Мова ділових паперів - Кацавець Г. М. - 7. Чергування голосних

Сучасна українська абетка (алфавіт, азбука) створена на основі старослов'янської кирилиці. Вона мас 33 літери. На письмі вживається апостроф ('). ставиться знак наголосу ('). а також (ь) - м'який знак (знак м'якшення).

УКРАЇНСЬКА АБЕТКА

Аа - (а)

Іі - (і)

Тт - (те)

Бб - (бе)

Уу - (у)

Вв - (ве)

Ий - 0от)

Фф - (еф)

ГГ - (ге)

Кк - (ка)

Хх - (ха)

Гг - (ге)

Лл - (ел)

Цц - (це)

Дд - (де)

Мм - (ем)

Чч - (че)

Ее - (е)

Нн - (єн)

Шш - (ша)

Єє - Ое)

Оо - (о)

Щщ - (ща)

Жж - (же)

Пп - (пе)

Ьь - (м'який знак)

Зз - (зе)

Рр - (ер)

Юю - (ІУ)

Ии - (и)

Сс - (ес)

Яя - О'а)

6. Класифікація звуків української мови

Усі звуки нашої мови поділяються на голосні та приголосні.

Голосних звуків в українській мові шість: а, о, у, е, й, і. Це звуки, при творенні яких видихуваний струмінь повітря, що несе голос, у ротовій порожнині не натрапляє на перепони. Звуки а, о, у належать до голосних заднього ряду; і, й, е - до голосних переднього ряду. Звуки о та у називають лабіалізованими, усі інші - нелабіалізовані.

Приголосні звуки поділяються на сонорні, це коли голос переважає над шумом (р, л, м, н, й, в), та шумні (усі інші приголосні). У свою чергу, шумні за участю голосу поділяються на дзвінкі та глухі.

7. Чергування голосних

Чергування звуків - постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм. Наприклад: стіл - столи, нести - носити, плести - заплітати, могти - помагати.

В українській мові розрізняють два види чергувань: позиційне (фонетичне) й історичне (фонетичне не зумовлене).

1. Позиційне - це чергування, яке відбувається залежно від позиції звука в слові і зумовлюється фонетичними законами сучасної мови. Наприклад: лити-ли [е] ла; ле [и] ла. Тут звукове чергування: и - и |е| - е |и|.

2. Історичне - це чергування, успадковане із спільнослов'янської та давньоруської мов.

Інші виникли в період формування фонетичної системи української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних:

А) о - а: могти - помагати, горіти - згарище, схопити - хапати;

Б) е - і: плести - заплітати, летіти - літати, мести - замітати;

В) о - е - и з нулем звука: беру - брати, день --дня, ставок - ставка, дзвінок - дзвінка;

Г) і - а: сідати - садити;

Г) й - і: бити - бій. бий - бійка;

Д) о, е - і: столи - стіл, семи - сім, печі - піч. Примітка. V коренях дієслів звук о чергується із звуком е. якщо магмо

Наступний наголошений суфікс - а-; - я - (котити - катати, скочити - скакати). Ллє деякі слова цьому правилу не підлягають: вимовити - вимовляти, простити - прощати.

Чергування о, ез, і

Це чергування є специфічним для української мови. Фонеми о, е виступають найчастіше у відкритих складах, фонема і - в закритих. Наприклад:

1. У різних формах того самого слова: семи - сім, осені - осінь, гори - гір, мого - мій, радість - радості - радістю, ніч - ночі

- ніччю, піч - печі - піччю, Канів - Канева, Харків - Харкова, Чернігів - Чернігова.

2. У словах одного кореня або спільної основи: воля - вільний, будова - будівельник, робота - робітник, нога - підніжжя.

3. При зміні початкового звука о на і з'являється протетичний приголосний звук в: овес - вівса, око - вічко.

Примітка. У словах із звукосполученнями: - оро-, - оло-, - ере-, - еле - о, е в

Закритих складах не переходить в і. Наприклад: подорож; мороз, сторож, очерет, шелест, прибережний, перед, через, посередній.

Чергування о, е, з нулем звука

При зміні слова голосні о, е в суфіксах випадають. Наприклад: садок

- садка, день - дня, ореч - орла, сон - сну.

Звук а з етимологічного (давнього) о

У сучасній українській мові є ряд слів, у яких в основі сталася зміна етимологічного (давнього) звука о на а. Наприклад: багато, багаття, багатир (у значенні багач)', гаразд, гарячий (але горіти); хазяїн, кажан, калач.

Таку зміну називають гармонійною асиміляцією (уподібненням).

У багатьох словах давній звук о зберігається: богатир (у значенні силач), монастир, солдат, лопата, товар, козак, гончар.

Чергування е з о після шиплячих та й

У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук е і звук о: шести - шостий, четвертий - чотири, жених - жонатий.

1. Звук е після ж, ч, ш, щ, буквосполучения дж та й вживається перед м'яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, жевріти, вишенька, четверо, честь.

2. Звук о вживається після шиплячих, буквос получения дж та й перед твердими приголосними (зокрема, перед складом з о, а, у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бджола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його.

3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег.

4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією:* шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, червоний.

Схожі статті




Мова ділових паперів - Кацавець Г. М. - 7. Чергування голосних

Предыдущая | Следующая