Міжнародна макроекономіка - Козак Ю. Г. - Режим валютного курсу в Україні

Вибір режиму валютного курсу в Україні після проголошення незалежності в серпні 1991 р. став центральним елементом її економічної політики, одним з визначальних чинників успіху стабілізації в країні.

Україна використовувала кілька режимів валютного курсу.

У 1993 р. з метою лібералізації валютного ринку було здійснено спробу встановити ринковий (плаваючий) курс національної валюти щодо іноземних валют. Цей валютний режим діяв з квітня по липень 1993 р. і був спрямований на уникнення жорстких параметрів валютного ринку (досить високі податки на експортерів, вимоги обов'язкового здавання усієї валютної виручки). Поряд з існуванням плаваючого валютного курсу, який установлювався на валютних аукціонах, Національний банк України (НБУ) визначав офіційні обмінні курси національної валюти, а на міжбанківському валютному ринку встановлювались обмінні курси для банківської системи. Таким чином, в Україні дотримувалися системи множинних курсів, що призвело до відпливу капіталів за межі України та бартеризації зовнішньої торгівлі.

Лібералізації валютного режиму шляхом запровадження внутрішньої конвертованості та плаваючого обмінного курсу перешкоджали:

■ відсутність в Україні більш міцного економічного середовища та відповідної ринкової інфраструктури, за умови наявності якої можлива реалізація подібної моделі валютного режиму;

■ наявність відчутного диспаритету в торговельних і платіжних відносинах, особливо з країнами СНД (асиметрія в цінах українського експорту та імпорту, погіршення умов торгівлі);

■ розвиток інфляційних процесів в Україні, рівень яких сягнув у 1993 р. близько 10 000 % [70, с. 510].

Для стримування інфляції НБУ здійснює жорстку фіксацію обмінного курсу національної валюти (карбованця) до долара США, німецької марки та російського рубля. Офіційний обмінний курс використовувався при обов'язковому продажу 50 % валютних надходжень (він періодично переглядався).

З 1993 р. активізувався валютний ринок: у березні на щотижневих аукціонах з продажу доларів США беруть участь не 6, як на початку, а 40 банків; у квітні почали діяти щотижневі аукціони з продажу німецьких марок та російських рублів; у серпні замість аукціонів НБУ проводяться аукціони Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ), яка в листопаді закривається, а в лютому 1994 р. знову відривається.

Із січня 1994 р. фіксація курсу карбованця супроводжувалася новими, більш жорсткими умовами використання валютної виручки: 40 % надходжень іноземної валюти мали продаватись урядові за офіційним обмінним курсом (12 610 крб за 1 дол. США), 10 % - НБУ за адміністративно визначеному курсу (25000крб. з 1 дол. США). Решта 50 % валютних надходжень могли зберігатися на валютних рахунках або продаватися НБУ за адміністративно визначеним курсом.

Із січня 1994 р. по серпень 1994 р. обмінний курс визначається як фіксовано-регульований, що супроводжувався переважно адміністративними методами його визначення.

Новий етап у валютній політиці України почався в жовтні 1994 р. Він характеризувався подальшою лібералізацією валютного ринку, встановленням єдиного обмінного курсу для готівкових і безготівкових розрахунків, підготовкою передумов для введення нової грошової одиниці - гривні. Офіційний курс карбованця визначався на підставі результатів торгів на УМВБ. Офіційний курс карбованця використовувався при здійсненні усіх безготівкових і готівкових операцій продажу та купівлі іноземної валюти.

У 1994 та 1995 рр. девальвація вітчизняної валюти була стрімкою і відповідно становила 240 та 72,5 %.

У 1996 р. було досягнуто фінансової стабілізації та відносної стабільності національної валюти, яка знецінилася на 5,5 %, що дало змогу у вересні здійснити грошову реформу. Карбованець замінено на гривню у співвідношенні 1 грн = 100 тис. крб. і встановлено її офіційний обмінний курс.

У 1997 р. спостерігається продовження тенденції щодо стабільності гривні (втратила лише 0,3 % своєї вартості). Головним джерелом стабільності курсу гривні стали періодичні валютні інтервенції НБУ в цілому за рахунок валютних резервів. Необхідність такої штучної підтримки стабільності гривні пояснювалася бажанням уряду одержати кредити від МВФ та Всесвітнього банку, що залежало від виконання деяких вимог МВФ до внутрішніх економічних показників. Валютні інтервенції з осені 1997 р. до початку 1998 р. обійшлися НБУ близько 650 млн. дол. США. НБУ встановлює перший валютний коридор з межами 1,7-1,9 грн. за 1 дол. США.

Проте стабілізація ситуації на валютному ринку була тимчасовою. Наступний період позначився досить відчутною девальвацією курсу гривні: в 1998 р. вона знецінилася на 80 %, а в 1999 р. - на 52 %. До головних причин падіння курсу гривні треба віднести: зовнішні борги держави, неспроможність НБУ ефективно використати весь інструментарій грошово-кредитної політики та політичні чинники.

Щоб захистити свої валютні резерви в цих складних умовах, НБУ використовує плавну девальвацію. На 1998 р. переглядається валютний коридор (1,8-2,25 грн/дол. США), який у вересні 1998 р. знову змінюється (2,5-3,5 грн/дол. США). Щоб утримати курс гривні в межах останнього валютного коридору, НБУ проводить низку жорстких заходів:

■ заборонено банкам мати відкриті валютні позиції у вільно конвертованій валюті і укладати ф'ючерсні контракти; здійснювати операції з твердою валютою на міжбанківському валютному ринку і концентрацію валютних торгів на Українській і Кримській валютних біржах; підприємствам-резидентам України здійснювати передплату за імпортними контрактами;

■ запровадження обов'язкового продажу на УМВБ 75 %, а потім і 50 % валютної виручки підприємств;

■ скорочення різниці між офіційним валютним курсом доларів США і курсом обмінних пунктів з 10 до 5 % і запровадження більш жорстких правил купівлі іноземної валюти;

■ обмеження попиту на долари для неторговельних операцій і суми, яку банки могли купити на УМВБ для продажу через свої обмінні пункти.

НБУ змінює тактику утримання стабільності валютного курсу. Замість систематичної виплати валютних резервів він переходить до жорсткого адміністративного регулювання валютного ринку.

У 1999 р. НБУ продовжує політику валютного коридору і приймає рішення лібералізації валютного та відкритого міжбанківського ринків, оскільки це одна з головних умов поновлення програми фінансування МВФ. З цією метою він вжив низку заходів: купівлю валюти під погашення кредитів резидентів у вільно конвертованій валюті; придбання валюти для некритичного імпорту; надання кредитів для купівлі валюти резидентами. Процес формування офіційного курсу гривні зазнав істотних змін. На УМВБ офіційний курс визначався шляхом установлення фіксингу, на міжбанківському ринку - як середньозважена величина курсів комерційних банків за обсягами купівлі-продажу валюти на кінець дня.

Лібералізація валютного ринку стимулювала позитивні тенденції: стабілізувалися міжбанківський і офіційний обмінні курси; збільшилися загальні обсяги щоденних операцій на міжбанківському валютному ринку; поліпшилася збалансованість попиту та пропозиції на безготівковому ринку, отже, НБУ може стабільно викуповувати валюту, поповнюючи резерви. Крім цього, НБУ скасував ряд обмежень: відмовився від права регламентувати відхилення курсів угод на міжбанківському ринку від офіційного курсу; суб'єкти ринку, здійснюючи купівлю-продаж валюти, самостійно визначають розмір маржі між курсами та комісійними; відмінено заборону на відхилення курсів готівкового продажу від офіційного.

Проте девальваційні процеси були лише дещо стримані, і з часом вони посилилися: в липні 1999 р. курс гривні знизився на 8,03 %, у вересні - на 9,45 %, в листопаді - на 5,61 %. Курс вийшов за межі валютного коридору і НБУ довелося відмовитись від оголошених його меж. Завдяки проведенню в грудні 1999 р. на міжбанківському ринку торговельної сесії забезпечило стабілізацію курсу гривні.

Заявою уряду та НБУ від 22.02.2000 р. в Україні запроваджується режим плаваючого валютного курсу, який більше відповідає стану інтеграції України в світову економіку, сприяє збалансованості попиту на іноземну валюту з її пропозицією, забезпечує компенсацію внутрішньої інфляції, підтримує конкурентоспроможність українських товарів, зберігання валютних резервів.

Протягом 2000 р. відбувається або ревальвація гривні, або незначна її девальвація (знецінилася на 4,25 %). Офіційний курс визначається на основі котирування п'яти-шести великих банків, тому його не можна було вважати реальним, а процес його формування - ринковим.

У 2001-2003 рр. НБУ продовжує політику плаваючого валютного курсу. Особливістю курсової політики в цей період є те, що вона стає одним з факторів стабільності національної валюти і проводиться в інтересах експортерів та імпортерів. Гривня стає стабільною валютою. На її стабільність впливають насамперед значні надходження валютної виручки від експортерів. Коливання обмінного курсу USD / UAH у цей період не перевищують 3 % на рік. Така ситуація сприяла підтримці позитивного сальдо торгового балансу та його поліпшенню в ці роки, підвищувала довіру до національної валюти та фінансову стабільність у країні.

НБУ розробив заходи, спрямовані на подальшу лібералізацію валютного ринку та посилення внутрішньої стабільності гривні:

O сприяння процесу дедоларизації економіки шляхом зростання гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті;

O стимулювання експорту та створення для імпортерів умов, які сприяли б випуску національних імпортозамінних товарів і розвитку відповідних виробництв;

O стимулювання надходжень і сповільнення відтоку іноземної валюти з країни;

O забезпечення ефективного функціонування національної валютної системи завдяки збалансованості платіжного балансу;

O створення умов щодо гармонізації інтересів імпортерів та експортерів;

O удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з урахуванням міжнародної практики і застосуванням нових видів міжнародних розрахунків, відносин більш ефективних і зручних для учасників зовнішньоторговельних.

У 2004 р. гривня продовжила поступову ревальвацію проти долара США, яка становила 0,5 % порівняно з 0,02 % у 2003 р. При цьому протягом року НБУ активно використовував інтервенції, щоб запобігти як надмірному укріпленню гривні, так і її девальвації.

На кінець 2004 р. номінальний курс гривні до євро становив 7,21 грн за 1 євро, що на 7,2 % перевищував рівень початку року.

Номінальний курс гривні до долара США в 2005 р. становив 4,8 %. Значні обсяги інтервенції НБУ сприяли зростанню валютних резервів центрального банку. В 2005 р. вони підвищилися з 9,5 млрд дол. США до 19,4 млрд дол. США. Спостерігається тенденція до зміцнення реального курсу гривні. Ревальвація номінального ефективного курсу за підсумком року становила 11,7 %. Така динаміка реального та номінального ефективних курсів негативно вплинула на конкурентоспроможність українських експортерів на міжнародних ринках. У 2005 р. вперше з 1998 р. було зафіксовано від'ємне сальдо торгівлі товарами. З метою підтримки обмінного курсу гривні до долара США на рівні 5,05 НБУ продовжив здійснювати інтервенції на міжбанківському валютному ринку.

У 2006-2007 рр. валютно-курсова політика НБУ України спрямована на підтримку стабільності обмінного курсу гривні щодо долара США, нагромадження міжнародних резервів і своєчасне виконання зовнішніх боргових зобов'язань держави. НБУ розроблює заходи щодо забезпечення гнучкості обмінного курсу і створює умови для поступового переходу до вільного плавання.

Щоб знизити валютний ризик і одночасно підвищити попиту на гривню, були удосконалені норми валютного регулювання, які пов'язані з експортом та імпортом капіталу. Для цього заохочувалося іноземне кредитування вітчизняних резидентів у гривні через кореспондентські рахунки, які відкриті в уповноважених банках України.

Продовжується лібералізація правил роботи на валютному ринку, діюче законодавство приводиться у відповідність зі стандартами ЄС і міжнародних організацій, з якими Україна має домовленості щодо співробітництва.

У 2008 р. в Україні відбувалися значні коливання попиту та пропозиції іноземної валюти. Курс гривні як офіційний так і за міжбанківськими операціями, по відношенню до іноземних валют характеризувався значною гнучкістю і коливався від 503,29 до 464,21 грн за 100 дол. США. З початку року до серпня 2008 р. спостерігається перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом, що спричинило девальваційний тиск на гривню. В цей період офіційний курс гривні становив 4,85 грн за 1 дол. США.

В умовах поглиблення світової фінансової кризи та зниження зовнішнього попиту у вересні 2008 р. відбувається значне падіння експортних доходів, що спровокувало дефіцит іноземної валюти на внутрішньому ринку. Для мінімізації дефіциту іноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню НБУ прийняв рішення щодо валютних інтервенцій, які становили 3,9 млрд дол. США. Щоб забезпечити прозорість валютних інтервенцій, НБУ з грудня 2008 р. почав проводити валютні аукціони.

На кінець 2008 р. обсяг міжнародних резервів скоротився на 2,8 %. Для їх поповнення в листопаді було одержано кредит від МВФ у розмірі 4,6 млрд дол. США.

У 2009 р. валютна політика була спрямована на зниження інфляції та пом'якшення наслідків впливу кризи на економіку країни.

Обмінний курс гривні по відношенню до іноземних валют, як і в 2008 р., суттєво коливався: на міжбанківському ринку від 809,18 до 847,10 грн за 100 дол. США, а за готівковими операціями з продажу долару США - в діапазоні 831,55 - 883,16 грн за 100 дол. США. Для мінімізації девальваційного тиску на гривню НБУ провів валютні інтервенції на 10 млрд дол. США, що призвело до зниження міжнародних резервів до 26,5 млрд дол. США.

У 2009 р. НБУ проводить цільові аукціони з продажу валюти населенню для підтримки кредитних зобов'язань в іноземній валюті. Протягом року на цих аукціонах було продано 1,4 млрд дол США. Проведення таких аукціонів мало велике значення для стабілізації ринкових очікувань, різкого зниження ажіотажного попиту на іноземну грошову готівку та загального упорядкування валютного ринку.

Основним факторам валютних дисбалансів у 2009 р. стає посилення світової рецесії, неспроможність українського виробництва до жорстокої конкуренції в умовах падіння світової кон'юнктури, недостатня ефективність використання зовнішніх кредитів, зниження можливостей своєчасного погашення боргових зобов'язань тощо.

Для стабілізації ситуації на валютному ринку в рамках програми "Стенд-Бай" НБУ було прийнято, що установлення офіційного курсу гривні грунтуватиметься на середньозваженому курсі покупців та продавців на міжбанківському валютному ринку за попередній день з можливим відхиленням ±2 %.

Ситуація на валютному ринку в 2010 р. стабілізувалася, було зафіксовано значне перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом, завдяки чому НБУ поповнив міжнародні резерви.



Схожі статті




Міжнародна макроекономіка - Козак Ю. Г. - Режим валютного курсу в Україні

Предыдущая | Следующая