Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Особливості правового регулювання в українському середньовічному місті
Міське право (право міського самоврядування, або магдебурзьке), початки якого на західноукраїнських теренах сягали першої половини XIV ст., почало швидко поширюватися і в литовсько-руських землях після першої унії Польщі з Литвою (1385 р.). Його поширення сприяло тому, що від XV ст. мешканці міст виокремлювалися в особливий стан, за яким закріпився термін "міщани". Як уже згадувалося, в усіх містах, де міщани одержали грамоти на магдебурзьке право, вони звільнялися від влади і суду воєвод, старост та інших посадових осіб державного управління; не повинні були відповідати перед ними, хоч би хто і за що на них скаржився. Жителі міст звільнялися від обов'язку нести військову повинність, з'являтися на посполите рушення. Вони зобов'язувалися лише постачати обоз для війська. У містах улаштовувався власний суд. Владні повноваження щодо міщан передавалися в руки міського війта, бурмистрів, радців (радників) і лавників (засідателів). Проте, виокремившись у відособлені міські корпорації та отримавши грамоти на магдебурзьке право, українські міщани, на думку окремих учених, і надалі керувалися у повсякденному житті місцевим звичаєвим правом (Ю. Гошко).
Джерела магдебурзького права міст Східної Європи походили з німецьких земель. Основою для побудови громадського і кримінального законодавства, судоустрою та судочинства в середньовічній Німеччині, а згодом і в містах Польщі й Литви було декілька збірників правових норм - "Саксонське дзеркало", "Вейхбільд", "Ландрехт". Усі вони були укладені впродовж ХШ - початку XIV ст. Найсприятливішим для розповсюдження магдебурзького права в українських містах було XVI ст. У 1506 р. вийшов статут Наського, в якому містився латинський переклад "Ландрехта" й "Вейхбільда". У 1531 р. з'явилося судове керівництво Іоана Тухолінського, що містило головні норми цивільного й процесуального права. У 1535 р. вийшла тритомна праця Миколая Яскера (фактично - польський переклад згаданих "Вейхбільда", "Ландрехта"). Від 1558 р. друкувалися праці Бартоломея Гроіцького з магдебурзького права, а 1581 р.- дві великі праці Павла Щербина. Найбільше уваги у збірниках магдебурзького права було приділено врегулюванню кримінально-правових відносин. Під злочинами розуміли діяння, що характеризувалися такими ознаками, як протиправність, суспільна небезпека, караність, шкода. "Саксонське дзеркало" усі злочини поділяло на два види: 1) публічні, за вчинення яких передбачалось покарання у вигляді смертної кари чи каліцтва; 2) приватні - особа могла бути покарана завданням легких тілесних ушкоджень чи сплатою певної грошової суми потерпілому й суду.
Серед публічних злочинів чільне місце посідали делікти проти віри та релігії: богохульство, єретицтво, чаклунство. За вчинення подібних злочинів передбачалася смертна кара через спалення. Магдебурзьке право вирізняло злочини проти життя: убивство, розбій, убивство матерями новонароджених дітей, самогубство. Б. Троїцький вирізняв три види вбивств: убивство з корисливих мотивів, убивство з ненависті, вбивство в стані необхідної оборони, випадкове вбивство. За "Саксонським дзеркалом", умисне вбивство каралося смертною карою через відрубанім голови, поєднане з відрубанням руки.
Злочини проти здоров'я поділялися на ушкодження та побої. Магдебурзьке право розрізняло тяжкі та легкі ушкодження. До першої групи належали умисні тяжкі тілесні ушкодження - покалічення, що спричиняли втрату органів, порушення їхніх функцій, душевну хворобу чи інший розлад здоров'я, непомітний для людського ока, а до другої - кровотечі, гулі, синці. М. Яскер легкі покалічення поділяв на два види: неглибокі, що не охоплювали великої частини тіла, й такі, що займали значну його поверхню. Побоями вважали завдання ударів, що не спричиняли глибоких чи кривавих ран. Побиття дитини (навіть не рідної) не було кримінально караним, якщо звинувачений довів, що вчинок пов'язаний з проступком дитини.
Тогочасне законодавство велику увагу приділяло злочинам проти власності, які об'єднувалися під назвою "крадіжка". З XIII ст., крім крадіжки (таємне заволодіння чужою річчю), почали вирізняти грабунок (відкрите привласнення чужої речі), розбій (грабіж із застосуванням насильства).
Розглядаючи справи за звинуваченням у крадіжці, для визначення виду покарання брали до уваги таке: злочин було вчинено з примусу, чи з власної волі, уперше чи повторно; вартість викраденого; добровільне зізнання й розкаяння у вчиненому; групою осіб за попередньою змовою чи одноособово. Неповнолітні особи у віці до 14 років та особи, які вчинили дрібну крадіжку через голод, звільнялися від кримінальної відповідальності.
Магдебурзьке право значну увагу приділяло захисту людської честі й свободи та норм моралі. Зокрема, дозволяло вчиняти самосуд чоловікам, якщо вони заставали дружину на місці зради,- тоді коханця можна було "поранити чи навіть убити". Особливо гостро мали каратися випадки співжиття без одруження: як чоловіків, так і жінок - "горлом карати".
З царини цивільно-правових відносин у збірниках магдебурзького права було добре врегульовано інститути власності, зобов'язального та спадкового права. Згідно з магдебурзьким правом, якщо після смерті батька залишалася сама мати, то вона мусила просити уряд про призначення опікунів для своїх дітей. А коли цього не робила, то після смерті дітей не мала права домагатися того майна, що їм припало як спадок від батька. Опікунство для дітей треба було просити у владних органах, а затверджував його вже суд. Сироти без опікунів не мали права вчиняти будь-які цивільно-правові дії. Право на спадщину, згідно з нормами магдебурзького права, мала вся сім'я.
Схожі статті
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Судоустрій
У ВКЛ судова система була лише однією з функціональних характеристик здійснення влади та управління в державі. Дослідники (Я. Падох, О. Купка),...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Провина
Поняття злочину у праві Литовсько-Руської держави зазнавало трансформації. На етапах панування звичаєвого права злочин розумівся як заподіяння шкоди,...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - "Руська правда" як пам'ятка права
Взірцем органічного поєднання державної законотворчості з нормами звичаєвого права, за твердженням учених (Б. Бабій), є давньоруський правовий кодекс -...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Писемні джерела права
До писемних джерел права Київської Русі, що дійшли до нашого часу, належали договори, продукти законотворчої діяльності київських князів та рецептоване...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Фінанси
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Опікунське право
Регулювало і закріпляло особисті й майнові відносини, що виникали зі шлюбу, родинних зв'язків, опіки, усиновлення та прийняття інших осіб у сім'ю....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Сімейне право
Регулювало і закріпляло особисті й майнові відносини, що виникали зі шлюбу, родинних зв'язків, опіки, усиновлення та прийняття інших осіб у сім'ю....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Зобов'язальне право
Закон передбачав неоднакову правоздатність суб'єктів у зобов'язаннях. Більш широкою вона була для шляхти, обмеженою - для залежних і напіввільних людей....
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державно-політичний устрій
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Військо
Державно-політичний устрій Галицько-Волинської Русі мав низку своєрідних рис, що пояснювалися особливостями соціально-економічного й політичного розвитку...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Основні риси судового процесу
Судочинство на українських землях ВКЛ в основних рисах мало в чому відрізнялося від судочинства в Києво-Руській державі. Судочинство характеризувалося...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Опікунство
"Руська правда" не містила спеціальних статей, які регулювали би сімейно-шлюбні відносини, за винятком ст. 1 (Коротка редакція), де йшлося про родичів,...
-
Головна увага цивільно-правового регулювання в добу Києво-Руської держави, як, зрештою, і в наступні періоди державно-політичного розвитку України,...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Правові форми організації сільського самоврядування
До XV-XVI ст. правове становище селян залежало також від права, на якому облаштовувалося село. Сільські громади перебували на руському та польському...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Система покарань
Головна мета покарання за "Руською правдою" полягала у вирівнюванні завданої шкоди (матеріальної чи моральної) та поповненні княжої скарбниці. Власне,...
-
Перші спроби кодифікації права у Литовсько-Руській державі датувалися серединою XV ст., коли було укладено судебник князя Казимира (1468 р.). Зміст...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Джерела права Литовсько-Руської держави
Базою формування литовської правової системи на українських землях стали норми "Руської правди" та українського звичаєвого права. Розвиток нормотворчої...
-
Власне наукова історіографія предмета почалася від кінця XVIII ст. У перших дослідженнях (Михайла Антоновського "Історія про Малу Росію" (1798 р.), Якова...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Становлення та особливості розвитку
Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала призвели до політичного занепаду земель Південно-Західної Русі (України). Вони стали об'єктом...
-
Як і в усіх інших князівствах і землях Русі, в Галицько-Волинському князівстві продовжували діяти норми "Руської правди", які регулювали питання права...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Литовсько-руська держава і право
Феодальна роздробленість і монголо-татарська навала призвели до політичного занепаду земель Південно-Західної Русі (України). Вони стали об'єктом...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи управління
Вищим органом влади Київської держави була влада великого князя. Він був представником і захисником інтересів привілейованого прошарку населення. Працями...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Органи влади
Вищим органом влади Київської держави була влада великого князя. Він був представником і захисником інтересів привілейованого прошарку населення. Працями...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Основні етапи розвитку Київської держави
Формування й розвиток відносно єдиної Київської держави були складним процесом, який можна розділити на кілька етапів. Основним змістом першого етапу...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Становлення руського права
З доісторичних часів і до створення перших писемних правових документів відносини між людьми регулювалися на основі соціальних норм. Зокрема, у...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Державність Русі у монголо-татарську добу
У структурному аспекті після заснування Золотої Орди монголо-татарські володіння на півдні колишньої Києво-Руської держави розпадалися на улуси, які...
-
Однією з найбільш важливих суспільно-політичних сил у Київській Русі була Руська православна церква. У системі держави вона почала відігравати...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Порядок прийняття закону (законодавча процедура)
Важливою складовою системи джерел права у ВКЛ була законодавча діяльність станово-представницьких органів влади. Законними вважались усі акти, прийняті...
-
Важливою складовою системи джерел права у ВКЛ була законодавча діяльність станово-представницьких органів влади. Законними вважались усі акти, прийняті...
-
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Періодизація історії держави і права України
В основу періодизації історії держави і права України автором покладено проблемно-хронологічний принцип поділу процесу розвитку державно-правових форм,...
Історія держави і права України - Терлюк І. Я. - Особливості правового регулювання в українському середньовічному місті