Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Вінфрід Брюггер (нар. 1950)

Німецький правознавець. Він займається дослідженням прав людини. Цій темі присвячені його праці "Образ права людини й політика відповідальності. Внесок Макса Вебера в аналіз та обгрунтування прав людини" (1980), "Основні права та конституційна юстиція в США" (1987), "Свобода радіомовлення і конституційне тлумачення" (1991), "Вступ до публічного права США" (1993), "Образ людини у концепції прав людини" (1996), "Гідність людини, права людини, основні права" (1997), "Лібералізм, плюралізм, комунітаризм. Дослідження легітимації Основного закону" (1999), "Демократія, свобода і рівність. Дослідження конституційного права США" (2002).

В. Брюггер запропонував науковий підхід, покликаний допомогти розробити образ людини, з яким могли б погодитись усі світові культури, принаймні до певної міри. Такий підхід зможе забезпечити інтелектуальне підгрунтя для подолання суперечності між універсальністю поняття "права людини" та специфічністю їх концептуалізації різними світовими культурами. На думку Брюггера, для повноцінного розуміння людини слід досягти певного балансу між правами та обов'язками, враховувати чинник соціальної взаємодії людей у суспільстві, в контексті якої не можна абсолютизувати права людини. Потрібно зважити на необхідність і легітимізацію конкуруючих індивідуальних і публічних інтересів. Подолання суперечності між індивідом і спільнотою можливе на основі забезпечення комуні-тарних зв'язків та обов'язків людини без зазіхання на її внутрішню та індивідуальну цінність. Виправдання прав людини винятково на засадах концепції свободи є небезпечним, оскільки призведе до різних конкуруючих, суперечливих концепцій. Хоча свобода є важливим елементом в історії прав людини, це занадто абстрактна категорія, що робить її особливо вразливою для політичних маніпуляцій. В. Брюггер запропонував формулу "образу людини", яка складається з таких елементів:

1. Самовизначення, що означає здатність людини ставити цілі, розробляти і втілювати свій життєвий план. Для того щоб людські потреби стали визначальними планами дій, Я зазвичай має надати цим рушіям форми шляхом їх утвердження, обмеження чи інтенсифікації. У контексті самовизначення Брюггер виділив два ключові аспекти: свободу вибору (партнера, професії, політичної партії, релігії) і персональну відповідальність. Щоправда, відповідальний вибір "не тільки передбачає переваги та надбання, але також пов'язаний з потенційним ризиком зазнати втрат та невдач".

2. Значущість як "елемент образу людини, який висуває на перший план фундаментальне антропологічне положення про те, що людський розвиток індивіда, спільноти чи людства загалом грунтується на культурі". У процесі культури люди мають розвинути соціальні та культурні програми щодо того, чого вони хочуть досягти та уникнути, що для них добро і зло, чесність і нечесність.

3. Відповідальність, що включає три елементи: взаємність (ніхто не може претендувати на те, щоб ставити себе вище за інших, оскільки усі люди наділені однаковими гідністю та цінністю); юридична відповідальність (за порушення прав інших, наприклад у контексті кримінального чи деліктного права); соціальна відповідальність (необхідна для певних груп суспільства через суттєву суперечність між правами на свободу і власність та можливостями їх самореалізації певними групами населення, індивідами внаслідок недостатнього досвіду, хвороби, дискримінації та ін. Отже, "соціальна відповідальність існує для того, щоб гарантувати стан, при якому "цінність свободи" не стала б занадто нерівномірною для членів різних соціальних класів").

4. Захист життя як фізична безпека, яку мають гарантувати людині ще до прийняття нею рішення про те, як їй вести своє життя. Для фізичної цілісності та особистої свободи, на думку Брюггера, важливий також захист довкілля, оскільки "людське життя процвітатиме тільки тоді, коли людство досягне гармонії з іншими формами життя та природи загалом".

5. Спосіб життя, що стосується стилю життя, який людина обирає для себе. Формування стилю життя пов'язане з рівнем свободи вибору, виробленням власного плану життя, який залежить від ситуації в навколишньому світі людини. Важливою проблемою вибору способу життя є можливість відходу від існуючих у суспільстві усталених стандартів у бік "автентичності", оскільки люди є одночасно і творіннями, і творцями.

Формулу "образу людини" забезпечують взаємопов'язані функції, до яких належать:

А) інтеграція, що узагальнює права людини трьох поколінь: вільний вибір економічної, комунікативної, соціальної та політичної участі; соціальна відповідальність, що означає піклування про забезпечення основних потреб індивіда, особливо у випадках бідності та хвороби; поєднання автономії та соціальної відповідальності на основі урахування традицій конкретних груп чи співтовариств;

Б) роз'яснення аналітичних відмінностей, що передбачає детальне дослідження того, якою мірою політична декларація, конституція країни, міжнародна конвенція, певна філософія прав людини відповідають різним аспектам, пов'язаним з образом людини;

В) нормативне визначення належних вимог, що означає наявність різних варіацій у концептуалізації прав людини, простору для різноманітних регіональних документів з прав людини та різних шляхів збалансування індивідуальних прав з легітимними інтересами громадян;

Г) консенсус, що полягає в обов'язку кожної культури, яка приєднується до дебатів з прав людини, продемонструвати готовність до компромісів заради досягнення порозуміння;

Г) невизначеність, що означає відкритість різних трактувань образу людини, не порушуючи його мінімального змісту, який мусить бути збережений за будь-яких обставин;

Д) релігійна нейтральність як аналіз людини на основі звернення до основоположних цінностей усіх культур.

Схожі статті




Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Вінфрід Брюггер (нар. 1950)

Предыдущая | Следующая