Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 8.1. Інтелектуальний зміст промислової власності

Думка, що патенти відволікають винахідника від головного завдання його діяльності, навряд чи може витримати сувору критику, - той, хто здійснив винахід по справедливості повинен скористатися його результатами.

М. Х. Бунге

8.1. Інтелектуальний зміст промислової власності.

8.2. Засоби індивідуалізації як складова інтелектуальної власності.

8.3. Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

8.4. Особливості формування та розвитку авторського і суміжного прав.

Примітки.

Важливою складовою інтелектуальної власності є промислова власність. Термін "промислова власність" вперше був вжитий у ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності (1883). Він охоплює широке коло об'єктів: винаходи (нові технічні рішення), корисні моделі, промислові зразки (дизайн промислових виробів), символи чи позначення, які проставляються на промислових виробах (товарні знаки) або використовуються при наданні послуг (знаки обслуговування), найменування фірм, зазначення місць походження товарів, виробничі секрети, захист від недобросовісної конкуренції тощо. Термін "промислова власність" використовують у зв'язку з тим, що об'єкти інтелектуальної власності оцінюються насамперед із погляду промислової придатності, економічної ефективності, прибутковості під час використання у виробництві. Водночас до складу промислової власності належать об'єкти, що безпосередньо стосуються не лише виробничої (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), а й комерційної (знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, географічні позначення тощо) сфер. Як же співвідноситься "промислова" та "інтелектуальна" власність? Для цього потрібно виявити сутнісні ознаки промислової власності.

8.1. Інтелектуальний зміст промислової власності

Об'єкти промислової власності володіють основними ознаками, до яких належать: застосування у сфері виробничої або комерційної діяльності; основна цінність стосується змісту рішень, запропонованих авторами; економічна ефективність, здатність приносити прибуток; необхідність спеціальної реєстрації; наявність офіційних охоронних документів.

Необхідність реєстрації та видачі спеціальних охоронних документів (патентів, свідоцтв) для цих об'єктів зумовлена тим, що на відміну від інших складових інтелектуальної власності (літературних, художніх творів) для об'єктів промислової власності великою є ймовірність створення ідентичних продуктів незалежними один від одного особами, оскільки одне й те саме рішення щодо продукту, способу або зовнішнього вигляду виробу можна розробити різними способами.

Аналізуючи специфіку промислової власності, відомий український вчений M. X. Бунге (1823-1895) зводив усі наявні на той час підходи до таких чотирьох:

1) це право власності є тимчасовим, у силу позитивного зако­ну, або вічним і спадковим відповідно до юридичних засад...;

2) це поліцейський захід, що виправдовується суспільною користю. Привілеї надаються на певний період, для того щоб винахід став у подальшому суспільним надбанням. Такий під­хід є необгрунтованим, оскільки привілеї надаються винахід­нику того, що створено його працею та витратами;

3) це договір між винахідником і суспільством, який укла­дається, на думку одних, для того, щоб перші не приховували своїх винаходів, на думку інших - для того, щоб захистити ви­находи від жадібних і заздрісних суперників. Договір цей виво­дять із того, що і винахідник, і суспільство, яке підготувало цей винахід, мають на нього право. Такий погляд є абсолютно по­милковим, оскільки договір передбачає добровільну угоду... Думка про те, що суспільство має право на винахід, помилко­ва: з цього погляду суспільство має право і на будинки, оскіль­ки суспільний розвиток уможливлює цеглу та інші матеріали для будівництва;

4) думка, згідно з якою патент є шкідливим і застарілим при­писом, грунтується на тому, що патент видається часто не тому, кому належить головна заслуга, а особі, яка скористалась гото­вою справою, і що патенти встановлені не в інтересах спожива­чів, а в інтересах небагатьох виробників, що гальмує розвиток промисловості. На це можна відповісти, що...патенти повинні видаватися більш розбірливо... і той, хто зробив винахід, спра­ведливо повинен скористатись його результатами. Нарешті, не викликає сумнівів, що не можна вбачати перешкоди для про­мислового розвитку в забезпеченні права винахідників; нікому не забороняється придумати і зробити краще, і досвід засвід­чує, що країни, в яких видавалось найбільше патентів, найбагатші винахідництвом і найуспішні у царині промисловості.

Основними суб'єктами відносин промислової власності є фізичні та юридичні особи, в тому числі автори об'єктів промислової власності, власники відповідних охоронних документів, спадкоємці, правонаступники та представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), суб'єкти інноваційних процесів, кредитно-фінансові, патентно-ліцензійні, консалтингові, сертифікаційні державні та приватні структури тощо.

Важливі роль і значення в промисловій власності належать аспектному праву, найважливішими об'єктами якого є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Винахід - це нове оригінальне технічне рішення, що стосується певного продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин) або способу (процесу здійснення дій над матеріальними об'єктами з допомогою матеріальних засобів), здатне забезпечити позитивний ефект.

До винаходів належать такі творчі рішення: пристрої

- системи розташованих у просторі конструктивних елементів, що певним чином взаємодіють між собою (машини, механізми, агрегати, прилади, деталі, вузли тощо); речовини - штучно створені сукупності взаємопов'язаних інгредієнтів (сплави, розчини, емульсії, пластмаси, кераміка, фарби, мастильні матеріали тощо); штами мікроорганізмів - спадково однорідні культури мікроорганізмів, що мають або продукують корисні властивості та застосовуються у медицині, сільському господарстві тощо; культури клітин рослин і тварин - культури окремих клітин (клонів тварин, людини) або консорціуми (поєднання клітин рослин і тварин); способи - процеси, операції, прийоми, режими, спрямовані на виготовлення продукції або зміну стану предметів матеріального світу (транспортування, регулювання, контроль, діагностика тощо). Поняття способу охоплює також застосування уже відомого пристрою, речовини або штаму за новим призначенням, що потребує встановлення нових властивостей уже відомих об'єктів і визначення нових сфер їх застосування.

Національні патентні класифікації, необхідні для обробки патентних заявок і підтримки пошукових масивів, характеризуються значною різноманітністю. Так, у Німеччині система класифікації винаходів побудована за галузевою ознакою, у США - за функціональною ознакою, у Великій Британії вона поєднує галузевий принцип і принцип тотожності функцій. Водночас розвиток міжнародного співробітництва у сфері промислової власності викликав необхідність створення між­народної патентної класифікації, яка поєднала функцюнально-орієнтований і галузевий принципи, що базується на Страсбурзькій угоді 1971 p., підготовленій Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Згід­но з цією класифікацією виокремлюється 8 розділів:

А - задоволення життєвих потреб людини;

В - технологічні процеси, транспортування;

С - хімія, металургія;

D - текстиль, папір;

Е - будівництво, гірнича справа;

F - механіка, освітлення, опалення, двигуни, насоси, зброя, вибухові роботи;

G - фізика;

Н - електрика, а також 118 класів, 617 підкласів і більш ніж 55 тис. груп.

Загальновизнано, що винаходи визначають розвиток науково-технічного прогресу та е основою інновацій, впровадження яких забезпечує економічне зростання та покращення добробуту суспільства. Пристрої, речовини та способи виробництва, які втілюють принципово нові наукові знання, часто стають основою формування нових галузей і нових ринків, ініціюють похідні, вторинні відкриття, сприяючи таким чином зростанню кількості інновацій та створенню передумов для впровадження провідних науково-технічних нововведень наступного циклу.

Однією з особливостей винаходів як об'єктів промислової власності є необхідність їх реєстрації, що здійснюється за умов патентоспроможності нового технічного рішення. Патентоспроможність винаходу - відповідність винаходу умовам надання правової охорони, передбаченим законодавством. Основні умови патентоспроможності винаходу такі.

1. Новизна - відсутність аналогічних технічних рішень, а також відомостей, які плямують (ганьблять) новизну винаходу; відсутність розкриття сутності винаходу для невизначеного кола осіб настільки, що стає можливим його здійснення (демонстрація на виставці, публікація у пресі, виступ на телебаченні тощо).

2. Неочевидність, винахідницькій рівень - наявність оригінальної творчої ідеї, високий якісний рівень винаходу, в основі якого не можуть лежати суто механічні зміни, покращення або проста комбінація елементів уже відомих досягнень.

3. Корисність, промислова придатність - здатність винаходу функціонувати і бути використаним у господарській діяльності. Тобто йдеться не просто про доцільність або абстрактну суспільну корисність унікального технічного рішення, а про принципову можливість його відтворення, використання й отримання на цій основі позитивного ефекту.

4. Відповідність суспільним інтересам, принципам гуманізму та моралі, відображеним у законодавстві тієї чи іншої країни.

Правова охорона винаходів здійснюється за допомогою патенту - юридичного документа, який засвідчує право його власника забороняти іншим особам використовувати, продавати чи імпортувати запатентований винахід. Таким чином, патент дає власнику право вирішувати долю свого винаходу: виробляти і продавати новий продукт самостійно чи передавати ці права іншим суб'єктам. Патент надає товаровиробникам значні переваги у конкурентній боротьбі, е гнучким інструментом торгівлі, що сприяє зростанню доходів суб'єктів господарювання.

Основними суб'єктами відносин інтелектуальної власності у сфері винахідництва є: автор (співавтор) - творець винаходу (окрема особа, або група осіб, кожна з яких зробила особистий творчий внесок у створення нового технічного рішення); патентовласник, у полі якого можуть виступати автор, роботодавець (коли йдеться про службові винаходи, створені за дорученням роботодавця або у зв'язку з виконанням винахідником службових обов'язків) або правонаступник названих осіб.

Водночас необхідно враховувати, що право авторства є невідчужуваним, безстроковим, таким, що визнається і зберігається за фізичною особою навіть тоді, коли винахід був зроблений у порядку виконання службового завдання.

У процесі купівлі-продажу винаходів відбувається товарно-грошовий обмін прав інтелектуальної власності. При цьому ринок винаходів має специфічні ознаки, пов'язані а такими причинами: існує монополія власника патенту на винахід, що пропонується; за умов, коли пропозиція винаходів перевищує попит на них, не відбувається затоварювання і зниження конкурентоспроможності нових науково-технічних виробів; місткість ринку винаходів залежить як від платоспроможного попиту потенційних покупців, так і від науково-технічного потенціалу окремих осіб, організацій, які формують пропозицію нових технічних рішень.

Важливою складовою промислової власності є інститут корисної моделі, який набуває дедалі більшого поширення в галузях, що виробляють товари народного споживання.

Корисна модель - це нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою, тобто нове технічне рішення в галузі механіки стосовно тих об'єктів, які мають просторову структуру. Згідно з визначенням Постійного комітету інформації у сфері промислової власності Всесвітньої організації інтелектуальної власності корисна модель є об'єктом промислової власності, передбаченим деякими національними законами для охорони "другорядних" винаходів шляхом простої реєстрації у патентному відомстві. Натомість запропонований Комісією ЄС підхід до визначення корисної моделі грунтується на трактуванні останньої як винаходу, що відрізняється лише спеціальним режимом надання охорони.

Основними умовами надання правової охорони корисним моделям є такі.

1. Новизна. Корисна модель визнається новою, якщо сукупність її суттєвих ознак (тих, що впливають на очікуваний результат) невідома з рівня техніки. Згідно з Директивою про охорону корисних моделей, розробленою Комісією ЄС, корисна модель визнається новою, якщо не є частиною рівня техніки (усіх відомостей, які стали загальнодоступними в результаті опублікування, усного розголошення, використання тощо або були подані до патентного відомства країн - членів ЄС до дати подання заявки на цю корисну модель).

2. Промислова придатність. Директива про охорону корисних моделей, розроблена Комісією ЄС трактує промислову придатність як можливість використання корисної моделі у промисловості або сільському господарстві.

3. Винахідницький рівень. Корисна модель має винахідницький рівень, якщо для фахівця певної галузі він не "дуже очевидно" випливає з рівня техніки. Відтак вимоги до винахідницького рівня корисних моделей нижчі, ніж до винаходів. При цьому важливого значення набувають зручність використання та технічні переваги корисної моделі.

Отже, корисні моделі відрізняються від винаходів такими ознаками: охоплюють вужче коло об'єктів і стосуються нових технічних рішень в основному в галузі механіки (пристроїв, пристосувань, корисних предметів, які мають просторову форму); мають нижчий винахідницький рівень; потребують дешевшої та простішої процедури надання правової охорони; передбачають коротший термін дії охоронного документа.

Охоронний документ на корисні моделі, який видається у більшості країн світу, називається свідоцтвом. Водночас це може бути "малий патент" (Австралія), "свідоцтво про корисність" (Франція), "короткотерміновий патент" (Бельгія) тощо. Правова охорона не надається корисним моделям, які суперечать суспільним інтересам та загальноприйнятим нормам моралі.

Викладене вище дає змогу зробити висновок, що корисні моделі мають важливе значення для тих галузей, які характеризуються швидкою зміною попиту та значною конкуренцією виробників (приладобудування, оптика, електротехніка тощо).

Критерій нижчого винахідницького рівня значною мірою є суб'єктивним, у зв'язку з чим інколи дуже важко розмежувати корисну модель і винахід. Відтак одне і те саме оригінальне технічне рішення в одній країні може охоронятись патентом на винахід, а в іншій - свідоцтвом на корисну модель. У зв'язку з цим законодавство багатьох країн допускає перетворення заявки на патент у заявку на корисну модель і навпаки, а у ст. 4 Паризької конвенції про охорону промислової власності (1883) зазначається, що заявка на корисну модель в одній краї ні-учасниці може бути підставою для отримання конвен­ційного пріоритету на отримання патенту на винахід у іншій країні-учасниці. Законодавство деяких країн (Німеччини, Італії) дозволяє одночасно з поданням заявки на патент оформляти заявку на корисну модель, що уможливлює отри­мання охоронного документа у випадку відмови від видачі патенту на винахід.

Загальновизнано, що розвиток ринкової економіки та насичення потреб споживачів у товарах масового виробництва загострюють конкурентну боротьбу між товаровиробниками і суттєво змінюють її форми. Постіндустріальні тенденції еволюції розвинених країн виявляються у зростанні вимог споживачів до якості, привабливості товарів і послуг, їх естетичного рівня, ергономічності (простоти та зручності у користуванні), які перетворюються на важливі переваги економічного суперництва товаровиробників. Зазначені характеристики товарів досягаються засобами художнього конструювання (дизайну), що поєднує прийоми техніки і мистецтва, надаючи виробам виразність, раціональність форми і композиційну цілісність. За цих обставин зовнішній вигляд виробу, його художньо-естетичний рівень набувають самостійної комерційної цінності, перетворюючись на важливий об'єкт відносин інтелектуальної власності.

Промисловий зразок - це художньо-конструктивне рішення промислового або ремісничо-кустарного виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Таким чином, промислові зразки є результатом творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, декоративно-естетичного вирішення зовнішнього вигляду виробу, що в міжнародній практиці позначається терміном "дизайн". Найважливішими характеристиками промислового зразка як об'єкта інтелектуальної власності є: естетична чи декоративна (пов'язана з формою, структурою, кольором та іншими ознаками, які впливають на зорове сприйняття) сторона корисного виробу (побутового чи виробничого призначення); єдність естетичного та технічного виконання виробу, за якої зовнішня форма виробу невіддільна від його змісту; можливість багаторазового промислового відтворення, (інакше виріб буде кваліфікований як твір декоративно-прикладного мистецтва, який має унікальні характеристики й охороняється авторським правом).

На практиці розрізняють різні види промислових зразків: загальнокорисні, промислові рисунки і моделі, а також об'ємні, площинні, комбіновані.

Найважливіші умови правової охорони промислових зразків такі.

1. Новизна. Промисловий зразок визнається охороноздатним, якщо сукупність суттєвих ознак виробу, його забарвлення не відомі з відомостей, які стали загальнодоступними до дати його пріоритету.

2. Оригінальність. Промисловий зразок визнається оригінальним, якщо його суттєві ознаки (естетичні, ергономічні особливості зовнішнього вигляду виробу, його форма, конфігурація, поєднання кольорів) зумовлюють самостійний (не запозичений) творчий характер дизайну виробу.

3. Промислова придатність - можливість використання промислового зразка у промисловій чи іншій сфері господарської діяльності.

Промислові зразки захищаються від копіювання чи імітації за допомогою свідоцтва про реєстрацію або патенту. Водночас творець може охороняти новий і оригінальний дизайн за нормами авторського права (наприклад, коли йдеться про виробництво якісного модного одягу, меблів тощо). На думку більшості дослідників, патентний захист є ефективним стосовно зовнішнього вигляду об'єктів довгострокового користування, які поєднують оригінальний дизайн і нові технічні рішення. Незважаючи на те, що на відміну від авторського права патент потребує експертизи, він забезпечує виключення конкурентів та захист творця як від копіювання промислового зразка, так і від його імітації (внесення незначних змін за збереження сутності).



Схожі статті




Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 8.1. Інтелектуальний зміст промислової власності

Предыдущая | Следующая