Педагогіка - Пальчевський С. С. - Розділ 2. З історії педагогіки

Нехай учитель насамперед викличе в собі батьківські почуття до своїх учнів

Марк-Фібій Квінтіліан

2.1. Педагогіка Давнього світу
Предмет, функції та завдання історії педагогіки.

Педагогіка як наука перебуває у постійному розвитку. Не зважаючи на те, що основні форми навчання та виховання залишаються традиційними впродовж тривалого часу, необхідність такого розвитку спричинюється змінами у соціально-економічному житті суспільства і постійним оновленням у зв'язку з цим соціального замовлення суспільства освіті. Можливості ж педагогіки як системи поглядів на шляхи вирішення проблем навчання, виховання та розвитку особистості не можна з належною повнотою виявити, якщо розглядати цю систему лише у предметній та функціональній площинах поза межами історичної. Лише комплексний погляд ЇЇ в єдності названих трьох площин може створити можливість прогностичного аналізу - передбачення шляхів подальшого розвитку педагогічної науки та практики.

Педагогу необхідні знання з історії педагогіки, з одного боку, для того, щоб використовувати можливість творчого збагачення на основі використання скарбниці світової педагогічної думки та практики, а з іншого - для того, щоб не потрапляти у ситуацію "повторного винаходу велосипеда".

Історія педагогіки - це галузь історико-педагогічних знань, яка поряд з іншими галузями педагогіки забезпечує комплексний огляд педагогічних систем у єдності трьох площин розгляду: предметної, функціональної та історичної, відкриваючи можливості останньої для прогностичного аналізу.

Вивчення історії педагогіки дає можливості зрозуміти логіку розвитку педагогічної науки і практики, яка зумовлювалася не тільки соціально-економічними змінами у житті суспільств, а й рівнем розвитку філософії та інших суміжних із педагогікою наук. Вона допомагає на конкретних прикладах відтворити "рух" будь-якої складової із характеристик освіти та виховання у межах різних варіантів суспільств: до аграрного, аграрного, індустріального, інформаційного. Наприклад, прослідкувати такий "рух" домінуючої форми освіти (і виховання) від сімейної та зграйної в доаграрному суспільстві до державної в індустріальному та громадської й усуспільненої в інформаційному; "побачити" логіку розвитку головних навчальних методів від природних у доаграрному суспільстві до наукових (поділу й аналізу) в індустріальному та холізму (комплексних) в інформаційному.

Отже, предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення й розвитку основних педагогічних категорій: "навчання", "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики (М. В. Левківський).

Останнім часом дедалі частіше до історії педагогіки відносять народну педагогіку, що, на думку В. М. Галузинського та М. Б. Євтуха, не суперечить, а, навпаки, доповнює міжнаціональні скарбниці думки і творчості в галузі виховання.

Історія педагогіки як соціальна наука тісно пов'язана з історіософією, яка простежує основні етапи розвитку людської цивілізації, історіографією, історією культури і науки, культурологією. Джерельну базу її становлять пам'ятки найдавнішої писемності, давні рукописи з питань освіти й виховання, відповідні архівні документи, давні літературні твори, педагогічна, навчальна та методична література минулого, мемуарна література тощо.

В основу вивчення історії розвитку виховання та освіти покладено культурологічний підхід, згідно з яким значущі педагогічні системи та явища минулого розглядаються як своєрідний пласт педагогічної культури, який поповнює скарбницю загальнолюдської культури і розвинувся на основі внутрішньо і зовнішньо властивих йому тенденцій.

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - Розділ 2. З історії педагогіки

Предыдущая | Следующая