Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.2. Юридична природа державної території
Питання про юридичну природу державної території передбачає відповідь про те, що є державна територія з правового погляду, точніше, що є державна територія з міжнародно-правового погляду.
Державна територія - це частина поверхні Землі, що правомірно належить певній державі, у межах якої вона здійснює своє верховенство. Іншими словами, державний суверенітет лежить в основі юридичної природи державної території. Саме в цьому полягає якісна правова відмінність цієї територіальної категорії від інших. Відповідно до міжнародного права територія пов'язана з її населенням. Державна територія та її населення - необхідні атрибути держави.
Територіальне верховенство означає повну й виключну владу держави на своїй території. Воно виявляється в реалізації державою суверенної влади над усіма особами й організаціями в межах своєї території і верховному публічно-правовому володінні цією територією (dominium). Це означає, що на території конкретної держави не може діяти публічна влада іншої держави. На території цієї держави діють її закони, урядові постанови та судові рішення, що поширюються на її громадян, іноземців і осіб без громадянства.
У зв'язку з територіальним верховенством держава може допустити на своїй території чинність іноземного законодавства, але лише із власної згоди. Цивільні кодекси держав допускають у певних випадках застосування іноземного цивільного права.
Поняття територіального верховенства, як і поняття державного суверенітету, не має абсолютного характеру. Тенденції розвитку сучасного міжнародного права свідчать про те, що держава вільна у праві користування своїм територіальним верховенством тією мірою, якою не зачіпаються права і законні інтереси інших держав.
Поняття "юрисдикція держави" вужче за обсягом, ніж поняття "територіальне верховенство". Під юрисдикцією держави розуміється право її судових і адміністративних органів розглядати й вирішувати будь-які справи у межах кордонів держави, на відміну від територіального верховенства, що означає всю повноту державної влади на певній території. Правда, є випадки, коли держава здійснює юрисдикцію над своїми громадянами і при перебуванні їх на території іноземної держави, наприклад, проходженні служби в складі збройних сил ООН у гарячих точках планети. Юрисдикція держави також поширюється на її громадян, що перебувають у межах МТСК, наприклад, у відкритому морі або в космосі.
У рамках цієї територіальної категорії можливі певні види правових режимів: кондомініум, сервітут, оренда, спільне користування. Кондомініум (від лат. соn - разом, спільно, dominium - володіння) - це спільне володіння двох або більше держав певною територією, на яку поширюється їх суверенітет. Встановлення кондомініуму, як правило, є компромісною мірою для задоволення домагань декількох держав на право володіння певною територією. Юридичною підставою для встановлення кондомініуму є угода між зацікавленими державами, що визначає характер і межі адміністративної влади кожного з них.
Цей міжнародно-правовий режим можна проілюструвати такими прикладами: земля Шлезвіг-Гольштейн і Лауенбург, що перебувала з 1864 по 1866 р. під кондомініумом Австрії і Пруссії на підставі Віденського договору 1864 р.; кондомініум Бельгії і Пруссії в Морені, що існував більше ста років та завершився в 1919 р. у результаті визнання Версальським мирним договором повного суверенітету Бельгії над цією територією; як кондомініум існувало з 1906 по 1980 р. англо-французьке колоніальне співволодіння Нові Гебриди (у 1980 р. ця територія стала незалежною під назвою Республіка Вануату). Актуальність цієї категорії для міжнародного права не втрачена дотепер. Так, фахівці розглядають можливість створення албансько-сербського кондомініуму над Косово як засобу об'єднання розділеного албанського народу за одночасного збереження територіальної цілісності Сербії.
Під сервітутом у міжнародному праві розумілося певне обмеження територіального верховенства держави, що накладається міжнародним договором на користь іншої держави або групи держав. Це обмеження мало постійний характер і у разі зміни територіального суверена поширювалося на нову державу, до якої переходила визначена в договорі територія. При цьому відрізняли сервітути позитивного характеру - обов'язок держави допускати на своїй території дію влади іншої держави (право проходу або проїзду, право користування водоймою іншою державою) і негативного - обов'язок держави втримуватися від певних дій на своїй території (до останнього відносять демілітаризовані й нейтралізовані зони).
Однак одностайного визнання міжнародні сервітути не набули ні в доктрині, ні у практиці міжнародного права. Так, у 1920 р. комісія юристів, призначена Лігою Націй для з'ясування питання про Аландські острови, у своєму висновку зазначила, що існування міжнародних сервітутів не є загальновизнаним.
Практика міжнародних відносин пішла простішим шляхом: за наявності потреби у проході або проїзді через територію іншої держави проблема може вирішуватись на дипломатичному рівні щодо кожної окремої ситуації у досить стислі строки. Так, 2 квітня 2009 р. Генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору звернувся до глави Місії України при НАТО з листом, у якому, зокрема, говориться: "Шановний пане Посол! Маю честь послатися на потребу в транзитному переміщенні територією України з метою полегшення наземного перевезення вантажів для забезпечення Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан, поважаючи суверенітет, територіальну цілісність і національне законодавство України... Бажаючи запровадити необхідні домовленості й процедури стосовно надання Державною адміністрацією залізничного транспорту України послуг для швидкого та безперешкодного транзитного переміщення територією України вантажів МССБ, які належать Організації Північноатлантичного договору (НАТО) державам - членам НАТО й державам - не членам НАТО, які надають сприяння, для забезпечення операції МССБ на території Ісламської Республіки Афганістан...".
Відповідь на цей лист стала другою частиною укладеного таким чином міжнародного договору і з'явилась угода (у формі обміну листами) між Кабінетом Міністрів України та Організацією Північноатлантичного договору стосовно транзитного перевезення територією України вантажів для забезпечення операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан. Угоду було подано на ратифікацію Постановою Кабінету Міністрів України № 853 від 12 серпня 2009 р. І хоча процедура ратифікації не пройшла всі необхідні стадії, Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про тимчасове застосування Угоди (у формі обміну листами) між Кабінетом Міністрів України та Організацією Північноатлантичного договору стосовно транзитного перевезення територією України вантажів для забезпечення операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан", яка оперативно вирішила питання.
Професор М. В. Яновський визначав міжнародно-правову оренду "як тимчасове використання однією державою територіальної ділянки іншої держави для цілей, що не суперечать основним принципам міжнародного права і не пов'язані з установленням політичного панування цієї держави на цій території...". Іншими словами, сутність міжнародно-правової оренди полягає в її цільовому характері (надання орендованої території для будівництва й експлуатації транспортних шляхів, розміщення наукових станцій, створення вільних економічних зон тощо). Причому орендована територія не може використовуватися з іншою метою, крім зазначеної у договорі, а остання, у свою чергу, має відповідати основним принципам і нормам міжнародного права. Оренда території має надаватися на чітко визначений строк і на відплатиш основі. У міжнародних договорах про оренду прямо обумовлюється, що суверенітет над орендованою територією зберігається за державою-орендодавцем або таке положення мається на увазі.
Конституція України в п. 14 розділу XV "Перехідні положення" установила: "Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливо на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України".
Схожі статті
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.7. Юридична природа міжнародних організацій
Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.2. Принцип суверенної рівності держав
4.1. Юридична природа основних принципів міжнародного права Основні принципи міжнародного права є загальновизнаними нормами вищого порядку, які утворюють...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.2. Поняття міжнародного договору
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.1. Поняття права міжнародних договорів
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 6. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
6.1. Поняття права міжнародних договорів В історії розвитку міжнародних відносин міжнародні угоди відігравали і відіграють важливу роль як одне з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.6. Поняття і класифікація міжнародних організацій
Міжнародна (міжурядова) організація - це постійно діюче об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.2. Правовий режим іноземців
Іноземці - це особи, що перебувають на території певної держави, не є її громадянами і мають громадянство іншої держави. Правовий режим іноземців...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5.1. Міжнародно-правові питання громадянства
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 7.5. Міжнародно-правовий статус населення
Населення зазвичай визначається як сукупність індивідів, що проживають у певний час на території конкретної держави і підлягають її юрисдикції. До складу...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.5. Стадії укладення міжнародних договорів
Укладення міжнародного договору - складний, тривалий процес, який складається із взаємопов'язаних стадій. У радянській науці міжнародного права була...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.5. Принцип незастосування сили або погрози силою
Закріплення принципу незастосування сили або погрози силою також є характерною рисою сучасного міжнародного права, що відрізняє його від класичного...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.2. Підготовка і скликання міжнародних конференцій
9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов'язаний з двома іншими міжнародними інститутами -...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій
9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов'язаний з двома іншими міжнародними інститутами -...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 9. МІЖНАРОДНІ КОНФЕРЕНЦІЇ І МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов'язаний з двома іншими міжнародними інститутами -...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.3. Дипломатичні представництва
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.2. Органи зовнішніх зносин держав
Для здійснення зовнішніх зв'язків з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права держави створюють систему органів зовнішніх зносин, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права
8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 8. ДИПЛОМАТИЧНЕ І КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО
8.1. Поняття і джерела дипломатичного і консульського права Дипломатичне і консульське право - це галузь міжнародного публічного права, що складається з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.8. Дія і чинність міжнародних договорів
Після набрання чинності договорами вони надсилаються до Секретаріату ООН для їх реєстрації (ст. 80 Віденської конвенції про право міжнародних договорів...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.7. Реєстрація і публікація міжнародних договорів
Після набрання чинності договорами вони надсилаються до Секретаріату ООН для їх реєстрації (ст. 80 Віденської конвенції про право міжнародних договорів...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 9.8. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
Як уже зазначалося, міжнародні організації належать до категорії вторинних, або похідних, суб'єктів міжнародного права, їх головною відмінністю від...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.1. Міжнародно-правова класифікація територій
12.1. Міжнародно-правова класифікація територій Під територією в доктрині та практиці міжнародного права розуміють різні простори земної кулі, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - Розділ 12. ТЕРИТОРІЯ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
12.1. Міжнародно-правова класифікація територій Під територією в доктрині та практиці міжнародного права розуміють різні простори земної кулі, що...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 11.2. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
Підставою міжнародно-правової відповідальності держави є порушення нею міжнародного зобов'язання, тобто вчинення міжнародного правопорушення. Щоб зробити...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.4. Принцип мирного розв'язання спорів
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.3. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань
Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов'язань, що дійшов до нас з глибокої давнини, є одним з основних принципів міжнародного права. У...
-
Відомо, що Радянський Союз скептично ставився до концепції примату міжнародного права, оскільки його внутрішньодержавне право значною мірою дисонувало з...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.6. Застереження і поправки до міжнародних договорів
У зв'язку з тим, що міжнародний договір є складним і багатоаспектним правовим актом, то цілком зрозуміло, що його окремі положення можуть не відповідати...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 4.10. Принцип територіальної цілісності
Після закінчення Другої світової війни не всі політичні сили в Західній Європі були задоволені територіальним устроєм Старого світу. Реалізація домагань...
-
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 6.4. Форма, структура і найменування міжнародних договорів
Залежно від кількості сторін угоди поділяються на дво - і багатосторонні. У міжнародних договорах кількість сторін не завжди збігається з кількістю...
Міжнародне право - Тимченко Л. Д. - 12.2. Юридична природа державної території