Культурологія - Шейко В. М. - 11.2. Проблема постмодерністського типу культури в працях Ж. Ф. Ліотара
Видатний теоретик постмодернізму Ж. Ф. Ліотар вважає, що перехід суспільства в його постіндустріальну фазу, а культури - у фазу постмодернізму почався з кінця 50-х років минулого століття, тобто в той період, коли Захід закінчив власне відновлення після бурхливих подій світових воєн і революційних потрясінь. Особливостям сучасного знання присвячена праця Ж. Ф. Ліотара "Стан постмодерну" (1979). Філософ вважає, що постсучасне знання орієнтоване не на згоду, консенсус або усування різниці, а на розбіжності, "паралогію". Важливий пункт роздумів Ж. Ф. Ліотара полягає в проблемі утвердження пріоритету незгоди перед згодою.
Постмодерн, на думку Ліотара, не є антитезою модерну, "він, звісно, входить у модерн", становить частину модерну, тобто те, що імпліцитно перебуває в ньому. Ця трактовка дає йому підстави стверджувати, що, оскільки добою Відродження відкривається наша сучасність, то й постсучасність також. Узагалі, Ліотар вважає, що використовувати префікс "пост" для періодизації історії не зовсім доречно, оскільки терміни в такому вигляді не зовсім адекватно відображають реальність суспільства і культури.
У статті "Відповідь на питання: що таке постмодерн?" (1982) і в книзі "Постмодерн, пояснений дітям. Листування 1982-1985" він пропонує розглядати префікс "пост" не як повернення до минулого, а як перегляд попереднього періоду розвитку мистецтва. Пізніше, у доповіді, яка була прочитана у квітні 1986 р. у декількох європейських університетах та оприлюднена під назвою "Редагований модерн**, Ліотар зазначає, що назва "модерн" прийнятніша, ніж "постмодерн" або "постмодернізм", оскільки вона виключає протиставлення постмодернізму як історичного етапу модерну. Більше того, постмодернізм не лише не можна протиставляти модерну, сам постмодернізм наявний у модерні, оскільки є спробою модерну побачити самого себе, дослідити самого себе. Префікс "пост" не означає рух назад, повернення, а радше процедуру, яку можливо виразити префіксом "ана": процедуру аналізу, аналогії, звертання до чогось напівзабутого. Тому постмодернізм - це не кінець модерну, не нова епоха, а модернізм у стадії чергового оновлення. Модерн продовжує розвиватися разом зі своїм постмодерном. Таким чином, антитезою модерну є не постмодерн, а класика. Ліотар переконаний у тому, що нині необхідно "переписати сучасність", отже правильніше було б говорити про редагування модерну. Водночас модерн обіцяє перебороти себе самого, після чого можна констатувати кінець цієї епохи і датувати початок наступної.
Різниця між постмодерном і модерном полягає в тому, що постмодернізм, на відміну від модернізму, відмовився від зв'язку винятковості й випередження. Крім того, все що в модерні було досягнуто лише в особливих сферах, постмодернізм здійснив навіть у повсякденності. Узагалі замість протиставлення модерну і постмодерну необхідно зосередитись на їх відмінності, яка полягає в тому, що постмодерн реалізує себе в усій повноті дійсності (екзотеризм), а модернізм випробовує реальність специфічно (езотеризм). Іншими словами, постмодерн є екзотерична повсякденна форма езотеричного модерну.
Таким чином, згідно з позицією Ліотара, не можна різко протиставляти модерн і постмодерн. Постмодерн наявний у модерні як його продовження й редакція. Антитезою до модерну є не постмодерн, а класика. Культуру Ліотар розуміє як "пульсацію лібідо, яка має певні механізми". У сучасному прагматичному суспільстві енергія лібідо втрачає виключно сексуальний характер, У всіх культурах минулого завжди яскраво виступали ті механізми, які давали вихід бурхливим, радісним виявам лібідо (танок, ритуальні свята, мистецтво). Модерн не лише узаконює метанаративи, а й ворожо ставиться до чуттєвості, постмодерн їх руйнує і виштовхує енергію лібідо, оскільки зображує те, що неможливо зобразити чи уявити.
Було б помилковим вважати, що постмодерн просто відрізняється від модерну. Характерною ознакою постмодерну є те, що його зміст не новий і не може бути принципово новим. Постмодерн означає не новизну, а плюралізм. І цей плюралізм має свої античні, середньовічні, новоєвропейські й інші проформи. Новим є те, що плюралізм тепер став домінувати, а за часів модерну охоплював лише певні сфери. Постмодерний плюралізм відрізняється своєю радикальністю, він радикальний настільки, що повинен, на думку своїх прихильників, стати основним законом.
На думку Ліотара, не треба розуміти і пропагувати постмодернізм як щось принципово нове. Ставлення постмодернізму до історії особливе: він не відкидає все зроблене в минулому, а передбачає реальну одночасність неодночасного.
Постмодерн є радикальним модерном XX ст., він розпочався після Нового часу. Власне, відходом від нього та його наступних форм і визначає себе постмодерн.
Постмодерн відділяє себе від Нового часу як у сенсі формальних характеристик, так і в сенсі реального змісту. Зміст постмодерну містить дистанціювання від орієнтації переважно на техніку, оскільки техніка, на думку Ліотара, наполягає на стандартизації світу, що не припустимо з погляду постмодерну. Якщо нові комунікаційні технології сприяють уніфікації світу та пануванню існуючої системи, постмодернізм їх не приймає, якщо ж вони використовуються як засіб передання постмодерністсько-демократичних форм життя, то вони всіляко вітаються. Тобто поки більш-менш стійко втілюється продовження Нового часу, воно жодним чином не пов'язане з постмодерном, а є різкою опозицією до нього. Постмодерн - це модерн, який більше не дотримується зобов'язань Нового часу. Згідно з позицією Ліотара, Новий час має дві форми - ранній та класичний Новий час і модерн XX ст., якому притаманне відхилення, заперечення плюралізму. Постмодерн же утверджує пріоритет плюралізму, чим і заперечує модерн. Постмодерний рух - це дух радикального плюралізму.
Визначаючи особливості ментальності XX ст., Ліотар відзначав хаотичний стан душі сучасної людини, розгубленість розуму. Такій свідомості, яка визначається філософом як постмодерністська, сама реальність уявляється як щось сумнівне і непереконливе. Тому ставити питання про сенс людського буття - справа марна. Розумне від безумного відділити неможливо. Справжніх цінностей не існує ні в об'єктивному світі, ні в людині.
Схожі статті
-
У сучасному гуманітарному знанні значно посилився інтерес до феномену постмодерної культури: філософи, культурологи, літературознавці висувають власні...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 11. Постмодерністські уявлення про культуру
У сучасному гуманітарному знанні значно посилився інтерес до феномену постмодерної культури: філософи, культурологи, літературознавці висувають власні...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 7. Просвітницькі підходи до культури
7.1. Особливості епохи Просвітництва. Просвітництво як тип культури Добою Просвітництва зазвичай називають ХУШ ст. Попереднє, XVII ст., відкрило нову...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 7.3. Розуміння культури німецькими просвітителями
Німецький просвітницький рух розвивався у досить складних умовах. У ХУЛІ ст. Німеччина продовжувала залишатися країною феодальною, економічно й політично...
-
Найінтенсивніше у класичних формах просвітницький рух виявився у Франції. Основні передумови французького Просвітництва пов'язані насамперед із кризою...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 7.1. Особливості епохи Просвітництва. Просвітництво як тип культури
7.1. Особливості епохи Просвітництва. Просвітництво як тип культури Добою Просвітництва зазвичай називають ХУШ ст. Попереднє, XVII ст., відкрило нову...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 10.1. Проблеми культури у філософській творчості B. C. Соловйова
Проблема "Схід - Захід" вирішується B. C. Соловйовим своєрідно. Свою працю "Росія і всесвітня церква" мислитель присвячує проблемі взаємовідносин...
-
В історію суспільної думки Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг (1775-1854) увійшов як творець трансцендентальної філософії, критик кантіанства, опонент...
-
Г. В. Ф. Гегель є найвидатнішим представником німецької класичної філософії. Гегель народився в 1770 р. у Штутгарті в сім'ї впливового чиновника...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 8.2. Телеологічний підхід до культури в "Науковченні" І. Г. Фіхте
І. Г. Фіхте народився в 1762 р. у селянській сім 'ї, рано привернув увагу до своїх здібностей і завдяки випадковим обставинам здобув освіту. Запрошений в...
-
Первісне відношення християнства до античної культури, зокрема філософії, було негативним. Це заперечення базувалося на судженнях апостола Павла про те,...
-
В осмислення сутності культури та закономірностей її розвитку важливий внесок був зроблений і представниками релігійно-ідеалістичного напряму російської...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.1. Поняття культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Ігрова концепція походження культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 9. Марксистська концепція культури та її варіанти
Марксистське вчення створювалося протягом приблизно одного десятиліття - з кінця 30-х до кінця 40-х років XIX ст. Карл Маркс був видатним соціологом та...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Психоаналітична теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 5.7. Світські й релігійні начала середньовічної культури
У період Середньовіччя християнство пронизувало всі сфери суспільства і насамперед його духовне життя. У цих умовах головною ознакою духовної культури є...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Екзистенціальна теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
У другій половині XVIII ст. у Західній Європі відбулися суттєві соціально-економічні й духовні зміни, зумовлені як діяльністю просвітителів, так і...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 8. Концепції культури в класичній німецькій філософії
У другій половині XVIII ст. у Західній Європі відбулися суттєві соціально-економічні й духовні зміни, зумовлені як діяльністю просвітителів, так і...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 7.4. Світ культури у творчості Г. С Сковороди
Своєрідне сприйняття понять і взаємин ідей культури в контексті просвітницьких підходів явив Г. С. Сковорода. Його творчість фактично починала часи...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.5. Погляди К. Тацита і підходи до культури в імператорському Римі
Головне завдання філософії, як писав Сенека, - донести до людей почуття гуманності, спільності, єднання, навчити їх жити згідно з природою, що наділяла...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 2.3. Створення світу й культури у творчості Гомера й Гесіода
Магія (від грец. mageia - чарівництво) - одна з форм первісної свідомості, первісної релігії, заснована на тому, що багато незрозумілих явищ приписуються...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.7. Функції культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Магічне бачення світу як основа розвитку культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Марксистське вчення створювалося протягом приблизно одного десятиліття - з кінця 30-х до кінця 40-х років XIX ст. Карл Маркс був видатним соціологом та...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 1. Поняття, зміст, функції культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Символічна концепція походження культури
Трудова теорія походження культури Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.6. Синкретизм давньоримської культури
У давньоримській культурі оригінальне поєднувалося із запозиченим. Запозичене перетворювалося, змішувалося з оригінальним і в результаті виникла єдина,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Трудова теорія походження культури
Трудова теорія походження культури Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини...
Культурологія - Шейко В. М. - 11.2. Проблема постмодерністського типу культури в працях Ж. Ф. Ліотара