Основи психології - Киричук О. В. - Розрізнення вражень

Розрізнення вражень.

Кожний, хто хоче зрозуміти психіку людини, починає зі з'ясування причин її поведінки, з аналізу факторів, які викликали ту чи іншу дію. Аналіз починається з вивчення ситуації: Чому дана ситуація зумовлює саме таку поведінку людини; які фактори тут є вирішальними; як людина реагує на ситуацію, як вона з нею взаємодіє?

Будь-який живий організм як ціле виділяється з довколишнього середовища і водночас він із цим середовищем пов'язаний. Орієнтування в довколишньому середовищі можливе на основі рецепції, тобто сприйняття дійсності як реакції на чуттєвий подразник. Рецепція як сприйняття чуттєвого подразника - це початковий момент недиференційованого акту поведінки, що виявляється в елементарних сенсомоторних реакціях (повернення голови немовляти на світло чи звук). Установлення умовно-рефлексорних зв'язків даних рецепції та ефекторної частини реакції зумовлює дедалі більшу диференціацію чуттєвих властивостей середовища. Індивід реагує не на всі подразнення, які можуть на нього діяти, й навіть не на всі фізіологічно можливі подразнення, які рецепторні механізми індивіда здатні диференціювати, а лише на ті з них, які біологічно для нього значущі.

Взаємодія з довколишнім середовищем у стані бадьорості починається з відчуття окремої властивості предмета навіть без обов'язкового зіткнення з цим предметом, із сенсорної диференціації окремого подразника, який викликає певну реакцію - фіксовану відповідь на сенсорний подразник. На основі відчуття відбувається виділення, диференціація окремих чуттєвих властивостей предмета. Відчуття - це сприйняття окремої властивості предмета або недиференційоване і неопредмечене враження від довколишнього середовища. Виникнення враження має активний характер. Індивід реагує на біологічно значущі подразники, що передбачає певну його активацію; результатом враження є відповідна реакція, конкретна поведінкова акція. Так, активність немовляти змінюється щоразу зі зміною ситуації. Спостереження свідчать, що ця активність не є випадковою. Немовля через послідовність рухів ніби перебирає ряд гіпотез, щоб пересвідчитися, яка з них ефективна в даний момент. Знайшовши правильну гіпотезу, воно перевіряє її декілька разів і потім припиняє виражену активність. Ця активність знову збільшується лише в тому випадку, коли попередня послідовність рухів не може бути використана. Такий висновок зроблено Т. Бауером на підставі матеріалів дослідження поведінки немовляти у віці двох-трьох місяців у ситуації, коли воно навчається вмикати світло поворотом голови.

Схожі статті




Основи психології - Киричук О. В. - Розрізнення вражень

Предыдущая | Следующая