Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Економічні аспекти глобальних проблем

У зв'язку із зростанням населення планети за останні три десятиріччя населення Землі зросло більше ніж у два рази, подібна тенденція різко погіршує екологічну ситуацію, тому що очевидний прямий зв'язок між зростанням населення і збільшенням антропогенного навантаження на природу.

Постійне погіршення екологічної ситуації в результаті господарської діяльності супроводжується розвитком людського суспільства протягом тривалого історичного періоду. Але сьогодні екологічні проблеми набули глобального характеру. Це дає підставу говорити про виникнення планетарної екологічної кризи, про її зв'язок з техногенною цивілізацією і її нинішнім головним носієм - постін-дустріальним суспільством.

Проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища, зі зростанням витрат суспільства на його ліквідацію, а також з виснаженням запасів природних ресурсів на планеті, сьогодні безпосередньо зачіпають інтереси не тільки окремих держав, але й світового співтовариства в цілому. Проблеми відходів, шкідливих викидів і деградації природного середовища, дефіцит екологічних благ на тлі росту народонаселення планети носять глобальний характер, оскільки природа єдина й неподільна, для неї не існує політичних і національних кордонів. Біосфера Землі - цілісність, що являє собою загальносвітове багатство, й умова існування всього живого на нашій планеті.

У найближче десятиліття запобігання глобальної екологічної катастрофи стане, очевидно, наріжним каменем соціальних реформ, найважливішою метою, центральною політичною ідеєю міжнародного співтовариства. У зв'язку з цим деякі західні фахівці розробляють теорії "Соціальної екології" (М. Букчин), екогуманізму й екосоціалізму (О. Флехтхейм), в основі яких лежить концепція суспільства нового типу, орієнтованого на екологічну безпеку.

Подібні дослідження обумовлені наростанням екологічного стресу практично у всіх регіонах світу, що визначає тупиковий характер традиційної орієнтації суспільного виробництва насамперед, на споживання. Екологічні проблеми різної міри інтенсивності характерні для всіх країн світу як промислово розвинених, так і країн, що розвиваються. Міра ця залежить від рівня розвитку економіки й величини витрат на охорону навколишнього середовища та раціональне природокористування.

У цілому основне навантаження на природне середовище й ресурси планети створюють 8 країн - США, Японія, Німеччина, Росія, Китай, Індія, Індонезія, Бразилія. Тут проживає 56% населення Землі, перебуває 53% всієї площі лісів, виробляється 59% світового ВВП. На них припадає 58% всіх викидів вуглекислого газу в атмосферу Землі (у тому числі 23% на США, 13% - на Китай, 7% - на Росію). Втім, як припускають експерти ООН, "вкладення" країн, що розвиваються, в атмосферні викиди вуглекислого газу до середини XXI століття теж зросте із сьогоднішніх 28 до 40%.

Значної шкоди природі приносить підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу. За прогнозами вчених, його нагромадження може підвищити до 2050 року середню температуру Землі на 1,5-4,5°, що в результаті танення льодів підвищить рівень Світового океану до 2100 р. на 1,4-2,2 метра, внаслідок чого будуть затоплені деякі берегові зони.

Про масштаби забруднення Світового океану одним із найбільш токсичних важких металів - ртуттю - свідчать такі дані: від 1/3 до 1/2 промислового виробництва цього металу (9-10 тис. тонн) попадає в океан. Основна маса забруднення концентрується вздовж узбережжя і в зоні шельфу, де добувається 90% світового вилову риби.

Величезна кількість шкідливих викидів, особливо важких металів, попадає в атмосферу при спалюванні палива. Кількість ртуті, миш'яку, свинцю, кобальту в цих викидах перевищує їх видобуток в 3-8 разів. Рекордним є кількість свинцю, що викидається в атмосферу. У світі щорічно виплавляється 3,3 млн. тонн цього металу, а з викидними газами автомобілів його виділення в атмосферу становить понад 3250 тис. тонн. Найсильнішому техногенному забрудненню піддається гідросфера. Щорічно мільйони тонн нафтопродуктів, важких металів, мінеральних добрив, пестицидів і інших забруднювачів попадають у внутрішні водні джерела.

Сьогодні стало очевидним, що неможливо побудувати збалансовані еколого-економічні відносини та досягти гармонії із природою в рамках "однієї, окремо взятої країни". Це випливає із загально-екологічного постулата Б. Коммонера: "Усе взаємозалежне з усім". Побудова локальних екологічних оазисів - така ж утопія, як і пропозиції окремих мрійників про переселення людства на інші планети у разі неможливості життя на Землі через її забруднення.

Схожі статті




Політична економія - Ніколенко Ю. В. - Економічні аспекти глобальних проблем

Предыдущая | Следующая