Кредитні спілки в Україні - Дадашев Б. А. - 7.1. Управління кредитним ризиком

7.1. Управління кредитним ризиком.

7.2. Порядок виявлення та обліку прострочених позик.

7.3. Заходи щодо повернення прострочених позик.

7.1. Управління кредитним ризиком

Кредитна спілка в процесі своєї діяльності піддається різним ризикам. Ризики є наслідками стихійної зміни попиту та пропозиції. На підприємствах агропромислового комплексу додатковий ризик пов'язаний з природними явищами.

Ринок вимагає швидкого реагування на зміну виробничої ситуації, підтримки стабільності фінансового стану. Крім того, в реальних умовах господарювання виникають об'єктивні фактори впливу на економічну діяльність підприємств, зумовлені дією стохастичних причин та чинників. Вірогідність виникнення неперед-бачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрата капіталу тощо) вимагає оцінки фінансових ризиків у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності. Види фінансових ризиків подані на рис. 7.1.

Політика управління фінансовими ризиками - це складова частина загальної фінансової стратегії, яка полягає в розробці системи заходів щодо виявлення і попередження негативних наслідків з метою мінімізації витрат, що пов'язані з ними. Визначення фінансового ризику проводиться під час прийняття фінансового рішення та вивчення економічної ситуації, що з ним пов'язана.

Управління ризиками містить чотири складових: o прийняття ризику, яке означає згоду керівництва на певний ризик з метою досягнення загальної мети та стратегії;

O визначення ризику - процес з'ясування ступеня ризику щодо певної операції або всієї діяльності;

O нагляд за ризиком, який передбачає наявність відповідної організаційної структури та системи внутрішнього контролю для щоденного контролю ризику;

O моніторинг ризику, який полягає в незалежній оцінці ризику та формуванні системи контролю.

структура фінансових ризиків підприємств

Рис. 7.1. Структура фінансових ризиків підприємств

Основним ризиком є кредитний ризик, який пов'язаний з неможливістю позичальника виконати умови кредитного договору. Фактори, що підвищують кредитний ризик:

O значний розмір кредитів, наданих вузькому колу позичальників;

O ліберальна кредитна політика - надання кредитів без витребування необхідної інформації;

O неможливість отримання відповідного забезпечення для кредиту;

O значні суми кредитів, виданих позичальникам, які пов'язані між собою;

O нестабільність економічної та політичної ситуації. Фактори, що знижують кредитний ризик:

O консервативна політика управління кредитуванням;

O детальна процедура затвердження кожного кредиту;

O встановлення максимально допустимого розміру ризику, що припадає на одного позичальника;

O систематичний нагляд та контроль за ризиками зі сторони керівництва;

O ефективне забезпечення страхування кредитів. Методи управління кредитним ризиком:

O лімітування кредитів - встановлення сум максимальної заборгованості за позиками конкретному позичальнику;

O проведення маркетингу ринку кредитних ресурсів;

O прогнозування стану ринку кредитів;

O диверсифікація кредитів - поширення кредитування шляхом надання менших сум кредитів максимальному колу незалежних клієнтів; кредитів різних за термінами погашення, за призначенням, за видом забезпечення, за способами визначення процентної ставки; кредитів для різних галузей народного господарства;

O страхування - у випадку неплатоспроможності боржника погашення заборгованості за наданим кредитом бере на себе страхова компанія;

O встановлення різних процентних ставок за кредитом залежно від величини ризику;

O інтелектуальні експертні оцінки - комплексний підхід до вирішення завдань управління кредитним ризиком на всіх етапах кредитної угоди.

Завдання системи експертної оцінки: на стадії надання кредиту:

O аналіз первісної кредитоспроможності позичальника;

O корегування умов позики з метою розробки оптимальних умов кредитного договору;

O прийняття рішень про методи управління кредитним ризиком;

На стадії контролю за використанням кредиту:

O прогноз зміни кредитоспроможності позичальника на підставі вторинної інформації;

O прийняття рішення про заходи щодо недопущення кризової ситуації.

Кредитна спілка повинна періодично розраховувати та планувати нормативи надійності своєї роботи з метою запобігання банкрутству.

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності. Вона досягається налагодженням ритмічної та ефективної роботи підприємств і вмілим управлінням виробничими фондами та джерелами їх формування. Цьому сприяють такі фактори: розробка економічно виважених бізнес-планів і нормативів; ресурсна збалансованість бізнес-планів; раціональне розміщення та ефективне використання власного і залученого капіталу; оптимальність управлінських рішень; всебічний аналіз і об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за даними обліку і звітності; вжиття конкретних заходів для стабілізації фінансово-господарської діяльності.

Політика управління фінансовими ризиками передбачає:

O визначення окремих видів фінансових ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємства;

O оцінку ступеня вірогідності виникнення окремих фінансових ризиків;

O оцінку можливих фінансових втрат, пов'язаних за окремими ризиками;

O встановлення граничного значення рівня ризику по окремих фінансових операціях;

O профілактику окремих фінансових ризиків;

O внутрішнє страхування фінансових ризиків;

O зовнішнє страхування фінансових ризиків;

O оцінку ефективності страхування фінансових ризиків. Оцінка рівня фінансових ризиків - найбільш відповідальний

І методично складний етап процесу управління ними. Рівень фінансових ризиків оцінюється за формулою:

УР=ВРХ РП,

Де УР - рівень фінансового ризику;

ВР - вірогідність виникнення ризику;

РП - розмір можливих фінансових через ризик.

На поверненість позики можуть впливати фактори (рис. 7.2), які діляться на 4 групи.

структура взаємозв'язку факторів кредитного ризику

Рис. 7.2. Структура взаємозв'язку факторів кредитного ризику

Перша група - це фактори, що визначають позичальника, його фінансовий стан. Друга група факторів характеризує поверненість кредитів, тобто напрями використання позики. Як правило, позичальники беруть кредит на придбання обігових засобів - паливно-мастильних матеріалів, товарів, добрив та ін., інколи - на придбання основних засобів, оскільки тоді вкладення в обігові засоби відтворюються скоріше. Третя група факторів - це умови надання позики, четверта - загальні умови розвитку підприємств, політика органів місцевої влади.

Для зниження кредитного ризику позики видаються під заставу. Предметом застави може бути будь-яке майно, що належить позичальнику, на яке згідно із законодавством допускається звернення стягнення та яке відповідає критеріям якості та достатності.

У договорі застави повинні бути вказані предмет застави та його оцінка, розмір та термін виконання зобов'язань. Даний договір укладається в письмовій формі. Найбільш поширеним об'єктом застави визнається майно, на придбання якого надається

Позика. Класифікація об'єктів застави, що приймаються кредитною спілкою, наведена на рис. 7.3.

класифікація об'єктів забезпечення позики через заставу

Рис. 7.3. Класифікація об'єктів забезпечення позики через заставу

Порядок продажу заставленого майна у випадку неповернення кредиту передбачається договором позики. Але не завжди кредитор може отримати гроші за об'єкт застави, який проданий. Тому кредитор має право вимагати, щоб поручителем або гарантом позики була інша відповідальна особа.

Для забезпечення фінансової стабільності впродовж тривалого періоду необхідно постійно стежити за фінансовим станом організацій, оперативно реагувати на зміни, вивчати їх закономірність і причини відхилення від критичної межі задовільної оцінки за вищеназваними ознаками фінансової стабільності, вживати заходи щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності.

Схожі статті




Кредитні спілки в Україні - Дадашев Б. А. - 7.1. Управління кредитним ризиком

Предыдущая | Следующая