Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
Антарктика - значний за площею регіон земної кулі, що простягається від Південного полюса до 60° пд. ш. До цього регіону входять континент Антарктида, острови довкола нього і південні частини Тихого, Індійського й Атлантичного океанів. Пріоритет у відкритті та дослідженні Антарктиди належить російським мореплавцям М. П. Лазареву і Ф. Ф. Беллінсгаузену, які очолили першу антарктичну експедицію 1819-1821 рр.
Початок XX ст. ознаменувався підвищеним інтересом багатьох держав (Австралії, Аргентини, Великої Британії, Нової Зеландії, Норвегії, Франції й Чилі) до Антарктиди. Ці держави висунули територіальні претензії щодо шостого континенту. Радянський Союз завжди виступав проти територіальних домагань в Антарктиді й резервував за собою право на свою власну позицію з цього питання з урахуванням факту відкриття континенту російськими моряками. США також відкидали територіальні претензії на шостий континент.
Після Другої світової війни в Антарктиці була проведена широка програма наукових досліджень у рамках Міжнародного геофізичного року (1957-1958 рр.), в якій взяли участь учені з 12 держав. Плідне міжнародне співробітництво й високі наукові результати досліджень сприяли тому, що уряд США виступив з ініціативою скликання міжнародної конференції з метою укладення договору стосовно Антарктики. Така конференція відбулася у Вашингтоні з 15 жовтня по 1 грудня 1959 р., і її робота увінчалася підписанням 1 грудня 1959 р. безстрокового Договору про Антарктику, що набрав чинності в 1961 р. Україна бере участь у договорі з 1992 р. На 1 січня 2009 р. до учасників Договору належало 46 держав, 28 з яких є консультативними сторонами.
Договір е важливим правовим актом із забезпечення миру, безпеки й різнобічного співробітництва у величезному за площею і значенням регіоні Землі. У ст. І Договору встановлено: "Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї" (п. І)1. Заборонено також здійснювати будь-які ядерні вибухи і скидати радіоактивні відходи в Антарктиці (п. 1 ст. V). У такий спосіб був установлений режим повної демілітаризації й нейтралізації Антарктики, що включає перетворення її на без'ядерну зону. Однак Договір про Антарктику не забороняє використання військового персоналу або оснащення для наукових досліджень, або з будь-якою іншою мирною метою (п. 2 ст. І). Внесення цього положення пояснюється особливою суворістю клімату Антарктики, тому військовий персонал, на думку представників деяких держав, з відповідним обладнанням зможе забезпечити проведення наукових досліджень з мирними цілями у настільки несприятливих кліматичних умовах. Договір закріпив принцип свободи наукових досліджень (ст. П), а проблему територіальних претензій було вирішено оригінально. Вони ніби "заморожувалися", тобто підписання договору не означало відмови від них, але жодні дії або діяльність в Антарктиці не можуть вважатися підставою для заяви, підтримки або відхилення будь-якої претензії на територіальний суверенітет і породжувати будь-які суверенні права в період дії договору (ст. IV).
Для контролю за дотриманням положень договору в ньому передбачена можливість проведення інспекцій. Будь-яка держава - учасниця може призначити спостерігачів, які мають доступ у будь-який час до будь-якого району, на будь-яку станцію й установку, включаючи морські й повітряні судна (ст. VII).
У ст. VIII Договору про Антарктику зафіксовано, що без шкоди для відповідної позиції кожної договірної сторони щодо юрисдикції над усіма іншими особами в Антарктиці спостерігачі, призначені відповідно до ст. VII, і науковий персонал, яким обмінюються станції, експедиції договірних сторін, а також усі особи, що супроводжують спостерігачів і членів наукового персоналу, перебувають в Антарктиці під юрисдикцією тієї договірної сторони, громадянами якої вони є, стосовно всіх дій або прорахунків, що мають місце під час їх перебування в Антарктиці для виконання своїх функцій. Делегації Бельгії, СРСР і США на конференції зробили офіційну заяву, що положення Договору про Антарктику стосовно юрисдикції не повинні тлумачитися в тому розумінні, що уряд кожної з перерахованих держав погоджується на поширення юрисдикції іноземної держави над її громадянами.
У Договорі передбачено спеціальний механізм його реалізації - Консультативні наради держав-учасниць (ст. IX). У роботі нарад можуть брати участь 12 держав, що підписали його, і ті з держав, що приєдналися та проводять активну науково-дослідну діяльність в Антарктиці. Нині у Консультативних нарадах беруть участь 28 держав (з 2004 р. до складу їх входить і Україна). У рамках консультативних нарад були розроблені Конвенція про збереження антарктичних тюленів 1972 р. і Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 р. У вересні 2004 р. було створено Секретаріат Договору про Антарктику зі штаб-квартирою в Буенос-Айресі (Аргентина).
Договір про Антарктику відкритий для приєднання до нього будь-якої держави, що є членом ООН, або будь-якої іншої держави, що може бути запрошена приєднатися до Договору за згодою всіх договірних сторін, представники яких мають право брати участь у Консультативних нарадах. Договір про Антарктику безстроковий. До нього можуть вноситися зміни й поправки за згодою всіх консультативних сторін договору.
На заключній сесії IV Спеціальної Консультативної наради стосовно мінеральних ресурсів Антарктики, що відбувалася у Веллінгтоні з 2 травня по 2 червня 1988 р., у результаті дискусій консультативні сторони прийняли Конвенцію з регулювання освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, присвячену питанням освоєння та використання мінеральних ресурсів у регіоні. У Конвенції було окремо зазначено, що мінеральні ресурси не включають лід. Однак після відкриття для ратифікації Конвенція щодо регулювання освоєння мінеральних ресурсів не знайшла підтримки серед країн - учасниць Договору про Антарктику. Більше того, після підписання Протоколу щодо охорони навколишнього середовища до Договору про Антарктику в 1991 р. будь-яка діяльність стосовно мінеральних ресурсів, за винятком наукових досліджень, була заборонена. Протокол заборонив усі види робіт щодо мінеральних ресурсів, включаючи розвідку їх родовищ, і встановив мораторій на ці роботи строком на 50 років.
Згаданий Протокол було підписано з урахуванням необхідності особливої уваги до охорони навколишнього середовища цього регіону в 1991 р. у Мадриді на XI сесії спеціальної Консультативної наради щодо Договору про Антарктику. Мета цього документа - забезпечити екологічну безпеку Антарктики і перетворити її на природний заповідник. В Антарктиді з 1996 р. відповідно до положень Договору 1959 р. працює українська наукова станція "Академік Вернадський".
Схожі статті
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 10.4. Роззброєння та обмеження озброєнь
Забезпечення міцного миру й безпеки неможливе без дієвих заходів, спрямованих на роззброєння й обмеження озброєнь. У Статуті Ліги Націй роззброєння було...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.1. Міжнародно-правові питання громадянства
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.8. Правовий режим Арктики
Арктика - це частина земної кулі з умовним центром (Північним полюсом), до складу якої входять води Північного Льодовитого океану і його морів, а також...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5. Міжнародно-правовий статус населення
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.1. Поняття права міжнародних договорів
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.6. Застереження і поправки до міжнародних договорів
У зв'язку з тим, що міжнародний договір є складним і багатоаспектним правовим актом, то цілком зрозуміло, що його окремі положення можуть не відповідати...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.5. Представництва держав при міжнародних організаціях
Однією з характерних особливостей сучасних міжнародних відносин є зростання кількості і значення міжнародних організацій у забезпеченні миру і...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
У літературі з міжнародного права поняття " Дипломатичний корпус " використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3.3. Дипломатичний корпус
У літературі з міжнародного права поняття " Дипломатичний корпус " використовується у двох значеннях. У вузькому значенні це поняття означає сукупність...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.2. Правовий режим іноземців
Іноземці - це особи, що перебувають на території певної держави, не є її громадянами і мають громадянство іншої держави. Правовий режим іноземців...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.5. Стадії укладення міжнародних договорів
Укладення міжнародного договору - складний, тривалий процес, який складається із взаємопов'язаних стадій. У радянській науці міжнародного права була...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.2. Поняття міжнародного договору
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.4. Державні кордони
Державна територія складається із суходільних, водних, повітряних просторів і надр. Правовий режим складових державної території визначається в...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.3. Склад державної території
Державна територія складається із суходільних, водних, повітряних просторів і надр. Правовий режим складових державної території визначається в...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.2. Юридична природа державної території
Питання про юридичну природу державної території передбачає відповідь про те, що є державна територія з правового погляду, точніше, що є державна...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 11.2. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
Підставою міжнародно-правової відповідальності держави є порушення нею міжнародного зобов'язання, тобто вчинення міжнародного правопорушення. Щоб зробити...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 10.1. Поняття права міжнародної безпеки
10.1. Поняття права міжнародної безпеки Кожна держава на міжнародній арені прагне насамперед захистити і забезпечити свої національні інтереси, не...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 10. ПРАВО МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ
10.1. Поняття права міжнародної безпеки Кожна держава на міжнародній арені прагне насамперед захистити і забезпечити свої національні інтереси, не...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.11. Регіональні організації
Статут ООН поряд з універсальними міжнародними організаціями передбачає можливість створення і регіональних організацій, членами яких можуть бути, як...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.5. Історія створення міжнародних організацій
Необхідність міжнародного спілкування на більш широкій і постійній основі привела до перетворення двосторонніх переговорів на багатосторонні конференції,...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 6. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.3. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.7. Принцип співробітництва держав
У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: "Всі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 8. ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.6. Принцип надання допомоги ООН у її діях
У п. 5 ст. 2 Статуту ООН встановлено: "Всі Члени Організації Об'єднаних Націй надають їй всемірну допомогу в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.4. Принцип мирного розв'язання спорів
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.12. Принцип самовизначення народів
Виникнення принципу самовизначення народів пов'язане з епохою буржуазних революцій, становленням національних держав, хоча через відомі історичні й...
-
Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 11.3. Класифікація міжнародних правопорушень держав
Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.3. Регіональна співпраця у сфері прав людини
Одним із важливих напрямів співробітництва регіональних організацій є захист прав людини і основних свобод. У рамках Організації американських держав...
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики