки за згодою земельних органів. Куплені земельні ділянки можуть використовуватися тільки за їх сертифікатом. В ньому вказано цільове використання, яке не дає підстав сподіватися, що куплена земельна ділянка за будь-яких обставин буде довічно належати її власнику. За певних обставин (для державних цілей) земельні ділянки можуть бути примусово (у спірних випадках - через суд) викуплені за певною середньою ціною. Проблема купівлі-продажу землі є надзвичайно актуальною для України. Тому вивчення набутого західними країнами великого досвіду регулювання земельних відносин має неоціниме значення.
Орендні відносини мають своєю основою угоду на оренду землі. Вона, як правило, укладається на строк до 5 років і автоматично продовжується, якщо жодна із сторін не заявить за 6 місяців про припинення дії контракту. У законодавстві західних країн встановлюються і мінімальні строки оренди. Вони суттєво відрізняються, якщо орендується фермерське господарство чи тільки земля.
Так, в Італії для оренди землі в деяких гірських районах встановлено мінімальний строк угоди - 6 років, а при оренді господарства в цілому - 15 років. У Нідерландах мінімальні строки оренди землі і ферми становлять відповідно 6 і 12 років, у Люксембурзі - 6 і 9 років. У Португалії для орендарів, які використовують найману працю, мінімальний строк оренди становить 10 років, а для тих, хто її не використовує, - 7 років. Величина орендної плати залежить від урожаю поточного року, прогнозу його на майбутній рік, прогнозу цін на сільськогосподарську продукцію, урядових програм у галузі сільського господарства, витрат виробництва, оцінки землі, банківської відсоткової ставки процента.
При оренді землі її власник також нерідко бере участь у фінансуванні сільськогосподарського виробництва. Він сплачує близько половини вартості насіння, хімічних засобів захисту рослин, пального та витрат на сушіння зерна. Орендар же витрачає живу працю на виробництво продукції та всі інші витрати. Поліпшення матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств веде до зростання урожайності сільськогосподарських культур, що зумовлює необхідність перегляду угод між власником землі і орендарем.
Ціна землі залежить від очікуваного доходу від її використання. На її рівень впливають ті ж фактори, що й на розміри орендної плати. У США один раз на 50 років представниками міністерства сільського господарства на місцях здійснюється оцінка кожної ділянки землі. Вона щорічно уточнюється на основі статистичних даних про урожайність в середньому за останні п'ять років і кадастру, раніше проведеного департаментом податків при уряді. Кожному фермеру надсилається повідомлення, в якому вказана оцінка його власності (землі, нерухомого майна). Оцінка земельної ділянки і її ціна - поняття не тотожні. Оцінка земельної ділянки державою порівняно з визначенням її ринкової ціни має свої особливості.
По-перше, держава при оцінці землі не враховує інфляції. Тому вона нижча від ринкової ціни.
По-друге, в різних штатах і навіть графствах (вони відповідають приблизно нашим районам) однакова за розмірами і якістю земля може мати різну оцінку. Це зумовлено тим, що оцінка землі здійснюється не федеральним урядом, а штатами чи навіть графствами.
По-третє, оцінка землі - це не визначення ціни землі. Вона має іншу мету. Метою оцінки землі є визначення податку. Податки на землю, які складають 10% від вартості її оцінки, поступають у місцевий бюджет і використовуються місцевими органами влади на фінансування будівництва доріг, шкіл та інших соціальних програм. Тому оцінка землі залежить не тільки від урожайності даної ділянки землі, але й від потреб того чи іншого штату (графства) в коштах на соціальні програми.
Схожі статті
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Глава 8. ДОМОГОСПОДАРСТВА ЯК СУБ'ЄКТИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
§ 1. ДОМОГОСПОДАРСТВА ЯК СУБ'ЄКТИ РИНКОВИХ ВІДНОСИН Сутність домогосподарства Як вже розглядалося раніше, в сучасних цивілізованих країнах світу найбільш...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Глава 6. ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО - ОСНОВА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
§ 1. НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО І ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО Історично суспільне виробництво розвивалося в певних економічних формах, окремі риси яких є...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Національно-державні різновиди змішаної економіки
В економіці країн світу в сучасний період склалися і продовжують складатися відповідні співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Причому ці...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Кооперативна власність
У процесі економічного розвитку поступово зростає значення інших форм власності: державної, кооперативної, корпоративної та ін. Так, сьогодні в США...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Державна власність
У процесі економічного розвитку поступово зростає значення інших форм власності: державної, кооперативної, корпоративної та ін. Так, сьогодні в США...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Поняття економіки
§ 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН Поняття економіки Вивчення кожної науки починається з визначення її предмета, тобто того кола питань, які...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН
§ 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН Поняття економіки Вивчення кожної науки починається з визначення її предмета, тобто того кола питань, які...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 3. МЕХАНІЗМ ДІЇ РИНКУ
Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм. Щоб відповісти на це питання,...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Сучасна ринкова економічна система
Ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах. Характерними рисами централізовано-планової економіки є: -...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 2. РЕНТНІ ВІДНОСИНИ
Сільське господарство складає життєво важливу сферу матеріального виробництва. Його характеризують специфічні умови підприємницької діяльності, праці,...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 1. СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ
Підприємницьку діяльність в аграрному секторі можуть здійснювати як окрема людина, так і група людей. Закон України "Про підприємства в Україні"...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Нова роль держави
В економіці країн світу в сучасний період склалися і продовжують складатися відповідні співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Причому ці...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Централізовано-планова економіка
Ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах. Характерними рисами централізовано-планової економіки є: -...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Праця, яка створює товар
Товар та його властивості Згідно з трудовою теорією вартості Товар - це продукт праці, який виготовляється для обміну і реалізується шляхом...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Товар та його властивості
Товар та його властивості Згідно з трудовою теорією вартості Товар - це продукт праці, який виготовляється для обміну і реалізується шляхом...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 2. ТОВАР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ. ПРАЦЯ, ЯКА СТВОРЮЄ ТОВАР
Товар та його властивості Згідно з трудовою теорією вартості Товар - це продукт праці, який виготовляється для обміну і реалізується шляхом...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 2. ТОРГОВЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ І ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПРИБУТОК
Поглиблення суспільного поділу праці й розвиток товарно-грошових відносин зумовили зростання масштабів виробництва і ринків збуту до такого рівня, що...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОРМ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
У сучасних умовах у результаті здійснюваних економічних перетворень в Україні утвердилась капіталістична система економічних відносин. В розвинутих...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Мікро - і макроекономіка
Крім політичної економії, економічну теорію вивчають у курсах мікроекономіки і макроекономіки. Нерідко їх об'єднують в один курс "Економікс". Останній...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 3. АГРОПРОМИСЛОВА ІНТЕГРАЦІЯ ТА ЇЇ ФОРМИ
Під впливом науково-технічного прогресу у сільському господарстві відбуваються суттєві якісні зміни речових і особистих факторів виробництва. Кількісно і...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Виробничі відносини
§ 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН Поняття економіки Вивчення кожної науки починається з визначення її предмета, тобто того кола питань, які...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Взаємозв'язок економічних наук
Крім політичної економії, економічну теорію вивчають у курсах мікроекономіки і макроекономіки. Нерідко їх об'єднують в один курс "Економікс". Останній...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Глава 1. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК
§ 1. ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКИ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН Поняття економіки Вивчення кожної науки починається з визначення її предмета, тобто того кола питань, які...
-
Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвиненої інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута, залежить в кінцевому...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 5. ЗАКОН ВАРТОСТІ, ЙОГО ДІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
Суть і роль закону вартості Найважливішим законом товарного виробництва є Закон вартості. Відповідно до нього Виробництво й обмін товарів здійснюються на...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 3. ФАКТОРИ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
Трудові ресурси Суспільне виробництво передбачає використання трудових та матеріальних ресурсів, або, як їх ще називають, особистих і речових факторів...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 2. ВИДИ РИНКУ
Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 1. ПОНЯТТЯ РИНКУ, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ФУНКЦІЇ
§ 1. ПОНЯТТЯ РИНКУ, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ФУНКЦІЇ Ринок виник одночасно з товарним виробництвом і є його невід'ємним і важливим елементом. У процесі...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Глава 7. РИНОК, ЙОГО СУТЬ І ФУНКЦІЇ. МОДЕЛІ РИНКУ
§ 1. ПОНЯТТЯ РИНКУ, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ФУНКЦІЇ Ринок виник одночасно з товарним виробництвом і є його невід'ємним і важливим елементом. У процесі...
-
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Французька модель
Займаючи центральне положення в Європі, Німеччина є однією з найбільших розвинутих країн континенту. За обсягом ВВП (2063 млрд. євро в 2001 р.1) вона...
Політична економія - Ніколенко Ю. В. - § 4. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ