Культурологія - Шейко В. М. - 5.7. Світські й релігійні начала середньовічної культури
У період Середньовіччя християнство пронизувало всі сфери суспільства і насамперед його духовне життя. У цих умовах головною ознакою духовної культури є її релігійність. Християнство - не просто релігія, воно є фундаментальною світоглядною основою свідомості, усього життя людини й суспільства, усієї середньовічної культури.
Християнство є своєрідною відповіддю на потребу в новій святій і чистій вірі, що виникає в людини після римського декадансу. Язичницькі релігії не були готові до цього, але й більші маси людей також не були здатні стати аскетами, майже повністю відмовитися від радостей земного життя. Християнство було своєрідною "золотою серединою", компромісом духу й плоті, тому що при всій своїй духовності Христос воскресає як тілесна істота, що має плоть і кров, яких можна торкнутися (Фома Невіруючий). Крім того, один Бог краще зрозумілий людині, що має одного хазяїна (сеньйора).
Назвемо основні особливості середньовічної культури.
1. Християнство як духовна основа середньовічного Заходу.
2. Традиціоналізм, спрямованість у минуле. Відступ від старовини - відступ від істини. Чим давніше, тим краще.
3. Канонічність. Опорою середньовічної релігійності були певні праці отців церкви, їх некритичне сприйняття. Середньовіччя - епоха твердо встановлених, загальноприйнятих норм, принципів духовного життя людини й суспільства, правил релігійної діяльності.
4. Символізм. Текст Біблії трактувався в декількох змістах, вищим з них був символічний. Світ розумівся як символ Бога.
5. Дидактизм, учителювання. Діячами середньовічної культури є насамперед проповідники, викладачі богослов'я. Головне в їхній діяльності - не просто усвідомити для себе велич божественного задуму, а передати це іншим людям. Звідси особлива увага до таких форм інтелектуальної діяльності, як дискусія, проповідь, навчання духовним зв'язкам учителів і учнів.
6. Універсальність, енциклопедичність знання; головним достоїнством мислителя є його ерудиція. Звідси поширення створення компіляцій, "сум".
7. Психологічна самозаглибленість середньовічного духовного життя. Це виявляється у величезній ролі сповіді, очищення, щирості - для порятунку душі людини.
8. Історизм духовного життя Середньовіччя, зумовлений християнською ідеєю неповторності подій, їх одиничності, викликаною унікальністю факту явища Христа як кульмінації історії. На відміну від античної циклічності, повторюваності подій у часі, Середньовіччя перейняте очікуванням Страшного суду й роздумами про кінечну долю людини і світу в цілому.
Релігійність, як головна особливість духовного життя Середньовіччя, зумовлює роль церкви - найважливішої організації культури. Церква виступає також як світська сила, що в особі папства прагне до панування над християнським світом. Завдання церкви було винятково складне: проводити свою культуру в життя церква могла лише поринаючи в мирські справи, а розвивати цю культуру можна було лише шляхом поглиблення її релігійності, тобто відволікаючись від гріховного світу. Зі зміцненням національних держав панування релігійного розуміння життя все більше починає змінюватися "мирським". На зміну віковим спробам створити релігійну єдність світу через його духовне перетворення приходять пошуки єдності мирського, щоб через нього усвідомити втілювану у світі високу релігійну єдність і тим самим все-таки наближатися до воріт граду Божого. Трагічна велич середньовічної духовної культури полягає в нездійсненному прагненні до єдності Бога й людини, чого немає ні на Землі, ні на Небі. З XIV ст. починається переможний шлях мирський, насамперед - міського життя, у якому швидко розвиваються торгово-промислові відносини, що руйнують прагнення до лише релігійного освоєння всього світу, породжують настрої самостійності, окремості, індивідуалізму, "заземлення" життя людини.
Такі тенденції гостро порушують проблему відношення знання й віри. Перша спроба примирити віру з розумом ("вірую, щоб розуміти") - логічно довести буття Бога - була зроблена в XI ст. англійським єпископом Ансельмом Кентерберійським. Трохи пізніше підняти роль розуму в обгрунтуванні релігійних догм ("розумію, щоб вірити") прагнув французький богослов П'єр Абеляр. Нарешті, в XIII ст. філософ і теолог Фома Аквінський погоджується, що можливе часткове обгрунтування віри за допомогою розуму.
Творчістю англійського філософа й натураліста Роджера Бекона, котрий вважав, що об'єднання віри й розуму не вдається ні з боку віри, яка не бажає підкорятися розуму, ні з боку знання, котре цурається містичної природи віри, починається відносно самостійне існування віри й знання в духовній культурі. Вказані ознаки виникають не лише в релігійній сфері.
Середньовічна наука виступала як осмислення авторитетних даних Біблії. На думку духовних ідеологів, гріховним є будь-яке знання, якщо воно не має своєю метою пізнання Бога. В ідеалі середньовічний розум націлений на розуміння божественного задуму щодо світу і його предметів. У науці, яку сприймають таким чином, відкриття й не передбачалися, тому що істина, у принципі, була дана Богом у Біблії, роз'яснювалася в працях отців церкви. Тому середньовічна наука поділялася на нижчу, засновану на пізнавальних здібностях людини, і вищу - охоронницю Божественного Одкровення. Головним методом пізнання в цих умовах є збагнення змісту божественних символів. Світ у Середньовіччі розглядався як книга, написана Богом, яку треба сприйняти.
Другою важливою особливістю середньовічної науки є орієнтація не на причинно-наслідкові зв'язки між речами, а на ієрархічні, коли відбувається порівняння уявлень про небесні зразки земних речей. Пізнання виступає як виявлення зв'язку між річчю та ідеєю, що перебуває поза нею, а не між речами самими по собі. Світ не потребував особливого пояснення - він сприймався безпосередньо, логіка й містика не суперечили одне одному, тому що перша слугувала містичному сприйняттю "таємниці Божої", прихованої в речах.
Єдність середньовічного світу персоніфікувалася Богом, Він визначав долю речей, людей, явищ. У самому світі об'єднуючого начала не знаходили. У середньовічній науці не було уявлень про самостійність світу, не було підгрунтя для ідеї про закони природи, суто речовинні, не одухотворені Богом зв'язки не мали авторитету істини. Бог стояв за речами природи, як майстер за створеною ним річчю. Звідси книжкове вивчення світу, коментування праць відомих теологів, античних мудреців у відриві від життя (наприклад, обговорення питання про наявність плям на Сонці відбувалося у межах вивчення праць Арістотеля, а не самої зірки). У цих умовах провідними науками були, звичайно, богослов'я та філософія, а головним авторитетом (зрозуміло, після Бога) - Арістотель. Причому, вислів "філософія - служниця теології" розумівся не зневажливо щодо філософії, а навпаки - це піднімало її до рівня богослов'я як вищого знання. З іншого боку, унаслідок гріхопадіння люди виявилися відокремленими від Бога й змушені були вести такий спосіб життя, при якому вони могли творити тільки гріх, тобто культивували егоїзм, ворожнечу. Ці якості ще сильніше віддаляють людей один від одного й глибше розділяють людину в самій собі.
Так народилося християнське уявлення про культуру як наслідок гріхопадіння і її цілі - заповнення порожнечі після розриву між Богом і людиною, між людьми й людиною всередині себе. Досягнення мети здійснюється за допомогою знаходження людьми цілісності, тобто розумінням сенсу життя поза собою. Християни віднаходять цей смисл у подоланні серцевини гріха - егоїзму за допомогою любові.
Схожі статті
-
Культурологія - Шейко В. М. - 2.3. Створення світу й культури у творчості Гомера й Гесіода
Магія (від грец. mageia - чарівництво) - одна з форм первісної свідомості, первісної релігії, заснована на тому, що багато незрозумілих явищ приписуються...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.5. Погляди К. Тацита і підходи до культури в імператорському Римі
Головне завдання філософії, як писав Сенека, - донести до людей почуття гуманності, спільності, єднання, навчити їх жити згідно з природою, що наділяла...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Символічна концепція походження культури
Трудова теорія походження культури Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Трудова теорія походження культури
Трудова теорія походження культури Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Магічне бачення світу як основа розвитку культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Ігрова концепція походження культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Первісне відношення християнства до античної культури, зокрема філософії, було негативним. Це заперечення базувалося на судженнях апостола Павла про те,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Психоаналітична теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Екзистенціальна теорія походження культури
Екзистенціальна теорія походження культури розроблена К. Ясперсом у праці "Зміст і призначення історії". Він вважав, що, культуру можна датувати осьовим...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.7. Функції культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.6. Походження культури
Трудова теорія походження культури Найдокладніше діяльнісний підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 3.7. Елліністичне розуміння культури
Архетип циклічності, властивий античній думці в цілому, певним чином розкривається у філософії історії й культури Платона (427-347 рр. до н. е.)....
-
Культурологія - Шейко В. М. - 3.6. Платонівська концепція культури
Архетип циклічності, властивий античній думці в цілому, певним чином розкривається у філософії історії й культури Платона (427-347 рр. до н. е.)....
-
Культурологія - Шейко В. М. - 2.2. Магія, фетишизм, анімізм та їхній культурологічний потенціал
Магія (від грец. mageia - чарівництво) - одна з форм первісної свідомості, первісної релігії, заснована на тому, що багато незрозумілих явищ приписуються...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 4. Концепції культури в давньому Римі
4.1. "Культура" і "природа" Поняття "культура", як відомо, походить із римської античності та позначає процес людської життєдіяльності. Причому ця...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.6. Синкретизм давньоримської культури
У давньоримській культурі оригінальне поєднувалося із запозиченим. Запозичене перетворювалося, змішувалося з оригінальним і в результаті виникла єдина,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.1. Поняття культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 1. Поняття, зміст, функції культури
Тема 1. Поняття, зміст, функції культури 1.1. Поняття культури Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів,...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.4. Погляди Л. А. Сенеки на культуру й проблеми людства
Головне завдання філософії, як писав Сенека, - донести до людей почуття гуманності, спільності, єднання, навчити їх жити згідно з природою, що наділяла...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.3. Основні методологічні підходи до вивчення культури
Культура містить матеріальні, духовні, художні різновиди людської діяльності, процеси цієї діяльності, її продукти, вияв її в самій людині. Американські...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 5.1. Креаційна модель походження світу, людини й культури в Біблії
5.1. Креаційна модель походження світу, людини й культури в Біблії Біблія - основне джерело середньовічних уявлень про світ і про місце в ньому людини....
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.2. Зміст культури
Культура містить матеріальні, духовні, художні різновиди людської діяльності, процеси цієї діяльності, її продукти, вияв її в самій людині. Американські...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 2.1. Міфологія в культурі архаїчних суспільств
2.1. Міфологія в культурі архаїчних суспільств Міф, ритуал і магія - найважливіші елементи архаїчної культури. Первісна свідомість і дія архаїчної людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - Тема 2. Міфологічні уявлення про культуру
2.1. Міфологія в культурі архаїчних суспільств Міф, ритуал і магія - найважливіші елементи архаїчної культури. Первісна свідомість і дія архаїчної людини...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.5. Ідеї Л. А. Уайта про специфіку науки культурології
Утвердження науки про культуру як рівноправну серед інших наукових дисциплін "соціального циклу" Леслі А. Уайт вважав одним зі своїх основних завдань. І...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 1.4. Визначення культурології
Ідея різниці культур і необхідність усестороннього розгляду як окремих культур, так і культури в цілому, як певної цілісної системи, уможливили створення...
-
Культурологія - Шейко В. М. - ВСТУП
Сьогодні, коли світова спільнота перетнула межу третього тисячоліття, як ніколи актуальним є питання про подальшу долю земної цивілізації. Перед лицем...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 3.5. Давньогрецьке поняття "катарсис"
Катарсис (грец. catarsis) - очищення, піднесення, оздоровлення, відділення гіршого від кращого. Є три основні значення цього терміна: 1) релігійне; 2)...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.2. Класична модель римської культурності
4.1. "Культура" і "природа" Поняття "культура", як відомо, походить із римської античності та позначає процес людської життєдіяльності. Причому ця...
-
Культурологія - Шейко В. М. - 4.1. "Культура" і "природа"
4.1. "Культура" і "природа" Поняття "культура", як відомо, походить із римської античності та позначає процес людської життєдіяльності. Причому ця...
Культурологія - Шейко В. М. - 5.7. Світські й релігійні начала середньовічної культури