Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Меркантилізм

У період середньовіччя в суспільній думці Західної Європи переважала канонічна доктрина, яка демагогічно проголошувала ідеалом суспільну власність, але об'єктивно підтримувала інститут приватної власності. Економічні ідеї середньовіччя Систематизував Ф. Аквінський (1225-1274 рр.) у трактаті "Сума теології", 1273 р. Так, багатство розглядалося ним як матеріальні блага, і засуджувалося, якщо воно нагромаджено іншими засобами, ніж праця. Ф. Аквінський вважав, що гроші виникли внаслідок домовленості між людьми; лихварство, у відповідності до релігійної традиції, засуджував.

Меркантилізм

Становлення капіталізму в Західній Європі XV ст., зростання наукових знань створили сприятливі умови для вивчення та узагальнення процесів економічного розвитку. Меркантилізм (з лат. Mercari - торгувати), як перша теоретична розробка капіталістичного способу виробництва, виник на основі узагальнення досвіду первісного нагромадження капіталу. Багатство меркантилісти визначали у золоті і сріблі, його джерелом вважали зовнішню торгівлю, яка через нееквівалентний обмін забезпечує активний торговельний баланс. Саме тому об'єктом дослідження меркантилістів була виключно сфера обігу. Виробництво вони розглядали, як зазначив один із дослідників, як "необхідне зло", засіб для забезпечення припливу грошей в країну.

У розвитку меркантилізму виділяють два основних етапи: перший (XV-XVI ст.) - ранній меркантилізм або монетаризм, до представників якого відносять В. Стаффорда (Англія), Г. Скаруффі, Б. Даванцаті (Італія); другий (XVII ст.) - розгорнута система меркантилізму або мануфактурний меркантилізм, ідеї якого втілили Т. Мен, С. Фортрей (Англія), А. Монкретьєн (Франція), А. Серра, А. Джевонезі (Італія). Основним критерієм такого поділу є обгрунтування засобів досягнення активного торговельного балансу.

Основою раннього меркантилізму є теорія активного грошового балансу, спрямована на нагромадження дорогоцінних металів у країні. Відповідною була і економічна політика того часу: збільшення маси золота та срібла уряди країн Західної Європи намагалися досягнути шляхом безпосереднього регулювання грошового обігу;

Жорсткого обмеження імпорту шляхом введення високих митних зборів; встановлення системи біметалізму (фіксованого співвідношення у обігу золотих та срібних грошей); регламентації позичкового процента. Засновник англійського меркантилізму В. Стаффорд (1554-1612 рр.) Розглянув зв'язок між вартістю монет і вартістю товарів. Саме "псування монет" (штучне зменшення урядом ваги і цінності) було визначено основною причиною зростання цін.

На початку XVII ст. практично в усіх західноєвропейських країнах, завдяки припливу дорогоцінних металів із колоній, проблема недостатньої кількості грошей була вичерпана. Для досягнення активного торговельного балансу у період пізнього меркантилізму були скасовані обмеження на імпорт та вивезення з країни грошей, зростає експорт. Пізні меркантилісти зумовили перехід до кількісної системи грошей і системи монометалізму. Автор теорії торговельного балансу Т. Мен (1571-1641 рр.)., "Скарб Англії у зовнішній торгівлі або Баланс зовнішньої торгівлі", 1630 р., так формулює теорію торговельного балансу: "продавати іноземцям своїх товарів на більшу суму, ніж ми споживаємо їхніх товарів". А. Монкретьєн (1575-1621 рр.) у творі "Закони суспільного господарства (Трактат політичної економії)", 1615 р., досліджує розвиток господарства як державної, національної спільності, тому перед терміном економія він вводить визначення політична (від гр. Поліс - Місто-держава). Термін "політична економія" стає назвою науки. А. Монкретьєн виступає проти розкоші, вважаючи її "причиною розорення для держави, завдяки шовку до Італії відпливає золото Франції".

Критика меркантилізму почалася одночасно з його виникненням. Для того щоб переважити поверховий характер меркантилізму, необхідно було знайти новий теоретичний метод. Дж. Локк (1632-1704 рр.) визначив методологічні підходи до людини як економічного індивідуума. Теорія приватної власності пов'язана у Дж. Локка з працею, яка джерелом вартості товарів. Д. Юм (17111776 рр.) Найбільш повно обгрунтовує положення, що золото та срібло природнім чином розподіляються між країнами, а торговельний баланс кожної країни стихійно спрямовується до рівноваги та основує на цьому критику меркантилізму і політики штучного залучення та утримання дорогоцінних металів. Д. Юм є автором кількісної теорії грошей, яка пов'язала рівень цін з обсягом грошової маси в країні.

Меркантилісти сприяли розвитку експортно-орієнтованої промисловості, міжнародному поділу праці, визначали свободу багатьох форм економічної діяльності, але одночасно спиралися на митний протекціонізм, монопольні компанії, колоніальну систему, фіскальне пограбування. Специфіки капіталізму меркантилісти не розуміли, не було і аналізу виробництва, соціальні проблеми ігнорувалися.

Схожі статті




Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Меркантилізм

Предыдущая | Следующая