Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Станіслав Дністрянський (1870-1936)

Правознавець і громадський діяч. Він є автором праць "Чоловік і його потреби в правній системі; "Розвідка з австрійського права" (1900); "Звичаєве право та соціальні зв'язки" (1902); "Про природу звичаєвого права" (1904); "Природні засади права" (1911); "Україна і мирова конференція" (1919); "Цивільне право" (1919); "Зв'язок і сполука народів" (1920); "Нові проекти української конституції" (1920); "Будівництво держави і бюрократія" (1921); "Провідні думки в історії і теорії міждержавного приватного права" (1923); "Нова держава" (1923); "Загальна наука права і політики" (1923); "Генеза та основи права" (1923); "Погляди на теорії права та держави" (1925); "Соціальні форми права" (1927).

С. Дністрянський представляв соціологічну школу права. На формування його світогляду визначальний вплив справили ідеї Ф. Тенніса, Г. Єллінека, Б. Штайнбаха, В. Вундта, Р. Штамлера, Є. Ерліха. Діапазон наукових досліджень Дністрянського був надзвичайно широким: методологічні проблеми теорії держави і права; питання тогочасної практики цивільного права і законодавства, теорії і практики конституціоналізму; ідеї, пов'язані з українським національним державотворенням; розвиток історії української правової культури, звичаєвого права та ін. Ідеї Дністрянського щодо безумовного верховенства права над політикою, фундаментальних засад демократизму, новітнього класичного конституціоналізму, парламентаризму і республіканізму, права націй на самовизначення, утвердження культури як основи суспільного розвитку, "наукової конструкції соціалістичної держави" лише на грунті поміркованих правових реформ відіграли важливу роль у процесах становлення доктрини конституційного контролю.

Дністрянський, розвинувши теорію звичаєвого права, на її основі обгрунтував концепцію соціальних зв'язків. Вони, на думку мислителя, пов'язані із задоволенням економічних потреб людей та історично розвиваються від простих форм, таких як родина, рід, плем'я, до складних - народу і держави. Успішність функціонування соціальних зв'язків залежить від якості, соціального характеру норм та природних засад, які діють у тому чи іншому суспільстві. Він доводив первинність права щодо політики, вважав, що політика держави утворюється на основі вже існуючих правових норм суспільного життя. Дністрянський, зокрема, зазначав: "Право виникає з соціально-етичних правил, які утворюються серед суспільних зв'язків. І немає різниці, чи цей зв'язок має державне значення, чи ні, бо кожен з них має свої етичні норми, своє право".

Праворозуміння С. Дністрянського відобразилося в підготовлених ним конституційних проектах "Устрій Галицької Держави. Перший проект тимчасових основних законів, виготовлений у віденському парламенті проф. С. Дністрянським 1918 р. для покликання у життя Галицької Держави" та Конституції ЗУНР (1920). За нею передбачалося об'єднання ЗУНР з Великою Україною на основі права народів на самовизначення. Ці проекти стали втіленням передової політико-правової української думки періоду боротьби за національну державність. У них вчений органічно поєднав глибинні традиції українського народу й основні демократичні досягнення європейського конституціоналізму.

Національно-державницька концепція Дністрянського грунтувалася на географічному детермінізмі. Тому він звертав особливу увагу на роль природних умов у національному самовизначенні. Територіальний чинник учений розглядав диференційовано, вказуючи, що він з погляду розвитку нації має природно-етнічне походження, а з погляду розвитку держави - політичне. Він був прибічником самовизначення української нації на своїй національній території, обстоював необхідність забезпечення автономних прав національних меншин у місцях їх компактного проживання. На думку вченого, маючи своїх людей і власну територію, нація зможе відкрити своїй культурі шлях до цивілізації. Національна ідея, довкола якої гуртується нація, повинна скеровувати народ на боротьбу проти чужих територіальних зазіхань і водночас залучати розпорошені по різних державах народні елементи до державного об'єднання.

Дністрянський гостро засуджував більшовицький режим, попереджав про небезпеку його проникнення в Європу. Він вважав, що Україна як самостійна держава має грунтуватися на справжній демократії, міцній народній організації, народоправстві і свободі, гарантованому праві на працю. Така позиція вченого не суперечила соціалістичній спрямованості його світогляду. Так, у праці "Погляди на теорії права та держави" він зазначав: "В новітній боротьбі капіталу з працею виборола собі праця провідне становище в суспільному житті і тому тільки праця може бути справжнім мірилом рівності, а за тим і справедливості в новій державі".

Схожі статті




Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Станіслав Дністрянський (1870-1936)

Предыдущая | Следующая