Міжнародна економіка - Білоцерківець В. В. - 9.5. Форми і методи регулювання інвестування на національному та міжнародному рівнях

Тривала практика міжнародної інвестиційної діяльності довела, що політика стимулювання іноземних інвестицій має бути цілісною системою взаємопов'язаних заходів, органічним елементом стратегії соціально-економічного розвитку країни з огляду на взаємопов'язані фактори ПІІ (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

Фактори прямого іноземного інвестування

Назва групи факторів

Фактори ПІІ

Глобально-економічні

- стан розвитку міжнародної економіки, міжнародних факторних ринків, насамперед ринку капіталів;

- стабільність світової валютної системи;

- рівень розвитку міжнародної інвестиційної інфраструктури;

- рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції

Загально-економічні

- темпи економічного зростання;

- співвідношення споживання і заощадження;

- ставка позичкового процента;

- середня норма прибутку в реальному секторі;

- стан транспортної інфраструктури;

- рівень і динаміка інфляції;

- стан платіжного балансу;

- середній рівень оподаткування

Ресурсно-економічні

- географічне положення;

- існування та якість природних ресурсів, насамперед рідких;

- демографічна ситуація

Політико-економічні

- політична стабільність;

- ступінь втручання уряду в економіку;

- відношення до іноземних інвестицій;

- дотримання дво - та багатосторонніх угод;

- "схильність до націоналізації";

- корумпованість влади;

- існування радикальних політичних груп

Кожна країна має певну Систему обслуговування міжнародного руху капіталу - сукупність правових актів, інститутів, економічних механізмів та інструментів, що формують і реалізують державну політику. Найбільшою популярністю серед урядів як у країнах базування, так і в приймаючих країнах користуються такі Адміністративні та економічні методи та інструменти:

- Надання державних гарантій. Гарантії можуть надаватися як країною базування, так і приймаючою країною. Уряди, зацікавлені в стимулюванні експорту капіталу, можуть надавати національним корпораціям гарантії повернення повної суми інвестованого капіталу або якоїсь його частини за рахунок державних джерел у разі націоналізації, стихійних лих, неможливості переведення прибутку за кордон, не конвертованості місцевої валюти й інших непередбачуваних обставин;

- Страхування зарубіжних інвестицій може здійснюватись як приватними, так і державними агентствами;

- Урегулювання інвестиційних суперечок;

- Виключення подвійного оподаткування. Держави, корпорації яких особливо активно здійснюють взаємні прямі інвестиції, нерідко укладають угоди про виключення подвійного оподаткування прибутку підприємств з іноземними інвестиціями. Корпорація платить у приймаючій країні тільки ту частину податку, яку вона не заплатила в країні базування;

- Адміністративна і дипломатична підтримка. Прямі інвестори звичайно є об'єктом опіки з боку державних органів країни базування: зокрема, уряд може проводити переговори із зарубіжними країнами про створення найсприятливіших умов для національних інвесторів;

- Створення вільних економічних зон. Досягти сприятливого за усіма параметрами інвестиційного клімату і, особливо, постійно утримувати його на високому конкурентному рівні досить важко навіть для розвинутих країн, а для більшості країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою - майже неможливо. Тому урядом підтримується створення локальних зон сприятливого інвестиційного клімату. Найбільш ефективною й апробованою в багатьох країнах формою таких зон є вільні (спеціальні) економічні зони (ВЕЗ) різних типів.

Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності з боку держави в країнах базування наведено у табл. 9.2.

Важливою є Галузева селективність іноземних інвестицій. Спираючись на інтереси національної безпеки, враховуючи стан і перспективи розвитку пріоритетних сфер і галузей, виділяють галузі, закриті для іноземного капіталу, та галузі, в яких участь іноземного капіталу обмежується: телекомунікації, ВПК, супутниковий зв'язок, експлуатація природних ресурсів тощо.

Таблиця 9.2

Форми стимулювання іноземної інвестиційної діяльності

Форми

Інструменти

Фінансово-кредитне стимулювання

Безпроцентні кредити, пільгові кредити, інвестиційні гарантії

Податкове стимулювання

Зниження ставки податку, податкові угоди з іншими країнами, зняття податків на реінвестиції, безмитний імпорт обладнання та / або сировини, прискорена амортизація, податкові кредити

Стимулювання інфра-структурного забезпечення

Надання землі у безкоштовне користування або на пільгових умовах, надання будівель і споруд у безкоштовне користування або за пільговими цінами, субсидії на користування енергією, транспортні гранти, пільги щодо фрахту

Стимулювання конкретних інвестиційних проектів

Гранти (цільове фінансування) ресурсо - і приро-дозберігаючого обладнання; гранти проектів, орієнтованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів; поліпшення умов праці; сприяння в проведенні техніко-економічних обгрунтувань проектів; гранти на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи

Протекціоністьські заходи

Тарифи та нетарифні інструменти



Схожі статті




Міжнародна економіка - Білоцерківець В. В. - 9.5. Форми і методи регулювання інвестування на національному та міжнародному рівнях

Предыдущая | Следующая