Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 1. Теократичні вчення Августина Аврелія і тираноборська концепція Іоанна Солсберійського
1. Теократичні вчення Августина Аврелія і тираноборська концепція Іоанна Солсберійського
До ІХ-Х ст. Західна Європа була роздроблена на безліч дрібних феодальних держав, майже незалежних від центральної влади. У цій ситуації особливе місце займала католицька церква (західна, яка відокремилася від православно-східної в результаті поділу церков у 1054 р.). У католицької церкви були свої судді, збройні сили. Низка норм, установлених церквою, мала юридичне значення - канонічне право.
У період феодальної роздробленості в Західній Європі церква була єдиною централізованою організацією, на чолі якої стояв Папа Римський. Він був єпископом міста Рим, уважався спадкоємцем апостола Петра, якому Христос заповідав створення церкви на Землі.
Католицька церква на чолі з папою претендувала на вирішальну участь у політичній владі. Найбільш гострими і суперечливими були стосунки між духовною і світською владою з питань інвеститури (право призначати єпископів і абатів), помазання на царство короля або імператора.
На непокірних монархів церква впливала через церковний закон інтердикт, який забороняв виконувати богослужіння, релігійні обряди.
Заборона накладалася як на окремих осіб, так і на ціле місто, країну. Інтердикт відлучав від церкви, звільняв підданих від присяги. У цій справі "великих успіхів" досяг папа Григорій VII (1021-1085) починаючи з 1073 р. В роботі "Диктат папи", складеній його оточенням, стверджувалося, що римський папа має владу над усіма государями, наділений правом усіх судити.
Але найвищої могутності католицька церква досягла при Інокентії III. Папа з 1198 р. (1160-1216). Він оголосив себе не тільки спадкоємцем апостола Петра, а й "вікарієм Ісуса Христа". Була створена незалежна церковна держава - Папська область. Королі розглядалися як васали папи. Домагання церкви і духовенства світської влади обгрунтовувалися теократичними теоріями.
Основна суть теократичних теорій: 1. Держава займає підлегле стосовно церкви положення. 2. Світські правителі повинні бути підвладні церкві не тільки як прості віруючі, але й у прийнятті і здійсненні політичної влади.
З цією метою церква використовувала вчення Августина Аврелія "Моральний закон", відповідно до якого церкві належить право оцінювати і "судити" дії імператора як християнина і як носія влади. За "теорією двох мечів", розробленою Августином, імператор одержує свій меч від церкви. Тому повинен служити своїм мечем тільки їй. За "теорією Сонця і Місяця", Місяць одержує свій блиск від Сонця. Так королівська влада запозичує свій блиск і авторитет у Папи.
Використовувалися такі фальшиві вчення, як "Дарування Костянтина І". Нібито він у IV ст. передав римським папам владу над Західною Римською імперією. Ще один документ - "Лжеісидорові декреталії" оповідав, що королі та імператори ще з перших століть християнства підкорялися папам як спадкоємцям Христа й апостола Петра.
Для дуже непокірливих і неугодних королів церква використовувала "тираноборчу концепцію", яку створив англійський богослов, історик, юрист Іоанн Солсберійский (народився за різними даними у 1115/1120 pp. - помер у 1180 p.). Його вважають учнем знаного на той час філософа П'єра Абеляра. Відомим Іоанн Солсберійский став, коли написав свою знамениту роботу "Полікрат", яка трактується як "Вседержитель", у 1159 р. В цей час Іоанн працював єпископом Шартарським. Його робота "Полікрат" мала величезний успіх в Європі і вважалась головною з проблем держави та влади. Тільки з появою робіт Фоми Аквінського вона починає втрачати своє значення.
Іоанн Солсберійский намагався зібрати все, що було зроблено попередниками в області теології, схоластики, юриспруденції, викладанні римського права, поглядів середньовічних юристів, і звести до одної теорії. Йому це вдалося і він створив нову на той час науку з проблем держави, влади, права.
Крізь всю його політико-правову та релігійну концепцію проходить ідея, що церква має право втручатися в справи держави при формуванні державних органів. У цій теорії Іоанн вказує на два типи керівників держави - монархів.
І. Монарх першого типу керує державою відповідно до законів, права, справедливості. В країні панує суспільне благо і спокій. II. Монарх другого типу керує державою за допомогою сили, підкупу, шантажу. Він використовує закони як засіб залякування, знищення людей і перетворення їх у рабів. Якщо такий монарх-тиран наказує підданим виступити проти своєї віри, то піддані мають право вбити його на законній підставі. Це буде правильно, справедливо, тому що такий монарх-тиран не буде мати шансу сховатися від суду Господа.
Свою політико-правову концепцію стосовно вбивства тирана Іоанн Солсберійский доводив лише теоретично. Чи брав він участь у такому дійстві, невідомо. Ідеї черпав із стародавньої історії, біблейської літератури та інших джерел. Він також доводив, що не кожна людина може стати монархом. Тільки вибрана Богом. Звідси висновок - монарх, який підвладний Богу, обов'язково повинен бути підвладний церкві, папі, котрий представляє Бога на Землі. Син монарха успадковує владу від батька, але право на владу дає папа і папський престол. У такому разі влада буде легітимна, і монарх не буде вважатися тираном, який захопив престол. Тому правління монарха повинно мати законний характер, а співвідношення світської і церковної влади - розумний характер. Закон - це дар Божий. Завдання священика наставляти монарха стосовно закону. Звідси висновок - духовна влада має перевагу над світською.
Неугодного монарха церква проголошувала тираном, і народ мав право розпочати процедуру усунення його від влади. У дусі римського права Іоанн стверджував, що з волі Бога царі, одержавши меч від церкви, мають право проливати кров.
Основна ідея "тираноборчої концепції"": 1. Держава подібна до тіла. 2. Князь - його голова. 3. Сенат - серце. 4. Судді - вуха і мова держави. 5. Душа держави - священик. Уперше в ідеології християнської церкви Іоанн Солсберійский припускає і теоретично обгрунтовує убивство тирана. Але при цьому використання отрути забороняється. Тому що це - нечесний і підступний спосіб.
Світська влада прагнула створити свої вчення, щоб обгрунтувати свою незалежність від церкви. При цьому часто посилалися на ті самі вчення і теорії.
Схожі статті
-
1. Теократичні вчення Августина Аврелія і тираноборська концепція Іоанна Солсберійського До ІХ-Х ст. Західна Європа була роздроблена на безліч дрібних...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - ТЕМА І. Політико-правові вчення давнього сходу
1. Виникнення політико-правових вчень Визначимось із розумінням основних категорій - "політика" і "право". Політика - одне з найбільш уживаних слів у...
-
У І ст. н. е. у Римській імперії стала швидко поширюватися нова релігія - християнство. У розвитку й організації християн розрізняють два етапи:...
-
1. Політичні і правові концепції Стародавньої Греції У середині І тисячоліття до н. е. у Греції завершується перехід до рабовласницького ладу. Починають...
-
1. Політичні і правові концепції Стародавньої Греції У середині І тисячоліття до н. е. у Греції завершується перехід до рабовласницького ладу. Починають...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 1. Виникнення політико-правових вчень
1. Виникнення політико-правових вчень Визначимось із розумінням основних категорій - "політика" і "право". Політика - одне з найбільш уживаних слів у...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 3. Політико-правові вчення Давнього Китаю
Перші політичні і правові ідеї в Давньому Китаї зафіксовані у книзі історичних передбачень "Шу дзін" (VIII ст. до н. е.). Виникнення держави трактувалось...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 3. Політичні і правові ідеї раннього християнства
У І ст. н. е. у Римській імперії стала швидко поширюватися нова релігія - християнство. У розвитку й організації християн розрізняють два етапи:...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 2. Політичні і правові теорії Стародавнього Риму
У І ст. до н. е. завершилася організація величезної Римської імперії з розвинутим рабовласницьким ладом, яка, переживаючи кризу, розпадається на західну...
-
Предметом цієї дисципліни є ідеї і вчення, що стосуються держави, її суті, її форми та бажаної організації і, відповідно, права. Політичні та правові...
-
Предметом цієї дисципліни є ідеї і вчення, що стосуються держави, її суті, її форми та бажаної організації і, відповідно, права. Політичні та правові...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - II. Предмет історії вчень про державу і право
Предметом цієї дисципліни є ідеї і вчення, що стосуються держави, її суті, її форми та бажаної організації і, відповідно, права. Політичні та правові...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 2. Політико-правові вчення Давньої Індії
У середині І тисячоліття до н. е. в арійських племен, що захопили Індію, розпочалося творення класів. їхньою провідною політичною і правовою ідеологією...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - Вступ
Від початку виникнення людської цивілізації йшов пошук шляхів та механізмів захисту від загроз різного походження, впорядкування суспільного життя,...
-
Від початку виникнення людської цивілізації йшов пошук шляхів та механізмів захисту від загроз різного походження, впорядкування суспільного життя,...
-
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - Передмова
Від початку виникнення людської цивілізації йшов пошук шляхів та механізмів захисту від загроз різного походження, впорядкування суспільного життя,...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - 2.5. Державно-правові вчення Давнього Риму
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Державно-правові вчення Західної Європи у середні віки розвивалися під впливом християнства і римо-католицької церкви. Середньовічна християнська релігія...
-
Починаючи з XII ст. докорінно змінилося обличчя західноєвропейських країн: - була подолана феодальна роздробленість; - утверджувались...
-
У І ст. н. е. завершилась організація Римської імперії з розвинутим рабовласницьким ладом, яка переживаючи кризу розпадається на західну (столиця Рим) та...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Генрі Бректон (?-1268)
Розвиток державно-правової думки західноєвропейського середньовіччя з XII ст. характеризувався відродженням спадщини римського права, водночас з яким...
-
Розвиток державно-правової думки західноєвропейського середньовіччя з XII ст. характеризувався відродженням спадщини римського права, водночас з яким...
-
Істотний внесок у розвиток світової державно-правової думки зробив італійський мислитель і політичний діяч Марсилій Падуанський (справжнє ім'я - Марсиліо...
-
Італійський мислитель творець "єдино істинної" філософії католицизму Тома Аквінський (1225/1226-1274) залишив після себе велику творчу спадщину. Він є...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Шан Ян (400/390-338 до н. е.)
Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що грунтувалася на однаковому ставленні до всіх...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Етап еволюції еллінської суспільної думки
Характеризується він виходом на духовну арену раціоналістичних інтерпретацій політичного і державно-правового розвитку. Представниками цього етапу були...
-
Поширеною течією давньокитайської державно-правової думки був даосизм - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному...
-
Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Цицерон (106-43 до н. е.)
У 146 р. до н. е. Греція цілковито була підпорядкована Римові, й могутня інтелектуальна енергія мислителів Еллади, яка завдяки Александру Македонському...
Історія вчень про державу і право - Кормич А. І. - 1. Теократичні вчення Августина Аврелія і тираноборська концепція Іоанна Солсберійського