Педагогіка - Пальчевський С. С. - Самовиховання як вища форма розвитку особистості

Особистість учня виступає не тільки як об'єкт, але і як суб'єкт виховного процесу. Його розвиток може відбуватися успішно не тоді, коли його шляхи нав'язуються зовні, а тоді, коли вони виводяться із внутрішньоінтенційної суті вихованця. За таких умов у дитини як суб'єкта виховного процесу формуються свідомість і самосвідомість, тобто власне "Я", що опосередковує всі виховні впливи.

Самопізнання з метою самовиховання та само творення особливо активізується у підлітковому віці. Самовиховання, будучи похідним із виховання, поступово стає вищою формою розвитку особистості, її духовного "саморуху". Воно виявляється у діях особистості, спрямованих на досягнення ідеалу самого себе в рамках власних уявних потенційних можливостей.

Процес самовиховання, як і процес виховання, теж є системою, у якій як системотворчий чинник здатний виступати згаданий "ідеал висоти". Ефективне самовиховання буває тоді, коли воно спирається на знання специфічних засобів і дій впливу на самого себе. Для цього у психології, педагогіці та акмеології розроблені системи засобів самопізнання, само-інформування, самовизначення, самонаказу, самооцінки, самовпливу, самоконтролю та самозвіту.

Система взаємозв'язаних стратегій, методик і тактик самовиховання представлена в автосугестопедичній акмеології - новій галузі акмеологічних знань, яка лише започатковує свій розвиток у вітчизняному педагогічному просторі.

Визначення результативності процесу виховання.

Вихованість учня є результатом інтеризації зовнішніх впливів у внутрішні, а також поєднання зовнішніх і внутрішніх чинників виховання та розвитку. Та чи не найбільша роль тут належить процесу самовиховання.

Для практичних цілей доцільно інколи визначити рівень вихованості учня. З цією метою нерідко ділять усіх учнів на групи. Таких груп визначено чотири.

Дуже низький рівень.

У вихованця нагромаджений негативний досвід поведінки. Саморегуляція та самоорганізація не розвинуті. Можливості педагогічного впливу різко обмежені.

Низький рівень.

Слабкий вияв позитивного досвіду поведінки, яка регулюється переважно вимогами старших та резонансними зовнішніми стимулами. Часто спостерігаються зриви. Саморегуляція та самоорганізація інтуїтивні.

Середній рівень.

Стійка позитивна поведінка паралельно з відсутністю активної позиції щодо діяльності та вчинків однокласників. Наявність регуляції, саморегуляції та самоорганізації.

Високий рівень.

Стійкий позитивний досвід поведінки. Вияв активної позиції щодо діяльності та вчинків однокласників. Поєднання саморегуляції з прагненням до регуляції діяльності та поведінки інших.

Оцінюють рівень вихованості учня також за його ставленням до суспільства, навколишніх людей, природи, самого себе, культури, моральних та духовних цінностей.

Методами визначення рівня вихованості вихованця слугують методи науково-педагогічних досліджень: анкетування, бесіди, педагогічні спостереження, вивчення продуктів діяльності учнів та документації освітнього закладу, рейтингу, узагальнення незалежних характеристик, психолого-педагогічного тестування, соціометрії, реєстрування, ранжування й ін.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Розкрийте сутність процесу виховання.

2. Поясніть вплив виховання на розвиток особистості учня як складно організованої нестабільної системи.

3. Визначте ієрархічну систему потреб людини (за А. Маслоу).

4. За яких умов виховання успішно керує процесом розвитку вищих потреб людини?

5. Обгрунтуйте твердження психологів, згідно з яким особистість виховується внаслідок не лише механічного засвоєння впливів навколишнього середовища, а й здатності чинити їм опір.

6. За яких умов допомога виховника досягатиме цілі у "точці біфуркації*' вихованця як складно організованої нестабільної системи?

7. У чому полягає виховний ідеал сучасної вітчизняної системи виховання?

8. Які зовнішні та внутрішні суперечності становлять рушійні сили процесу виховання?

9. Розкрийте зміст основних етапів процесу виховання, назвіть його структурні елементи.

10. Обгрунтуйте самовиховання як вишу форму розвитку особистості.

11. Розкрийте основні відмінності між рівнями вихованості учнів.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте самостійно працю К. Д. Ушинського "Про народність у громадському вихованні", використавши для цього такі джерела:

А) Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори: У 2 т. - Т. І. - К., 1983. -

С.43-103;

Б) Ушинський К. Д. "Про народність у громадському вихованні // Педагогіка: хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. - К., 2003.-С. 329-339.

Рекомендована література

1. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. - К., 1998.

2. Вишневський 0.1. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. - Львів, 1996.

3. Валкова Н. П. Педагогіка. - К., 2003. - С. 89-97.

4. Концепція безперервного національного виховання. - К., 1994.

5. Концепція вихованих дітей та молоді у національній системі освіти II Інф. Збірник МОіН України. - 1996. - №3.

6. МойсеюкН. Є. Педагогіка. - К., 2003. - С. 365-400.

7. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI ст. II Освіта України. - 2002. - 23 квіт.

8. Фіцула М. М. Педагогіка. - К., 2000. - С. 218-239.

9. Фіцула М. М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. - Тернопіль, 1993.

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Самовиховання як вища форма розвитку особистості

Предыдущая | Следующая