Педагогіка - Пальчевський С. С. - Історична (генетичного та прогностичного аналізів) площина розгляду дидактичних систем

За формальними ознаками такий розгляд досить чітко прослідковує В. П. Безпалько. Він показує еволюцію дидактичних систем у вигляді спіралі. Так, систему 1 (класичну - з розімкнутим управлінням, розсіяним видом інформаційного процесу, ручним управлінням) дослідник пов'язує з початком нашої ери, коли увагу древніх мислителів (Платона, Сократа, Аристотеля) і педагогів займали питання організації спілкування між окремим педагогом і окремим учнем.

Цієї системи стосується поява сократичного методу навчання, перших вчень про лекційне викладання, ораторське мистецтво, вправи в навчанні, а також поява перших навчальних груп.

Через примітивний стан виробничих сил рабовласницького та феодального суспільств подальший розвиток дидактичних систем був загальмований майже на 15 віків. Упродовж цього часу панівною системою залишалася відома класична (традиційна) з розімкнутим управлінням, розсіяним видом інформаційного процесу і ручними засобами управління. Серед її недоліків - низький рівень навчання, великі затрати часу. До Яна Амоса Коменського цю систему намагалися вдосконалити у двох напрямках: 1) використання системи 7 (репетитор) в аристократичних сім'ях; 2) використання системи 5 (мала група) у навчальних закладах, закритих для широких мас.

Результатом настирливих пошуків стала відкрита Я. А. Коменським так звана дидахографія - комбінація "класичної (традиційної)" системи і монодидактичної системи 4 ("підручник"). Ця перша комбінована дидактична система мала за мету подолання шляхом згаданої комбінації недоліків "класичної" монодидактичної системи. Таким чином, у дидахографії частина управлінських впливів була в компетенції педагога, а частина передавалася навчальній книзі, що викликало протести з боку педагогів-догматиків, які боялися залишити учня наодинці з книгою без розтлумачування кожного її рядка.

На зміну дидахографії Я. А. Коменського, згідно з В. П. Безпальком, прийшла сучасна дидактична система, яка, найчастіше, за його визначенням, є комбінацією трьох таких монодидактичних систем, як: 1-ї (класичної), 2-ї (аудіовізуальні засоби в групі), 4-ї (підручник, аудіовізуальні засоби в групі).

На основі прогностичного аналізу В. П. Безпалько передбачав велике майбутнє комбінованої дидактичної системи "програмоване навчання", яка, за його теорією, поєднує такі монодидактичні системи, як: "класична ", аудіовізуальні засоби ", " адаптивне програмне управління ".

Стосовно цієї комбінованої системи він робить висновок, ЩО "... очевидно, з розвитком наших уявлень про процес навчання, особливо про процес засвоєння, система 8 буде все частіше й гостріше витісняти з навчальних закладів усі інші дидактичні системи, і спіраль розвитку дидактичних систем повернеться до вихідного пункту, але на вищій ординаті. Значення цієї ординати налягатиме в поверненні до індивідуального навчання будь-яких за обсягом контингентів учнів на основі адекватної теорії навчання і на базі вищої техніки".

У своїх висновках автор наведеної класифікації дидактичних систем певним чином спирається на прогноз розвитку дидактичних систем порівняно неблизького майбутнього, зроблений у докторській дисертації С. К. Саркисова.

Згідно із цим прогнозом, з часом наступить поріг насичення системи педагогами і тоді закінчиться так звана ера педагогів і настане ера навчальних автоматів, яка поступово переростатиме в еру ЄНС - єдиної навчальної системи, і це переростання завершиться після того, коли буде досягнуто порогу насичення навчальними автоматами. Ера єдиної навчальної системи передбачатиме функціонування електронного мозку системи, роботу численних підстанцій, завантаженість багатотисячних каналів навчання і зв'язку.

Зрозуміло, що згадані прогнози В. П. Безпалька та С. К. Саркисова не могли бути інакшими в час повсюдного панування технократичного мислення, коли зміст освіти визначався лише її традиційними компонентами: знаннями, уміннями та навичками.

Ми ж гадаємо, що в порівняно недалекому майбутньому розвиток інформаційних суспільств настійливо висуватиме свої вимоги до вдосконалення дидактичних систем, що вже сьогодні в окремих розвинутих країнах дає про себе знати. Такі вимоги зумовлюватимуться, як уже частково згадувалося, необхідністю підготовки як "середнього" продукту навчальної системи - вільного професіонала, індивідуальним та нестандартним характером навчання, числовою формою інформації як основи культури навчання, неперервністю або пожиттєвим характером освіти, її міжнародними стандартами, вирішальним значенням освіти у продуктивних силах країни, використанням холізму (комплексності) у якості головного методу пізнання, перетворенням в об'єкт довіри комплексних наук.

Отже, підводячи підсумок, ми не налаштовані залишати поза увагою могутні глибинні сили як учителя, так і учня, які за певних умов здатні настільки розкривати свої резервні можливості, що це сприймається загалом як диво або вияв особливих, унікальних здібностей, що є предметом вивчення євгеніки. Чи не зацікавленістю цими гранями людської сутності пояснюється швидкий розвиток акмеологічної науки, зростаюча увага до психотерапевтичного напряму світової педагогіки, до прихованих можливостей людської психіки?

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Визначте відмінності між об'єктом і предметом дидактики.

2. У чому полягають дві основні функції дидактики?

3. Назвіть основні дидактичні категорії.

4. З якими іншими науками і яким чином пов'язана дидактика?

5. Розкрийте суть основних напрямів світової педагогіки.

6. Сформулюйте поняття дидактичної системи. З яких елементів вона складається?

7. Охарактеризуйте дидактичні системи в предметній площині їхнього розгляду.

8. Назвіть характерні риси сучасної дидактичної системи.

9. Зробіть прогностичний аналіз розвитку дидактичних систем.

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте характерні особливості сугестопедичної навчальної системи Г. К. Лозанова, опрацювавши підрозділ "Сугестопедія" з навчального посібника С. С. Пальчевського "Сугестопедагогіка": новітні освітні технології (Див.: Пальчевський С. С. Сугестопедагогіка: новітні освітні технології. - К, 2005. С. 122-150).

Рекомендована література

1. Безпалько В. П. Основы теории педагогических систем. - Воронеж, 1977.

2. Волкова Н. П. Педагогіка. - 2003. - С. 234-239.

3. Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. 1985. - С. 281 -286.

4. Каменский ЯЛ. Великая дидактика // Избранные педагогические сочинения: В 2 т. - Т. І. - М., 1982. - С. 253-287.

5. Малафіїк LB. Дидактика. - К., 2005. - С. 5-29.

6. Мойсеюк Я. С. Педагогіка. - К., 2003. - С. 158-167.

7. Дидактика средней школы I Под ред. В. А. Онишука. - К., 1987. - С. 6-19.

8. Пальчевський С. С. Сугестопедагогіка: новітні освітні технологи. - К., 2005.-С. 122-150.

9. Фіцула М. М. Педагогіка. - К., 2000. - С. 76-78.

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Історична (генетичного та прогностичного аналізів) площина розгляду дидактичних систем

Предыдущая | Следующая