Педагогіка - Пальчевський С. С. - 3.10. Форми навчання

У філософській словниковій літературі під формою (лат. forma) розуміють спосіб існування і вияву змісту, а також внутрішню організацію цього змісту (Див.: Философский энциклопедический словарь. - М.,

1983. - С. 621). Про опосередкований характер зв'язків між змістом і формою образно сказав відомий французький філософ першої половини XX ст. Анрі Бергсон: " Наш розум - це метал, вийнятий із форми, а форма - це наші дії". Дії ж педагога у навчальному процесі визначаються методами, які він застосовує під час проведення навчального заняття. Таким чином, форми навчання нерозривно пов'язані з навчальними методами: методи реалізуються у формах, а форми забезпечують організацію та існування методів. Субстанціональною основою як для методів, так і для форм залишається зміст навчання. Він наповнює "живою кров'ю" як перший компонент дидактичної системи, так і другий. Без нього вони втрачають свій сенс. Однак зміст сам по собі не наповнює форму. Механізмами, які. доставляють" його у неї, виступають методи. Вони й опосередковують зв'язок між змістом та формою.

"Людина за натурою своєю - художник, - говорив у свій час російський письменник Максим Горький. - Вона скрізь так чи інакше намагається вносити у своє життя красу". Ці слова особливо тісно стосуються вчителів. Погоня за витонченими, красивими формами навчальних занять в окремих із них інколи перетворюється в самоціль. На жаль, хороші у своїй основі, такі поривання нерідко закінчуються розчаруваннями.

Очевидно, мріючи про красу форм, слід глибше розуміти саме поняття краси. Вчителю в силу специфіки своєї праці, будучи у своїй душі художником, доцільно зважити на розуміння краси відомим французьким скульптором Огюстом Роденом, який стверджував: "Для художника все прекрасне, тому що в кожній істоті, в кожній речі проникливий погляд його відкриває характер, тобто ту внутрішню правду, яка просвічує крізь зовнішню форму. І ця правда є сама краса". Таким чином, мрії про красу форм у будь-якій галузі людської діяльності, тим паче, вчительської, повинні насамперед випливати з мрій про шляхи виявлення "характеру" або тієї "внутрішньої правди" кожного фрагмента світу, який відібраний для навчального пізнання і має здатність "просвічуватися крізь зовнішню форму". Зуміти побачити це "світло" самому і показати його своїм вихованцям - одне з найголовніших завдань педагога.

Форма, як складна система, має свої складові елементи, які взаємозв'язані й у сукупності своїй породжують ту системну (емерджентну) властивість, яка не зводиться до простої суми властивостей кожного із її складових, оскільки володіє здатністю не адитивності. Цим і пояснюється те, що не завжди "красиві" складові породжують "красиву" системну властивість.

До таких складових системи "форма навчання" належать цілі, зміст, засоби і методи роботи вчителя та учнів, кількість учнів на навчальному занятті, місце навчання та ін. Кожна із навчальних форм характеризується особливостями своєї структури, принципали впорядкування її елементів, сукупністю властивостей. Варіативність ознак певної форми приводить до її якісних змін. Форми навчальних занять мають як спільні, так і відмінні ознаки. Наприклад, якщо порівняти урок і семінарські заняття, то спільним є те, що обоє вони переслідують дидактичні цілі, стосуються всіх учнів класу, проводяться згідно зі шкільним розкладом. Відрізняються ж вони характером діяльності учнів і способами керівництва цією діяльністю з боку вчителя.

Форми навчання, згідно з. С. Мойсеюк, розрізняються за різними критеріями:

1)за кількістю учнів (індивідуальні, мікро групові, групові, колективні, масові);

2) за місцем навчання (шкільні: урок, робота в майстерні, на пришкільній ділянці, на географічному майданчику, в лабораторії тощо; позашкільні: екскурсія, домашня самостійна робота, робота в позашкільному гуртку);

3) за часом навчання (урочні та позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори тощо).

Схожі статті




Педагогіка - Пальчевський С. С. - 3.10. Форми навчання

Предыдущая | Следующая