Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Православ'я в Галицько-Волинському князівстві
Оскільки більша частина єпархій православної церкви була в Галицько-Волинському князівстві, де після початкового в 1240 р. погрому настав відносний спокій, церковно-державні взаємовідносини тут залишалися такими ж, як у Київській Русі-Україні до татарської навали. Правда, митрополит Кирило (1250-1281), ставленик Данила Галицького, як і митрополит Петро (1308-1326), кандидат князя Юрія Львовича на митрополичий престол, майже не зупинялися після висвячення їх у Візантії в Галицько-Волинському князівстві, а прямували на північ, до Володимира на Клязьмі, де по суті після татарського зруйнування Києва розміщувався митрополичий центр. Отже, відносини між вищою церковною ієрархією і князівською владою в Галицько-Волинському князівстві також не завжди складалися гармонійно. Але православна церква тут була своєю, шанованою, державною аж до занепаду цього останнього оплоту української державності в середині XIV ст.
У Галицько-Волинській українській державі розуміли й цінували значення віри й церкви в державному житті, що так яскраво проявилося в піклуванні князів цієї держави про зміцнення Київської митрополичої кафедри після татарського погрому, а також у домаганнях окремої Галицької митрополії, коли київські митрополити, переходячи на північ, стали занедбувати свої ієрархічні обов'язки щодо держави й церкви в Галицько-Волинському князівстві. Після невдалої спроби Апостольської Столиці укласти церковну унію з князем Данилом стали зростати католицькі впливи при останньому князі з династії Романовичів - Юрії II Тройденовичі (1323- 1340). Юрій II був охрещений у католицтві, а коли обрали його Галицьким князем, перейшов на православ'я.
Основним принципом закордонної політики Юрія ІІ стали давні союзи з хрестоносцями та їхніми прихильниками - мазовецькими князями. Провідні кола в Галицько-Волинській державі усвідомлювали, що на Юрію II Тройдиновичу може вимерти династія Романовичів, і тому шукали відповідної пануючої королівської династії, котра могла б стати спадкоємицею після нього. У литовській династії Гедиміна тоді вже багато членів роду прийняли християнство східного обряду. Було це християнство київського, українсько-білоруського типу, отже, близьке до християнства Галицько-Волинської держави. Як Галицько-Волинська, так і Литовська держава стояла в гострій опозиції до московського християнства, яке саме тоді знайшло свого талановитого реформатора в особі митрополита грека Феогноста (1328-1353). Проти того московського християнства вели завзяту боротьбу за своє існування як Галицька, так і Литовська митрополії. Отже, київське християнство, поширюване серед вищих верств у литовській державі, вважалося ближчим для литовців, ніж східне московське й західне латинське.
Уже за князювання Юрія II в містах Галицько-Волинської держави закладалися латинські церкви, організовувалися римо-католицькі парафії, зміцнювався католицький елемент. Це давало ворогам з-посеред боярства аргументи проти Юрія ІІ як "прихованого католика, покровителя латинників". Наставала криза української державності і зросла загроза православній церкві в Галицько-Волинській державі.
Початок католицького наступу на українське православ'я
На двадцятий день після смерті Юрія (1340р.) польські війська перейшли кордон Галицько-Волинської держави і попрямували до столиці Галичини Львова. Король Казимир виправдовував перед папою та західним світом свій грабіжницький наїзд на Галичину як обов'язок помститися за смерть Юрія II, свого свояка, що "згинув від рук схизматиків задля своєї християнсько-католицької ревності".
Вступаючи на землю Галицької Русі, Польща як держава латинського християнства вступала на територію східного християнства. До Польщі прилучалася частина земель Київської Русі, країни, яка відрізнялася від Польщі як етнічно, так і культурно. Зберегти владу над країною східного християнства можна було тільки через насильницьке насадження замість східного християнства латинського католицтва. Це започаткувало національно-релігійну боротьбу, що тривала шістсот років.
Під опікою польської латино-католицької держави на Галицьку Русь рушили домініканці й францисканці, закладаючи всюди густу мережу своїх монастирів. Паралельно зі східними православними єпископами повсюдно ставилися латинські єпископи для ще не існуючих католицьких парафій. Замість Галицької митрополії постала в Галичі Латинська митрополія, згодом перенесена до Львова.
Українська православна церква вже при Казимирі Великому почала відчувати, що її становище в Галицькій землі, окупованій Польщею, поступово змінюється від спокійного церковного життя до несприятливого. Польська державна політика в ті часи грунтувалася на принципах широкого самоуправління, свободи віросповідання. Населення Львова поставило вимогу, щоб "у старожитній вірі ніхто їм нічого не чинив". І король Казимир, намагаючися тісніше й повніше прив'язати нові землі до польської корони, змушений був ураховувати ці вимоги щодо церковної автономії. Папа Бенедикт XII, дізнавшися про прилучення Казимиром Червоної Русі до Польщі і що король під клятвою обіцяв галичанам захищати їх, зберігаючи їх обряди, права й звичаї, написав Краківському біскупові (29 червня 1341 р.), щоб біскуп увільнив Казимира від даної їм клятви і тим самим поставив православне населення Галичини в незахищений стан.
Казимир був обережний у поширенні католицизму, бо боротьба за українські землі з литовським князем Любартом, котрий князював на Волині, відновлювалася, і боярство, яке мало вплив у Галичині, для захисту своїх православних прав і вольностей кликало татар. Розуміючи це, Казимир шляхом колонізації галицьких земель поляками й німцями, католицького віросповідання, утверджував у Галичині католицизм. Саме за Казимира засновано католицькі єпископські кафедри в Перемишлі, Галичі, Холмі, Володимирі. Це було номінальне призначення, бо католицькі біскупи, номіновані на ці кафедри, замешкували в Німеччині й Англії як помічні єпископи при тамтешніх католицьких єпископствах. Водночас слід зазначити, що Казимир під кінець свого життя добився від Візантії незалежного для Галичини православного митрополита.
Уже за наступника Казимира на польському троні Людовика Угорського становище православної церкви значно погіршується. Розширюється мережа католицьких парафій, розпочинають активну діяльність засновані раніше католицькі єпископські кафедри, відбувається реорганізація їх. Внаслідок цього на українських землях у Галичині католицька церква набуває чіткої інституціональної структури. Так, наприклад, католицьке арцибіскупство в Галичі наділяється маєтками й землями, відібраними від православної єпископської кафедри. У Перемишлі зруйнували православний собор, щоб замість нього побудувати католицький. Активізується місійна діяльність католицьких орденів з метою покатоличення українців.
Схожі статті
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Початок католицького наступу на українське православ'я
Оскільки більша частина єпархій православної церкви була в Галицько-Волинському князівстві, де після початкового в 1240 р. погрому настав відносний...
-
Український народ не мав уже політичної й державної сили обороняти старий церковний ідеал своїх предків - мати свою самоуправну церкву, незалежну вже...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Вступ. ПРЕДМЕТ КУРСУ "ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ"
Релігії стародавніх суспільств на землях України, дохристиянські язичницькі вірування, християнизація України, середньовічне християнство,...
-
На те, яким саме було влаштування церкви після запровадження християнства в Київській Русі, є досить багато різних наукових поглядів. Це зумовлено тим,...
-
У літературі дискутується питання, представниками якої саме - візантійської чи римської - церкви були Кирило і Мефодій, оскільки відомо про їхні контакти...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - ПЕРЕДМОВА
Релігії стародавніх суспільств на землях України, дохристиянські язичницькі вірування, християнизація України, середньовічне християнство,...
-
Традиційний і нетрадиційний погляд на хрещення Русі-України Ні одна розповідь про охрещення Русі не обходиться без того, щоб мова в ній не йшла про те,...
-
Формування й розвиток інтелектуальної та філософської думки на Русі відбувається не тільки як просто витлумачення богословсько-релігійних термінів, а й з...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Правовий стан православної церкви в XVI ст
Певне загострення міжконфесійних відносин виникло на українських землях, які були під Литвою за часів князювання сина Казимира IV Олександра, Великого...
-
Ходу історичного процесу в Литовсько-Руській державі було змінено політичною злукою Литви з Польщею, що була започаткована династичною унією через шлюб...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Ієрархічне оформлення Києво-руської церкви
Спалах патріотизму й гордості за новостворену церкву змінюється потребою її ієрархічного оформлення. Давньорусьське організаційне влаштування ніколи не...
-
1051 року митрополичу кафедру посідає русич Іларіон - видатний ідеолог новостворюваної церкви. Він пише працю, в якій викладає погляди нових християн на...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 4. ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ РУСІ-УКРАЇНИ
Традиційний і нетрадиційний погляд на хрещення Русі-України Ні одна розповідь про охрещення Русі не обходиться без того, щоб мова в ній не йшла про те,...
-
Великі князі Литовські, а згодом польські королі присвоїли собі "право подавання", тобто роздавання церковних посад, Кандидати на єпископів (владик,...
-
Незважаючи на те, що в цей час у Польщі вже активно діяли єзуїти в боротьбі з протестантами, протестанти сконсолідувалися з православними та частиною...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ
1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ У Київській державі Русі-Україні церква функціонувала в одновірній системі державно-церковних...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Розділ II. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ХРИСТИЯНСТВО
1. ПРАВОСЛАВ'Я ЧАСІВ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОГО ПАНУВАННЯ У Київській державі Русі-Україні церква функціонувала в одновірній системі державно-церковних...
-
Система забезпечення церкви не повторювала яких-небудь іноземних зразків і була пристосована до своїх умов. Тут можна виділити два періоди. Із часу...
-
Система забезпечення церкви не повторювала яких-небудь іноземних зразків і була пристосована до своїх умов. Тут можна виділити два періоди. Із часу...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Вірування скіфів
Першим народом на території України, який мав власну назву, були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.). Згадки про племена кіммерійців є в "Одісеї" Гомера,...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Упирі, берегині, домовики
Як уже зазначалося, вірування чуттєво-надчуттєвого типу для літописних слов'ян - це залишкові форми релігійності, що перейшли їм у спадок від часів...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Релігійний світогляд кіммерійців
Першим народом на території України, який мав власну назву, були кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.). Згадки про племена кіммерійців є в "Одісеї" Гомера,...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 1. РЕЛІГІЇ СТАРОДАВНІХ СУСПІЛЬСТВ
1. РЕЛІГІЇ СТАРОДАВНІХ СУСПІЛЬСТВ Українському народові дісталася величезна культурна спадщина від своїх попередників. Чисельні народи проходили з Азії...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Релігійні вірування гунно-болгар
З другої половини IV ст. на зміну кочовим іраномовним племенам приходять народи алтайської мовної групи - гунни, авари, булгари, хозари. В 375 році...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Вірування фракійських племен
У II ст. до н. е. з праць античних авторів зникає назва території Північного Причорномор'я й Приазов'я - Скіфія. її заміняє назва Сарматія. Це пов'язано...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Вірування сарматів
У II ст. до н. е. з праць античних авторів зникає назва території Північного Причорномор'я й Приазов'я - Скіфія. її заміняє назва Сарматія. Це пов'язано...
-
1. РЕЛІГІЇ СТАРОДАВНІХ СУСПІЛЬСТВ Українському народові дісталася величезна культурна спадщина від своїх попередників. Чисельні народи проходили з Азії...
-
Служителями язичницького культу слов'ян були волхви - засновники вчення про першотворця. Вони володіли секретами лікування травами, стали творцями...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 2. ДЕМОНІСТИЧНІ ВІРУВАННЯ ПРАСЛОВ'ЯН
Ще за кілька тисячоліть до нашої ери серед індоєвропейців починає виділятися великий масив праслов'янських племен, що розселялися далеко на схід від...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Спорідненість вірувань слов'ян і кельтів
Служителями язичницького культу слов'ян були волхви - засновники вчення про першотворця. Вони володіли секретами лікування травами, стали творцями...
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Православ'я в Галицько-Волинському князівстві