Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 7.2. Концепції інформаційного суспільства та інтелектуальної економіки
Засновник теорії постіндустріального суспільства Д. Белл найважливішою ознакою нового устрою вважав вступ людства в інформаційну епоху. "У міру того, як ми наближаємось до кінця XX століття, - зазначав дослідник, - стає все більш очевидним, що ми вступаємо в інформаційну епоху. Це означає не просто розвиток способів комунікації, які існували раніше, а виникнення нових принципів соціальної і технологічної організації... Нова інформаційна епоха заснована не на механічній техніці, а на "інтелектуальній технології", що дає можливість нам говорити про новий принцип суспільної організації та соціальних змін. Це також висуває на чільне місце теоретичне знання як джерело оновлення і змінює природу технологічного процесу"8. Виходячи з цього, вчений дійшов висновку, що в майбутньому найбільшого успіху досягнуть суспільства, здатні: інвестувати кошти головним чином у науку та освіту; знаходити нові можливості застосування знань та перетворення їх на нові товари та послуги; забезпечувати тісний зв'язок між університетами, іншими центрами вищої освіти, які є ключовими інститутами постіндустріального суспільства та виробничою сферою9. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років XX ст. американський економіст Ф. Мах-луп та японський дослідник Т. Умесао, проаналізувавши еволюцію людства крізь призму прогресу знання, висунули тезу про становлення інформаційного суспільства10. Теорія інформаційного суспільства активно розвивалась у 70-80-х роках XX ст. у працях відомих західних дослідників11, які звертали увагу на значне поширення у розвинених країнах нових інформаційних технологій, виділення комплексу інформаційних галузей в окремий сектор, розвиток інформаційної індустрії, інформаційної інфраструктури, інформаційного бізнесу, електронної комерції тощо.
Так, японський вчений Й. Масуда визначив інформаційне суспільство як таке, у якому інформаційні цінності є більш значущими ніж матеріальні; економіка оцінює капітал, втілений у знаннях (Knowledge capital) вище, ніж капітал, втілений у матеріальній формі.
Наочним підтвердженням зазначених тенденцій є те, що інформаційні витрати у розвинених країнах світу у кінці XX ст. стали основними як кількісно, так і якісно. Наприклад, у 1991 р. у СІНА витрати на придбання інформації та інформаційних технологій (112 млрд. дол.) перевищили витрати на придбання виробничих технологій та основних фондів (107 млрд. дол.). Уже на початку 1995 р. в американській економіці за допомогою інформації вироблялось більше 3/4 доданої вартості, створеної у промисловості12.
За прогнозами фахівців, світовий ринок високих технологій у наступні 15 років сягне рівня 3,5-4 трлн дол. США, з яких третина буде припадати на інформаційні та телекомунікаційні послуги. Аналітики вважають, що світові витрати на інформаційні технології до 2005 р. становитимуть понад 1,4 трлн дол., при цьому найбільші витрати (до 20 %) припадатимуть на програмні засоби, рішення щодо електронного бізнесу та бездротові мережі, а витрати на апаратні засоби, навпаки, зменшаться на 13 %13. Характеризуючи нове суспільство з погляду процесу інформатизації відомий західний дослідник X. Кібрідж виокремив такі його ознаки:
- зростання частки продукції інформаційного сектору в структурі валового національного продукту;
- розширення міждисциплінарної бази досліджень у сфері науки;
- витіснення ручних методів обробки інформації автоматизованими, впровадження безпаперових технологій;
- зміни в структурі інформаційного ринку, ускладнення попиту і пропозиції у зв'язку з появою нових технологічних можливостей;
- зміни в структурі матеріальних носіїв інформації на основі великого поширення електронних носіїв;
- зростання частки зайнятих у електронному бізнесі;
- розширення міжнародного обміну інформацією, загострення конкуренції на внутрішньому та міжнародному інформаційних ринках;
- розширення та полегшення доступу до інформації, зростання швидкодії комп'ютерних систем та комп'ютерної грамотності населення14.
На думку британського економіста У. Мартіна, інформаційним є суспільство, в котрому "якість життя, так само як перспективи соціальних змін і економічного розвитку, все більше залежать від інформації та її використання. У такому суспільстві життєвий рівень, структура праці та відпочинку, система освіти і ринок суттєво залежать від прогресу в інформації та знаннях. Це очевидно, виходячи зі збільшення кількості інформаційно-насичених продуктів і послуг, що передаються через широкий набір способів, більшість яких є електронними"15. Вчений звертає увагу на те, що в новому суспільстві якість життя, перспективи економічного розвитку та соціальних змін, форми зайнятості та відпочинку, система освіти та ринок зазнають вирішального впливу досягнень в інформаційній та науковій сферах. Завдяки зростанню ролі та значення інформаційних систем інформація стає доступною для споживання широкими верствами населення.
Відомий європейський соціолог іспанського походження М. Кастельс визначає інформаційну епоху як історичний період, у якому різні типи людських спільнот здійснюють свою діяльність у технологічній парадигмі, що грунтується на інформаційно-комунікаційних технологіях, мікроекономіці, генній інженерії. На думку вченого, на зміну індустріальному способу виробництва йде інформаціональний спосіб розвитку, головним джерелом якого є технологія генерування знань, обробки інформації та символічної комунікації. Відтак інформаціональна економіка - це така економіка, в якій конкурентоспроможність суб'єктів господарювання визначається їхньою здатністю генерувати, обробляти й ефективно використовувати інформацію, що грунтується на знаннях. У нових умовах економіка не лише спрямована на виробництво і поширення інформації, а й сама зазнає впливу цих технологій16.
У відомій трилогії "Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура" (1996-1998) М. Кастельс визначає новий соціальний устрій, що формується у глобальному масштабі, як мережеве суспільство, у якому ринкові інститути та зв'язки між ними дедалі більше визначаються структурою та конфігурацією інформаційних потоків. Визначаючи характерні риси нового суспільства, він звертає увагу на "Глобальні мережі інструментального обміну", які "селективно підключають чи відключають індивідів, групи, райони і навіть країни, відповідно до їх значущості, для виконання цілей, які обробляються у мережі, в безперервному потоці стратегічних рішень"17.
Отже, на думку М. Кастельса, формування нового суспільства пов'язано з розвитком нових економічних форм навколо глобальних мережевих структур інформації.
В умовах інформаційного суспільства історична тенденція призводить до того, що домінуючі функції і процеси все більше виявляються організованими за принципом мереж. Саме мережі утворюють нову соціальну морфологію наших суспільств, а поширення мережевої логіки значною мірою відображається на розвитку та результатах процесів, пов'язаних із виробництвом, повсякденним життям, культурою та владою.
М. Кастельс
Аналізуючи довгострокові тенденції економічного розвитку та технологічного прогресу, сучасні дослідники виокремлюють такі основні ознаки інформаційного суспільства:
- перетворення інформації на найважливіший економічний ресурс, що має глобальний характер і забезпечує підвищення ефективності, зростання конкурентоспроможності та інноваційний розвиток суб'єктів господарювання;
- зростаючий вплив інформації на всі сфери людської життєдіяльності, перетворення її на предмет масового споживання населення;
- інтенсивне формування інформаційного сектору економіки, який займає домінуючі позиції у новому суспільстві;
- перетворення інформаційної сфери на фундамент, основу всіх видів економічної діяльності.
Подальша еволюція теорії постіндустріального суспільства пов'язана з 80-ми роками XX ст. У цей період західні дослідники почали акцентувати увагу не стільки на зростанні ролі та значення інформації, скільки на пріоритетності інтелектуальної діяльності та знань, тобто інформації, яка засвоєна людиною. Ці зрушення знайшли відображення у концепціях "економіки, що грунтується на знаннях" (Knowledgebased economy), "суспільства знань" (knowledge society) "економіки знань", "інтелектуальної економіки" тощо. У працях Д. Куа, Р. Кроуфорда, Т. Сакайї, Дж. Ходжсона та ін. виокремленні такі основні ознаки нового суспільного устрою:
- заміщення праці знаннями, пріоритетність інтелектуальних, а не технічних навичок, перетворення економіки на систему, що функціонує на основі обміну та оцінки знань. На думку Т. Сакайї, новий етап розвитку цивілізації відрізняється тим, що "рушійною силою є цінності, створені знаннями"18;
- заміна трудової діяльності новим типом активності, що грунтується на творчості;
- перетворення суспільного виробництва в інноваційне, що базується на використанні нових знань (або новому використанні знань), втілених у нових комбінаціях виробничих факторів, що уможливлює отримання інтелектуальної ренти та нових конкурентних переваг;
- перехід від технократичного до антропоцентричного принципу організації виробництва на основі відмови від авторитарного управління, жорсткого контролю над "частковим" виробником як придатком машини з метою активізації, розширення функцій учасників виробничого процесу як " універсальних" працівників, здатних здійснити верифікацію, оцінку та творчий синтез інформації.
- деструкція основ приватнокапіталістичного привласнення на основі формування власності на інформацію та знання, яка "кидає виклик межам виняткової та індивідуальної власності"19, унеможливлюючи відокремлення капіталу від праці та породжуючи плюралістичні соціально-економічні відносини нової якості;
- прихід на зміну "людині економічній" багатовимірної "людини творчої", формування нових пріоритетів розвитку особистості на основі відмови від максимізації матеріального добробуту на користь розвитку духовних потреб, самоствердження через засвоєння та використання нової інформації та знань;
- утвердження проз'юмеризму, за якого стираються відмінності між вільним та робочим часом, оскільки виробнича діяльність на основі творчої праці стає формою безпосереднього задоволення духовних потреб особистості, спрямованих на саморозвиток, самовдосконалення та самовираження;
- формування нового типу економічної влади, за якого відношення до засобів виробництва перестає бути вирішальним фактором впливу та суспільних привілеїв, оскільки істинна влада полягає "у процесі осмислення інформації, а не в певній посаді, управлінській функції"20;
- утвердження знання та інформації як стратегічних ресурсів, які на відміну від традиційних не мають ознаки вичерпності та рідкісності. Основною умовою, яка лімітує використання цих ресурсів, стають специфічні якості людини, пов'язані з наявністю або відсутністю здатності до інтелектуальної активності як форми накопичення, переробки і генерації нових знань. На сьогодні інформаційні технології перетворились на найдинамічнішу галузь світової економіки з 8-відсотковим щорічним зростанням. їх частка у ВВП провідних країн світу перевищує 10 %. Обсяг світового ринку інформаційних технологій становить 915 млрд. дол., що перевищує нафтовий сектор економіки21.
Інноваційний розвиток економіки передбачає широкомасштабні впровадження в господарській обіг новітніх продуктів інтелектуальної праці (передових технологій, науково-технічних розробок, винаходів тощо) з метою їх комерціалізації, отримання соціально-економічного ефекту та запровадження дієвих організаційно-управлінських рішень. Термін "інновація" має дві Інтерпретації: 1) від лат. novatio - процес, дія, пов'язані з оновленням, або від англ. novation - новаторство, новаторська діяльність; 2) від англ. innovation - новація, нововведення, як результат творчої діяльності. Відтак у сучасній економічній літературі інновації трактуються:
А) як нелінійний, системний, динамічний процес цілеспрямованої реалізації прогресивних нововведень, спрямований на інтенсифікацію певної сфери людської діяльності (технологічні Інновації у сфері виробництва);
Б) як результат - новий спосіб задоволення існуючих суспільних потреб, що грунтується на використанні досягнень науково-технічного прогресу (продукційні інновації у сфері споживання).
Є різні підходи до класифікації інновацій. Загальновизнаним є підхід, запропонований відомим австро-американським економістом Й. Шумпетером (1883-1950) у праці "Теорія економічного розвитку" (1912):
- виробництво принципово нових товарів і послуг;
- застосування нової техніки і технології, нових методів виробництва;
- завоювання нових ринків збуту продукції;
- відкриття нових джерел сировини;
- реорганізація виробництва, наслідком якої є порушення встановленої монополії.
На думку П. Друкера, інновація - це не винахід і не відкриття, /новація фокусується не на знаннях, а на ефективності. її сутність не стільки технічного чи наукового, скільки концептуального характеру, інновація, за П. Друкером, - це вдала спроба знайти та залучити до власного бізнесу останню частку, якої не вистачає для перетворення існуючих елементів (знань, товарів, послуг, ринків) у нове та більш продуктивне ціле.
Стаття 1 Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002р. трактує інновації як новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Інноваційні підходи сприяють переходу від переважно цінової конкуренції до конкуренції якості на основі ефективного використання інтелектуального потенціалу та комерціалізації Інтелектуальної власності.
На думку західних дослідників, інформація та знання, що трактуються не як субстанція, втілена у виробничих процесах або засобах виробництва, а як безпосередня продуктивна сила, перетворюються на найважливіший фактор сучасного господарства22, "первинний сектор", який "постачає господарству найсуттєвіший ресурс виробництва"23. Що і стало головними детермінантами не лише сучасного інформаційного суспільства, а й епохи Постмодерну.
Схожі статті
-
Розділ 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ЕКОНОМІЦІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Ми живемо в істинно цікаві часи, і це можна...
-
Розділ 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ЕКОНОМІЦІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Ми живемо в істинно цікаві часи, і це можна...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - Частина 3. ПРАКСЕОЛОПЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Розділ 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ЕКОНОМІЦІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Ми живемо в істинно цікаві часи, і це можна...
-
Проблема відтворення і подальшого розвитку інтелектуального потенціалу є нагальною для сучасного постіндустріального суспільства. Проте для України вона...
-
Взаємозв'язок економічного зростання і розвитку людини традиційно є однією з ключових проблем економічних, філософських, соціологічних, культурологічних...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 4.3. Форми і види власності
Традиційне розуміння власності як економічної категорії є вираженням відносин присвоєння засобів виробництва і створюваних за їх допомогою матеріальних...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 5.6. Проблема власності у класичній політичній економії
Своєрідним відгуком на принципово нові за змістом і методологією міркування французьких та англійських філософів став феномен творчості А Сміта...
-
Впродовж останніх десятиріч відбулися такі зміни, що західні господарські системи все частіше сприймаються не стільки як постіндустріальні, скільки як...
-
Відносини "мети-засобу" передбачають, як і відносини власності, наявність хоча б однієї рефлексивної установки. Поняття мети і власності при цьому...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 2.2. Наукове опредметнення "метафізики економіки"
Чи є коректною постановка питання про метод саме "метафізики економіки"? Позитивна відповідь можлива тільки в тому випадку, якщо ми з'ясуємо основні риси...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - Частина 1. МЕТАФІЗИКА ЕКОНОМІКИ
Розділ 1. ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ МЕТАФІЗИЧНОГО АНАЛІЗУ Хитромудрі побудови теоретичної економії постають навіть привабливими, достатньо внутрішньо...
-
Метафізика у своїх відповідях на питання про суще як таке перед цим останнім уже уявила собі буття. Вона постійно висловлює буття. Але метафізика не дає...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - Розділ 2. МЕТАФІЗИЧНА ВИЗНАЧЕНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗНАННЯ
Метафізика у своїх відповідях на питання про суще як таке перед цим останнім уже уявила собі буття. Вона постійно висловлює буття. Але метафізика не дає...
-
Постановка такого питання зумовлена необхідністю розуміння факту, у зв'язку з чим той чи інший продукт може ставати товаром? У цьому випадку нас цікавить...
-
Ніхто не заперечує, що найважливішим фактором господарсько-виробничого життя, який діє в економічному процесі поряд із засобами виробництва - предметами...
-
Ніщо так не робить життя легким і доступним, як діяльність, спрямована до однієї мети. Ф. Шіллер 6.1. Предмет і структура праці в сучасну епоху та спосіб...
-
Ніщо так не робить життя легким і доступним, як діяльність, спрямована до однієї мети. Ф. Шіллер 6.1. Предмет і структура праці в сучасну епоху та спосіб...
-
Сучасні тенденції розвитку відносин власності пов'язані з посиленням багатоваріантності, поліфонії, багатоманітності її типів, форм та систем;...
-
Особливий погляд на власність належить видатному німецькому філософу й економісту К. Марксу (1818-1883). Для нього власність виступає насамперед як...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 4.5. Відносини власності
Власність як суспільне відношення виникає в її особистій формі. В умовах стародавніх цивілізацій ("азіатський спосіб виробництва" за К. Марксом) особиста...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 5.5. Власність у теоріях мислителів Нового часу
Меркантилізм як стиль життя, економічної і господарської діяльності справив величезний вплив на формування мислення епохи Нового часу, коли набувають...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 4.4. Приватна і особиста власність
Кожна форма власності відіграє свою роль і має певне призначення в економічному процесі, що в підсумку дає можливість більш конструктивно підійти до...
-
Для "метафізики економіки" суттєвим і значущим завданням стає прагнення співвіднести абстракції, категорії, систему міркувань і обгрунтувань із самою...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 6.4. Інтелектуальна власність у специфіці сьогодення
У результаті визнання творчої, інтелектуальної діяльності як специфічної, результативної, продуктивної поширилось переконання, що кожна діяльність е...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 1.1. Онтологічні основи економічного знання
Розділ 1. ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ МЕТАФІЗИЧНОГО АНАЛІЗУ Хитромудрі побудови теоретичної економії постають навіть привабливими, достатньо внутрішньо...
-
Пізнання "світу економіки" - це претензія на виявлення основних смислів життя. Економічні процеси (у взаємодії із соціальними, політичними) постійно...
-
Економічна свідомість невід'ємна від самосвідомості, що зумовлено природою свідомості. Р. Декарт, досліджуючи природу людської свідомості, зазначав, що...
-
Самовизначення особистості в людському світі становить процес входження, вростання в життєву, господарську реальність і разом з тим персоніфікацію в ній....
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 3.2. Ейдоси економічної практики: сутність і явище
Основу конструктивного розуміння співвідношення практики і економіки становить соціальний спосіб життєдіяльності людей, продуктом якого виступають...
-
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 1.4. Економічна реальність: епістемологічний контекст
Але як створюється, з'являється "світ економіки"? Чи співмірні його метафізичні смисли "світу науки", з яким ми, як правило, здебільшого маємо справу,...
Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 7.2. Концепції інформаційного суспільства та інтелектуальної економіки