Педагогіка - Пальчевський С. С. - Сугестопедагогіка

Нею представлений психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано з навчально-виховною метою застосовує засоби навіювання і в свою чергу поділяється на: гіпнопедію, ритмопедію, релаксопедію, сугестопедію, що розвивалися впродовж XX ст., використовуючи досягнення науки у вивченні поєднання сфери свідомого та підсвідомого у процесі діяльності людини. Вихідною основою для розрізнення цих напрямів є визначальний прийом впливу на мнестичні можливості учнів. Гіпнопедія, наприклад, орієнтувалася на функціональні можливості "сторожового пункту" у сні. Ритмопедія - на організацію перехідних станів біоритмів - гіпнотичних фаз. Релаксопедія - на прогресивну м'язову релаксацію і автогенне тренування. Сугестопедія - на цілеспрямовані сугестивні впливи у звичайному стані свідомості загальновизнаним інструментарієм.

Історія розвитку сугестопелагогіки започаткувалася в 1922 р., коли, згідно з твердженням французького вченого Пітона, було вперше використано гіпнопедичний метод під час вивчення радіосправи слухачами американської морської школи у Пенсаколі (штат Флорида). Майбутні морські піхотинці, лягаючи спати з телефонними навушниками, навчалися телеграфному коду під час сну.

З того часу сугестопедагогіка пройшла тривалий шлях свого розвитку від гіпнопедії до сугестопедії. У межах цього шляху виділяються чотири основні періоди:

I період - донауковий. Тривав до появи та розвитку гіпнопедії, тобто до 30-х рр. XX ст., коли в СРСР під керівництвом А. М. Свядоща в лабораторії вищої нервової діяльності охорони здоров'я дітей і підлітків та лабораторії з вивчення сну Інституту фізіології ім. І. П. Павлова АН СРСР, а також у деяких клініках розпочалися перші наукові дослідження сприйняття мовлення під час сну. Подібні дослідження велися також у Франції.

II період - гіпнопедичний. Він пов'язаний із розвитком наукових досліджень проблем гіпнопедії у 30-х рр. XX ст. і 1966 роком, коли в Болгарії на базі секції сугестології при інституті ім. Т. Самодумова був створений НДІ сугестології, який розпочав дослідження проблем сугестопедії, та організацією у цьому ж році при кафедрі педагогіки Пермського державного педагогічного інституту наукової лабораторії з дослідження проблем релаксопедії.

III період - паралельного розвитку сугестопедії та релаксопедії. Початком його є 1966 рік. Кінець - 70-і рр. XX століття. У цей час ці два напрями в основному сформувались в навчальні системи, що знайшло свій вияв у появі фундаментальних наукових праць їхніх основоположників - болгарського вченого Г. К. Лозанова та російського І. Ю. Шварца.

IV період - період модифікацій сугестопедичних та релаксопедичних підходів до навчання. Розпочавшись з кінця 70-х років XX ст., цей період продовжується до сьогоднішнього дня.

Особливу ефективність у розкритті резервних можливостей учня у процесі його навчання та виховання виявляє сугестопедія, теоретичні та практичні основи якої сформовані під керівництвом Г. К. Лозанова у Софійському НДІ сугестології (Болгарія). Стосовно учня, слухача чи студента вона виступає як глобальна система, яка цілеспрямовано використовує як усвідомлювані, так і неусвідомлювані форми інформації. Враховує те, що помітну роль у виявленні резервних можливостей особистості грають периферійні перцепції, неусвідомлені реакції, мотивації, потреби, а також неусвідомлені автоматизовані елементи в рамках свідомої діяльності. Початок свій, як стверджує Г. К. Лозанов, сугестопедія бере ".. .від дегустивно-сугестивної комунікативної психотерапії, зв'язаної з глобально впливаючими звільняючими і стимулюючими чинниками у мистецтві та з сучасними експериментальними психологічними дослідженнями налаштування, мотивації, потреб і спрямованості особистості, причому весь цей комплекс адаптований до умов навчального процесу " (Лозанов ПК. Сугестопедическое воспитание и обучение всем предметам в десятом классе средних общеобразовательных школ // Проблемы сугестоло-гии: Материалы I международного симпозиума. - София, 1973. - С. 11).

Сугестопедичне навчання, поліпшуючи пам'ять і сприяючи автоматизації запам'ятовування нового навчального матеріалу, завдяки "приємному переживанню" та "ефекту відпочинку або хоч би відсутності втоми" "розкриває резерви цілісної особистості учня". У Болгарії були випадки, коли сугестопедичними заняттями лікували невротично хворих дітей.

Своєрідним "полігоном" для впровадження сугестопедії у навчальну практику стало вивчення іноземних мов учнями, курсантами та студентами. Однак останнім часом сугестопедія значно розширила свою "предметну географію" (Див.: Пальчевеький С. С. Сугестопедагогіка. - К, 2005).

Сугестопедія вільна від будь-яких юридичних та медичних протипоказань. Перебуваючи на етапі подальшого розвитку та модифікацій, їй вдається розкривати ті резерви пам'яті та цілісного розвитку особистості, які ставлять її в окремих моментах (засвоєння обсягів навчального матеріалу, швидкість його запам'ятовування) попереду вальдорфської педагогіки. Сугестопедичні підходи до навчання існують в багатьох країнах світу.

Завершуючи огляд історичного розвитку педагогічної думки та педагогічної практики у зарубіжних країнах, варто підкреслити, що людство у своєму історичному розвитку пройшло від аграрного суспільства до суспільств, які виявляють соціально-ментальні ознаки досить глибокого "занурення" в інформаційну стадію (Швейцарія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Данія). Цей тривалий історичний шлях супроводжувався певною логікою змін основних характеристик відповідних кожному варіанту суспільств систем освіти та науки. Ця логіка чітко простежується в таблиці, яку пропонує увазі читачів відомий вітчизняний учений, співробітник Інституту вищої освіти АПН України Костянтин Корсак (Див.: Корсак К. Освіта і суспільство - дороговказ розвитку //Рідна школа. - 2002. - Л&;5. - С. 7>.

№

Характеристика

Доаграрне суспільство

Аграрне суспільство

Індустріальне суспільство

Інформаційне суспільство

1.

"Середній" продукт системи навчання

Член племені

Раб чи кріпак

Робітник чи клерк

Вільний професіонал

2.

Домінуюча форма освіти (і виховання)

Сімейна і зграйна

Сімейна і державна

Державна

Громадська, усуспільнена

3.

Характер навчання

Природний

Безпосередній, індивідуальний

Масовий, стандартний

Індивідуальний, нестандартний

4.

Основа культури навчання

Приклад

Слово і приклад

Друкований текст і слово

Числова форма інформації

5.

Загальна характеристика освіти:

А) обов'язкова

Б) первинна

Освіти (як системи) не існувало

Дуже коротка 1-4 роки 2-6 років

Тривала 7-9 років 7-12 років

Неперервна 12-14 років > 20 років

6.

Стандарти освіти

Відсутні

Локальні

Національні

Міжнародні

7.

Значення вищої освіти

Не існувала

Неістотне

Істотне

Ультимативне

8.

Роль освіти і науки у продуктивних силах країни

Практично відсутня

Ледь помітна

Помірна

Вирішальна

9.

Головні методи

Природні

Емпіризм

Наукові(поділ і аналіз)

Холізм (комплексність)

10.

Лідери серед наук

Матеріалознавство

Механіка, математика

Фізика і хімія

Біологія та екологія

11.

Основа ідей

Фантазії та міфи

Віра та

Релігія

Точні науки

Науки про людину і світ

12.

Об'єкт довіри

Міфи

Віра в Бога

Точні науки

Комплексні науки

Примітки.

Первинна освіта (Initial Education) - усі види навчання і отримання фахової компетентності від народження людини до моменту її виходу на ринок праці чи початку виконання обов'язків члена нової родини.

Слово "неука" тут вжито у міжнародному значенні "Sciences" (несуб'єктизовані знання, варті довіри й отримані в результаті дослідів і вимірів).

З аналізу даних таблиць напрошуються такі висновки:

1. Життя людини у високоорганізованому суспільстві настільки ускладнюватиметься, що вимагатиме від неї безперервної освіти у різних її формах із випередженням такої з них, як самоосвіта.

2. Основою культури навчання ставатиме числова інформація, яка для свого належного освоєння вимагатиме високої духовної культури.

3. Освіта слідом за наукою все далі й далі відходитиме від "чорно-білого моно" у баченні світу та людини в ньому крізь "лорнет" класичної науки з її головними методами пізнання - поділом та аналізом. Цілісність і комплексність у багатстві всіх взаємозв'язків створюватимуть те "кольорове стерео", яке "поверне" світу та людині їхню унікальність та непередбачуваність долі і стане головним методом пізнання.

4. Освіта разом із наукою, обходячи величезне коло пізнання Всесвіту, поступово повертається до людини як найскладнішого творіння, яке зустрічалося на його шляху, того творіння, в якому, можливо, й приховано основні таємниці Всесвіту.

5. Освіта і її "провідник" - педагогіка поряд з іншими галузями науки стають в інформаційному суспільстві вирішальною, провідною силою у розвитку продуктивних сил країни.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть основні течії реформаторської педагогіки кінця XIX - XX ст. Обгрунтуйте їхню появу.

2. Визначте риси реформаторської педагогіки, які "проросли" у сучасній педагогічній практиці.

3. Виділіть головні спільні ознаки між рухом "нового виховання" і концепцією особистісно орієнтованого виховання у вітчизняній педагогіці.

4. Виявіть причини елітарності вальдорфської педагогіки.

5. Поясніть логіку зв'язків між педагогічним напрямком дидактичної художності, вальдорфською педагогікою і сугестопедичним напрямком сугестопедагогіки.

6. Зробіть найзагальніший прогностичний аналіз розвитку світової педагогічної теорії та практики.

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте самостійно розділ "Загальні основи сугестопедагогіки'' із посібника Пальчевський С. Сугестопедагогіка. - К, 2005. - С. 10-66.

2. За матеріалами розділу підготуйте виступ на семінарські заняття.

Рекомендована література

1. Валкова Н. І7. Педагогіка. - К., 2003. - С. 566-574.

2. ДьюиД. Школа и общество / Пер. с англ. - М., 1907.

3. Кершенштейнер Г. Понятие трудовой школы / Пер. с нем. - М, 1915.

4. Левківський М. В. Історія педагогіки. - К., 2003 - С. 79-97.

5. Пальчевський С. С. Сугестопедагогіка. - К., 2005 - С. 122-150.

6. Френе С. Избранные педагогические сочинения. - М., 1990.

7. Фіцула ММ Педагогіка. - К., 2000. - С. 480-485.

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Сугестопедагогіка

Предыдущая | Следующая