Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Спроба запровадження нової унії
З метою навернення православних у католицизм створювалася неоунійна церква. Своєрідність нової церкви полягала в тому, що її священнослужителі здійснювали богослужіння, які були точною копією православних, у католицьких костьолах і православних церквах. Мова відправ була виключно церковнослов'янська. Офіційний титул цієї церкви - Римсько-католицький костьол східного обряду. Нова церква мала ще цілий ряд поширених назв: неоунія, католицизм східного обряду, східний обряд, біритуалістична (двообрядова) унія та ін.
Ініціатива творення новоунійної церкви, як засвідчують польські католицькі джерела, належала польському римсько-католицькому єпископату, конкретно Підляському єпископу Пшездзєцькому, котрий і подав Апостольській Столиці план цієї акції. У 1923 цей план схвалено папою Пієм XI, який від початку і протягом усього періоду його реалізації активно підтримував місіонерів нової церкви.
Апостольська Столиця, штучно творячи неоунію, намагалася поступово підпорядкувати собі православних у Польщі, створити тут міцну базу майбутнього просування католицизму на Схід. Саме тому організаційне керівництво новоунійною акцією, спочатку здійснюване Конгрегацією східної церкви, було передано спеціально утвореній комісії "Про Русіо".
Від самого початку запровадження неоунії від неї рішуче відсторонено греко-католицьку церкву. Усі спроби її єпископів перебрати на себе унійну роботу на східних теренах держави закінчилися безрезультатно. Римсько-католицька ієрархія негативно ставилася до участі українського греко-католицького духовентсва в цій акції. Блокування греко-католиків латинськими польськими ієрархами пояснювалося запобіганням поєднанню унійної роботи з "проукраїнською діяльністю". У цьому повністю збігалися інтереси керівництва Польщі та Ватикану. їм однаково не імпонувало, що греко-католики Галичини були "занадто українцями". Апостольська столиця й вище керівництво II Речі Посполитої зовсім не мали зацікавлення в поширенні унії з українським характером.
Неоунія старанно зберігала церковнослов'янську мову богослужінь. Росіянам та українцям із східних регіонів Польщі надавали перевагу під час набору кандидатів на навчання в навчальних закладах цієї церкви. За розрахунками творців неоунії, в неї мало бути багатозначуще майбутнє, а саме: вона мала привернути до себе розгублених після ревіндикаційних акцій православних і просуватися на Схід - на терени Наддніпрянщини після падіння тоталітарно-комуністичного режиму в Україні.
Ватикан взяв курс на підготовку кадрів священнослужителів нової церкви. їх почали готувати на спеціальних курсах при римсько-католицьких духовних семінаріях у Пінську та Вільно. Підготовка місіонерів неоунії здійснювалася в Альбертині (Гродненщина) - в першому в Польщі неоунійному монастирі. Найбільшим навчальним закладом з підготовки кваліфікованих кадрів католицизму східного обряду була створена в 1931 р. з ініціативи й коштом комісії "Про Русіо" Дубнівська папська семінарія східного обряду. Семінарію католицизму східного обряду організували на базі Луцької семінарії латинського обряду. Підготовка кадрів священнослужителів неоунії здійснювалася і у Володимирі-Волинському.
З метою теоретичного обгрунтування різних аспектів неоунійної діяльності римсько-католицька церква організовувала всілякі конгреси, конференції, унійні дні. До найбільше розрекламованих належали унійні конференції в Пінську, який здобув найменування "польського Велеграду". Ці конференції, що проводилися з 1930 р. і згуртовували всю римсько-католицьку верхівку Польщі, перетворилися на форум, який мав визначати розвиток всієї програми здійснення неоунії. Потрібно відзначити, що на конференціях часто висловлювалися й критичні думки щодо неоунії.
Тверезомисляча частина польської католицької інтелігенції із стурбованістю відзначала, що діяльність неоуніатів зміцнює в православних неприхильність до католицької церкви та католицизму взагалі, віддалюючи в такий спосіб можливе зближення церков, і спричиняє міжнаціональну ворожнечу.
Значна частина польських державних чиновників дуже обережно й переважно несхвально ставилася до творення нової унії, вбачаючи в ній неабияку небезпеку консервації, навіть посилення російських впливів на населення прикордонних регіонів Польщі, а також небезпеку відповідної реакції на це національних меншин - розвитку їхньої національної самосвідомості. Державні кола Польщі змушені були толерувати діяльність місіонерів неоунії в рамках дієцезій (єпархій) римсько-католицької церкви. Польська дипломатія намагалася спонукати Ватикан до вилучення католицизму східного обряду з-під опіки комісії "Про Русіо", політична мета якої не узгоджувалася з державними інтересами Польщі. Водночас значна частина польського католицького кліру вважала, що замість гри в східнослов'янську привабливість цього обряду необхідно відразу переходити до навернення православних у латинство.
Ватиканський задум з неоунією як один з варіантів "східної політики" Апостольської Столиці та її своєрідний експеримент на українсько-білоруських землях зазнав поразки. Причина поразки не стільки в негідних методах її поширення (вони викликали обурення як православного, так і римо-католицького населення), скільки в тому, що з самого початку спроб її реалізації православні розпізнали в ній засіб денаціоналізації й поступового окатоличення. Розрахунки певних кіл Ватикану виявилися ефемерними, позаяк суперечили корінним інтересам як православного, так і римсько-католицького населення Польщі. Значна частина польської громадськості й римсько-католицького духовенства негативно поставилася до неоунії, оскільки вона сприяла небажаній для них русифікації населення прикордонних регіонів, конфронтації між православними та римо-католиками. Спроби запровадити неоунію не послабили позицій православ'я, а призвели до зворотного результату: церква внутрішньо консолідувалася, звільнилася від частини угодовського духовенства й рішуче відкинула спроби такого способу "з'єднання" з римо-католиками.
Схожі статті
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Ревіндикація та її наслідки
Тернистий шлях до українізації й автокефалії православної церкви тривав на українських землях, які опинилися в міжвоєнний період (1918-1939) під владою...
-
Тернистий шлях до українізації й автокефалії православної церкви тривав на українських землях, які опинилися в міжвоєнний період (1918-1939) під владою...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Початок католицького наступу на українське православ'я
Оскільки більша частина єпархій православної церкви була в Галицько-Волинському князівстві, де після початкового в 1240 р. погрому настав відносний...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Православ'я в Галицько-Волинському князівстві
Оскільки більша частина єпархій православної церкви була в Галицько-Волинському князівстві, де після початкового в 1240 р. погрому настав відносний...
-
У літературі дискутується питання, представниками якої саме - візантійської чи римської - церкви були Кирило і Мефодій, оскільки відомо про їхні контакти...
-
Традиційний і нетрадиційний погляд на хрещення Русі-України Ні одна розповідь про охрещення Русі не обходиться без того, щоб мова в ній не йшла про те,...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Розділ II. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ХРИСТИЯНСТВО
1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ У Київській державі Русі-Україні церква функціонувала в одновірній системі державно-церковних...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Підготовка Берестейської унії та її наслідки
Наприкінці XVI ст. остаточно сформувалася платформа майбутньої унії. Основними умовами об'єднання церков стали: збереження за уніатською церквою...
-
Незважаючи на те, що в цей час у Польщі вже активно діяли єзуїти в боротьбі з протестантами, протестанти сконсолідувалися з православними та частиною...
-
Ходу історичного процесу в Литовсько-Руській державі було змінено політичною злукою Литви з Польщею, що була започаткована династичною унією через шлюб...
-
Український народ не мав уже політичної й державної сили обороняти старий церковний ідеал своїх предків - мати свою самоуправну церкву, незалежну вже...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Ієрархічне оформлення Києво-руської церкви
Спалах патріотизму й гордості за новостворену церкву змінюється потребою її ієрархічного оформлення. Давньорусьське організаційне влаштування ніколи не...
-
1051 року митрополичу кафедру посідає русич Іларіон - видатний ідеолог новостворюваної церкви. Він пише працю, в якій викладає погляди нових християн на...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ
1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ У Київській державі Русі-Україні церква функціонувала в одновірній системі державно-церковних...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Спільна церква русинів (українців) і молдован
Змінилася політична ситуація і в Молдавській державі. Вона на ціле століття стала васалом Польщі. Господар Петро Мушат "з власного переконання і з волі...
-
Виділялася головна аскетична святиня - Самарський Пустельно-Миколаївський монастир, відомий з 70-х років XVI ст. Своїм козаки вважали Трахтемирівський...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Монастирі на запорізьких землях
Виділялася головна аскетична святиня - Самарський Пустельно-Миколаївський монастир, відомий з 70-х років XVI ст. Своїм козаки вважали Трахтемирівський...
-
З одного боку, легалізація православної церкви, офіційне визнання її прав було результатом неабиякої релігійної та політичної активності православних:...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Політика Владислава IV, її підгрунтя
З одного боку, легалізація православної церкви, офіційне визнання її прав було результатом неабиякої релігійної та політичної активності православних:...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 4. ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ РУСІ-УКРАЇНИ
Традиційний і нетрадиційний погляд на хрещення Русі-України Ні одна розповідь про охрещення Русі не обходиться без того, щоб мова в ній не йшла про те,...
-
Наступне повернення до ідей об'єднання церков припадає на другу половину XVI ст., яке пов'язане з утворенням у 1569 р. Речі Посполитої, після чого...
-
Для Русі в XIII ст. характерним було роздроблення й міжусобиці між князями, внаслідок чого держава втратила свою колишню могутність. її підкорили...
-
Для Русі в XIII ст. характерним було роздроблення й міжусобиці між князями, внаслідок чого держава втратила свою колишню могутність. її підкорили...
-
Київська Русь відігравала значну роль серед слов'янських народів. Візантія, хоча й зберігала формально церковне верховенство, значно поступалася перед...
-
Великі князі Литовські, а згодом польські королі присвоїли собі "право подавання", тобто роздавання церковних посад, Кандидати на єпископів (владик,...
-
Формування й розвиток інтелектуальної та філософської думки на Русі відбувається не тільки як просто витлумачення богословсько-релігійних термінів, а й з...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Правовий стан православної церкви в XVI ст
Певне загострення міжконфесійних відносин виникло на українських землях, які були під Литвою за часів князювання сина Казимира IV Олександра, Великого...
-
Система забезпечення церкви не повторювала яких-небудь іноземних зразків і була пристосована до своїх умов. Тут можна виділити два періоди. Із часу...
-
Цілісна й повна картина українського православ'я немислима без висвітлення його складової, але своєрідної частини - буковинського православ'я - окремої...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 4. ПРАВОСЛАВ'Я БУКОВИНИ
Цілісна й повна картина українського православ'я немислима без висвітлення його складової, але своєрідної частини - буковинського православ'я - окремої...
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Спроба запровадження нової унії