Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Форми кредиту

Форми кредиту

Фінансові ресурси, які розподіляються на фінансових ринках, надаються на умовах співвласності, коли інвестор набуває прав власності на матеріальні чи нематеріальні активи, наприклад акції, або на умовах позики.

Відповідно до характеру кредитних відносин, складу учасників кредитної операції, об'єкта та сфери кредитування виділяють такі форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредити.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки оплати за продані товари, надані послуги. Об'єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі, суб'єктами виступають агенти товарної угоди. Комерційний кредит прискорює реалізацію товарів та послуг, а також дозволяє отримати додатковий прибуток у вигляді позичкового процента. Основним інструментом забезпечення даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що виникають між суб'єктами в процесі використання даного інструменту платежу, регулюються так званим вексельним правом.

Банківський кредит - форма кредитних відносин, за якої одним із суб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансовокредитна установа - банк. Кредит надається у грошовій формі на певний строк під визначений відсоток, на умовах забезпеченості та повернення.

Споживчий кредит - це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і, як правило, погашається поступово. Суб'єктами споживчого кредитування у якості позичальника виступає населення, у якості кредитора - комерційні банки, кредитні спілки, фінансові компанії, підприємства-виробники та торговельні посередники. Ринок споживчого кредитування диференційовано за типом товарів: кредитування житла, послуг (туризм, освіта, охорона здоров'я), меблів, автомобілів, комп'ютерної та побутової техніки. Наприклад, кредитування автомобільної техніки є прерогативою банків. При цьому конкуренція є настільки високою, що один автосалон часто може запропонувати послуги відразу кількох банків.

Державний кредит відображає кредитні відносини з приводу мобілізації державою тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій та населення для фінансування державних витрат.

Кредитором виступають юридичні та фізичні особи, позичальником - держава в особі її органів.

Залежно від позичальника державні позики поділяють на позики, що розміщують центральні та місцеві органи управління. За місцем розміщення державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Нерідко витрати держави неможливо профінансувати виключно за рахунок доходів бюджету, тому виникає потреба в державному кредиті.

Додаткові фінансові ресурси держава залучає шляхом продажу на фінансовому ринку облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів. Наприклад, в Україні держава в особі Міністерства фінансів здійснює емісію ОВДП-облігацій внутрішньої державної позики. Ця форма кредиту дозволяє позичальнику спрямовувати мобілізовані додаткові фінансові ресурси на покриття бюджетного дефіциту, а для кредиторів державний кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.

Державний кредит використовується також з метою стабілізації грошового обігу в країні. В умовах високої інфляції збільшення державних запозичень використовується для зменшення обсягу грошової маси і скорочення платоспроможного попиту населення.

Як правило, на загальнодержавному рівні державні позички не мають конкретного цільового спрямування, тоді як місцеві органи влади можуть використовувати мобілізовані кошти на благоустрій певних населених пунктів, на будівництво тощо.

Вся сума випущених, але непогашених державних позик з нарахованими відсотками на певну дату або за певний період включається у державний борг країни.

Міжнародний кредит - це кредитні відносини, суб'єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринках. Конкретними організаціями, що є учасниками таких кредитних відносин, можуть бути уряди різних країн, міжнародні валютно-кредитні організації, банки, фірми тощо.

Схожі статті




Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Форми кредиту

Предыдущая | Следующая