Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 3.4. Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри

Самовизначення особистості в людському світі становить процес входження, вростання в життєву, господарську реальність і разом з тим персоніфікацію в ній. Тому вживання індивіда в предметне соціоекономічне оточення повинно мати головним результатом таку адаптацію, котра веде до набування, становлення власної свідомості. Це означає ствердження "самості", "Я". Адже "особисте" народжується в процесі сприйняття життя, а не відмови від "самості". Звідси і свідомість, а разом з нею і самосвідомість особистості повинна набувати свого змісту не стільки з констатації власної відмінності від усього навколо, скільки з відношення до сущого - буття, і сущим (як собі подібним). Це означає, що людина здатна стверджувати і реалізовувати свою самобутність тільки у формах людської життєдіяльності. Тут людина відразу стає одним зі співучасників спільної справи, яку може виконати більш або менш успішно порівняно з іншими. Тим самим самобутність особистості практично стверджується лише як особлива перевага у вирішенні спільних, людських завдань незалежно від того, як все це уявляється людині.

Таким чином, загальна структура господарської життєдіяльності суспільства і світу людини знаходить своєрідне відображення в актах і процесах економічного самовизначення і самосвідомості людини, що визначає будову мікрокосму її духовного світу. Ця своєрідність полягає в тому, що весь "простір", який знаходиться між загальнолюдським і особистим, індивід проходить на практиці й у власній свідомості, "від себе", як суб'єкт, який повинен об'єктивні рівні будови світу перетворити в рівні власної суб'єктивної визначеності. Будучи людиною як такою об'єктивно, тобто за походженням і належністю до суспільства, індивід повинен стати людиною також суб'єктивно, "для себе", в активних формах економічної життєдіяльності та самосвідомості, що означає саморозвиток й утворює етапи феноменологічного ряду становлення індивідуальної свідомості та її компонентів, серед яких економічна свідомість відіграє основну роль. По суті, це утворення внутрішнього світу людини як суб'єкта господарського життя.

Виробництво ідей, уявлень, свідомості первісно прямо вплетене в матеріальну діяльність і матеріальне спілкування людей, умову реального життя. Утворення уявлень, мислен­ня, духовне спілкування людей є тут ще безпосереднім по­родженням їхніх матеріальних дій. Те саме стосується і духов­ного виробництва, як воно виявляє себе в мові політики, законів, моралі, релігії, метафізики і т. ін. того чи іншого наро­ду. Люди є творцями своїх уявлень, ідей тощо, але мова йде про дійсних, діючих людей, зумовлених певним розвитком їх­ніх продуктивних сил і відповідним цьому розвиткові спілку­ванням, аж до найвіддаленіших форм.

Свідомість (das Bewustsein) ніколи не може бути чимось ін­шим, ніж усвідомленим буттям (das Bewustsein), а буття лю­дей є реальним процесом їхнього життя. Якщо в усій ідеології люди та їхні стосунки виявляються поставленими на голову, немов у камері-обскурі, то це явище так само випливає з істо­ричного процесу їхнього життя, як зворотне зображення предметів на сітчатці ока випливає безпосередньо з фізично­го процесу їхнього життя.

К. Маркс, Ф. Енгельс

Вихідним етапам цього шляху саморозвитку є вже наявність "самості" у вигляді свідомості та "відношення" до зовнішнього, тобто здатності відрізняти "Я" від "іншого". Все наступне є переробленням відношення до світу і всього практичного життєвого шляху в суб'єктивний досвід, у внутрішній світ, збагачення і структурування його до тієї межі, коли багатство засвоєного економічно-соціального змісту, що трансформується в практичний досвід, набуває конфігурації особистого світу з його неповторністю. Тобто особистості. Вона знаменує собою сходження макрокосму об'єктивного людського світу - "світу економіки" і мікрокосму індивідуального досвіду, їх взаємну проекцію один на одного, перехід суспільного в індивідуальне і навпаки30.

Відмінність між зовнішнім і внутрішнім світом - практичним і духовним життям, не можна зводити лише до відмінності об'єкта і образу, або дійсного та уявного. Вся людська життєдіяльність - суспільна і особиста, "зовнішня" і "внутрішня", економічна і культурна - є практичною по суті і за будовою, тобто єдиною у зв'язку своїх матеріальних і духовних (свідомих) компонентів. Людина не живе на практиці без свідомості, а у свідомості - без практичного досвіду й орієнтації. У конкретній економічній діяльності, яка, по суті, завжди є практичною, свідомість є основою вибору її напряму, який може визначити успіх чи, навпаки, "втрату" життя. Так утворюється економічна свідомість, котра визначає характер і значимість економічної діяльності в її розмаїтті.

Маючи життєдіяльну основу - господарство, яке трансформується в економічне буття, зовнішній і внутрішній духовні світи становлять опосередковані форми існування особистості. Вони є своєрідним механізмом, завдяки якому соціокультурний зміст життя перетворюється у внутрішнє надбання особистості, а індивідуальність останньої та продукти її життєдіяльності стають безпосереднім додатком загальнолюдського потенціалу розвитку. Взаємозв'язок і взаємодоповнюваність внутрішнього і зовнішнього світів утворюють власне економічний цикл людського саморозвитку. Вираження його є економічна свідомість, результат розвитку практичної свідомості.

Реальним грунтом економічної свідомості суспільно-економічної людини, яка знаходить відображення в її світогляді, виступає весь історичний процес розвитку господарства, вся економічна реальність, увесь "світ людини", а не лише місце і сфера буття конкретного суб'єкта пізнання в суспільстві. "Свідомість", - зазначає Д. Лукач, - є продуктом конкретного способу суспільного буття і повинна виконувати в ньому важливі функції. Однак переважна частина буття - та, яку ми називаємо природою, - існує, рухається, функціонує тощо повністю незалежно від того, чи наявна свідомість, яка сприймає ці властивості відношення, процеси тощо і робить із них висновки. Однак сама свідомість знову-таки є ні чим іншим, як важливим компонентом руху певного, особливого способу (існування) буття"31. Але з того, що свідомість відіграє таку важливу роль у суспільному, економічному бутті - внаслідок тих функцій, які має цілепокладання людини, які визначають специфічні предметності цього буття, - зовсім не випливає, що "предметності" (факти господарської та економічної реальності), явища тощо, як в органічній, так і в неорганічній природі і, нарешті, в самому суспільно-економічному бутті повинні певним чином об'єктивно залежати від свідомості. Основоположним фактом суспільного буття є те, що праця, тобто економічне буття, і все, що з нього виникає - людська свідомість, суспільна діяльність тощо, саме в інтересах її успішного здійснення вимагають предметності в її цілісності.

Економічна детермінованість людського буття і його способу визначає спрямованість поглядів, глибину і спектр розуміння світових проблем, тоді як загальний смисл самих цих проблем сходить до остаточних основ і смислу людського буття, до вимог людської сутності, в яких завжди "звучить" голос вищої історичної справедливості. Перед "лицем світу в цілому" може виступати лише "людина взагалі", і тоді для кожної особистості, яка живе у власному соціоекономічному і культурному світі, постануть ясними головні орієнтири її розвитку, розуміння необхідності удосконалення й усвідомлення себе господарем ситуації.

Якщо свідомість і пізнання узагальнюють свої об'єкти, підводячи їх під родові категорії, то економічна свідомість є актом, у якому сам суб'єкт ставить себе в позицію роду, усвідомлюючи свою "замість" як безпосередньо людську. В економічній свідомості сутність присвоюється як відношення "Я" до "свого роду" і тому втрачає характер "німої все загальності" (Г. В. Ф. Гегель), простої інстинктивної натури. В цьому акті в людських істотах пробуджується людська гідність, причому відразу і повністю. Характеристикою економічної свідомості є її гуманістична спрямованість, - оскільки вона спрямована на створення нового життя, використовуючи принципи, в основі яких - вищі цінності: добро, істина, краса і справедливість. У зв'язку з цим очевидно, що економічна свідомість має ціннісний характер. Водночас економічна, як і господарська свідомість, передбачає діалог рівноправних суб'єктів, які поважають свободу один перед одним32. Економічна свідомість, таким чином, є активно-діяльнісною, в її основі знаходиться творчий підхід. У цьому плані вона оптимістична, оскільки несе ідею гармонізації буття.

На якій би підставі не виникала свідомість з її подальшою трансформацією в економічну свідомість (як найважливішого і водночас рівноправного компонента суспільної свідомості в цілому), вона з самого початку повинна стверджуватись як у принципі людська. Весь історичний розвиток людських спільнот, виникнення тих чи інших соціальних колізій, диференціацій змінювали комплекс ознак, які стосувалися людської сутності, але не змінювали і не могли змінити фундаментального принципу свідомості як усвідомлення себе людиною, навіть у найбільш "нелюдських" умовах свого конкретного існування. Економічна свідомість у цьому аспекті не позбавлена цієї сутнісної характеристики. Вона реалістична, і тому трансформується не "в бік утопічної свідомості, хоча цьому і сприяє науково-технічний прогрес, а в напрямку усвідомлення вищих цінностей людства на основі єднання кожного окремого Індивіда з Універсу-мом"33. Там, де Універсум, там і необхідність метафізичного пізнання і розуміння.

Отож, соціальні відносини визначають свідомість. Спитає­мо: а з чого складаються "соціальні" і навіть виробничі відно­сини? Чи не самі люди їх створюють? Якщо виробничі відно­сини створюються людьми, то, отже, не тільки "буття визначає свідомість", але свідомість визначає буття. Якщо ж виробничі відносини створюються не людьми, то, по-перше, виробничі відносини не є соціальними відносинами і вже тим більше не можуть мати класової природи (тоді руйнується марксизм до самих підвалин); по-друге, свідомість мислиться тоді як пов­на пасивність і нездатність діяти й утверджується антидіалектичний, суто фаталістичний дуалізм активних, але безтямних, несвідомих речей і свідомої, але цілком пасивної, бездіяльної і "дубової" людини. Я вже не кажу про те, що коли насправді "буття визначає людину", то неможливе не тільки те активне перетворення життя і світу, до якого закликає революція, але неможлива й сама революція, котра є саме свідомою й актив­ною дією "свідомості" на соціальне буття. Буття визначає сві­домість, а хіба сама свідомість не є буттям.

А. Ф. Лосєв

У зв'язку з цим зрозуміло, чому економічна свідомість, як один із найважливіших компонентів суспільної та індивідуальної свідомості, стверджує свої принципи не у вигляді суто інтересу і побажання того чи іншого суб'єкта - у вигляді безпосереднього відношення до соціальної дійсності в цілому. Вона постулює їх як імперативи, котрі випливають з об'єктивної сутності людини. Як показує весь розвиток суспільства, вона є господарською, а господарство - це "вся творча діяльність людини, спрямована на перетворення природи, відтворення і вдосконалення самої людини, створення духовних і матеріальних цінностей, формування різних соціальних інститутів та відносин"34. Враховуючи цей статус економічної свідомості, можна говорити, що це кардинально змінює статус, смисл і значимість світоглядних орієнтацій.

Важливою особливістю економічної свідомості є її синкретичний характер. Він полягає в тому, що кожна форма суспільної свідомості містить у собі економічну компоненту, завдяки якій формується "свій" погляд на суспільство в цілому, що є передумовою виникнення відповідних типів суспільних відносин (ліберальних, демократичних, автократичних, гуманістичних, прагматичних тощо). Це не означає, що правова, моральна, релігійна, естетична свідомість втрачає свій самостійний статус. Однак як принцип, покладений в основу виокремлення економічної свідомості, використовується діяльнісний, активно-творчий підхід, а не тільки посилання на певну сферу суспільного буття.

На формування економічної свідомості здійснюють вплив різні фактори. Накладають відбиток панівні світоглядні установки. Досить згадати позицію М. Вебера і В. Зомбарта, які підкреслювали практичну та історичну роль релігії з погляду її впливу на найбільшу цінність сучасної епохи - західноєвропейський капіталізм35. Не викликає сумніву, що саме такі установки визначають, по-перше, смисл і завдання економічного буття, які формують цілісний образ господарського життя; по-друге, існуючі норми і системи цінностей, типи релігійної свідомості, які визначають пріоритети поведінки суб'єктів господарства та економічної діяльності; по-третє, важливе значення має соціально-економічна, політична структура суспільства, яка склалася; по-четверте, рівень розвитку наукового знання, насамперед економічного; по-п'яте, приховані смисли, символи, зумовлені архетипами господарського життя, які є в наявності36.

Становлення особистості, формування її культури мислення в цілому і економічного зокрема у системі суспільно-економічних відносин набуває завершеного виду. Ця особливість і одночасно атрибут економічної свідомості виводять особистість на рівень усвідомлення самої себе і економічної реальності навколо неї в широких координатах матеріального і духовного буття, досягнутих усім процесом суспільно-історичного розвитку. В такому аспекті економічне буття і економічна діяльність ототожнюються, що набуває вираження у співмірності економічних і світоглядних ціннісних імперативів. Тому лише зовнішньо світоглядний вибір постає пошуком оптимальної орієнтації ситуативної поведінки. Насправді, це вибір того чи іншого способу життя, отже, і вибір особистістю самої себе. Зрозуміло, як у такому випадку відбуваються становлення і ствердження економічної свідомості.

У своєму звичайному господарському житті люди не задумуються над тим, наскільки часто вони використовують механізм дії економічного мислення (практичний результат свідомості) для вирішення питань власного існування. Воно, як відомо, передусім є господарським, оскільки завжди поєднане з проективністю: реальній справі передує задум. "Господарювання здійснюється через перетворення - але не просто однієї реальності в іншу реальність, але і реальності в ірреальність, причому це друге передує першому, його визначає. І здійснює ці переходи організм, тобто людина, суб'єкт, суб'єкт господарювання"37. Підсумком господарювання є "космос" (М. Вебер) економічного буття.

У найбільш відповідальні моменти економічної діяльності, у разі зміни етапів економічного буття або за обставин, коли людина змушена вирішувати питання, здатні вплинути на всю її подальшу долю, моменти пошуку економічно правильних шляхів і моральних відповідей перспективи життєвого вибору немовби самі собою поляризуються перед свідомістю особистості й постають у вигляді взаємовиключних можливостей. Тактичні господарські турботи відступають на другий план і втрачають своє значення в контексті необхідності вирішення стратегічних, економічно доленосних завдань. На їх здійсненні концентруються всі теоретичні знання, господарський досвід, воля і моральна сила людини. Тобто весь економічно свідомий потенціал, оскільки зроблений вибір, як правило, незворотний і може мати доленосне значення. Про це свідчить увесь історичний досвід щодо досягнення економічного чи фінансового успіху. Економічна свідомість як складова світогляду керує і спрямовує найважливіші життєві рішення особистості.

У господарській діяльності, в теоретичних міркуваннях економістів і всіх тих мислителів, які вирішували для себе і для людства життєсмислові проблеми, в економічній, отже, і в політичній боротьбі, в соціальних програмах постійно виявляється і фіксується цей вибір. Він є прагненням особистості реалізувати себе в суперечностях економічного процесу і веде або до перемоги (економічний успіх, багатство тощо), або до поразки (банкрутство тощо). У кожній з наведених сфер економічної діяльності важлива роль належить економічній свідомості. Адже як без усвідомлення зробити той вибір, який може визначити подальше життя і долю?

Проблема вибору є проблемою економічної активності суб'єкта господарської діяльності. Це можна простежити під час аналізу структури окремого виробничого відношення, яке включає такі елементи: певну кількість соціальних суб'єктів, кожний з яких у рамках цього відношення виступає його активним самостійним началом, взаємодія яких є єдино можливою формою буття суспільно-виробничого відношення; об'єкт відношення, під яким розуміється "матеріалізований результат" суспільного виробництва, котре є причиною виникнення виробничих відношень і через яке це відношення виявляє себе на поверхні соціальної дійсності; економічні інтереси, зміст і спрямованість яких відображають субординоване становище економічних суб'єктів у рамках відношення, яке вивчається; суперечність, котра виникає внаслідок взаємодії різнопланових економічних інтересів суб'єктів, яка виступає "внутрішнім джерелом саморуху виробничого відношення". Цей аналіз показує, що основними елементами окремого виробничого відношення є суб'єкти, які вступають у це відношення, і об'єкти, з приводу яких це відношення виникає. Економічним суб'єктом є "соціальна одиниця" (Є. В. Логінова), основною ознакою якої є економічно орієнтована свідомість.

Економічні ідеї всеоб'ємні не лише стосовно того, що стосується "світу економіки", а й відносно людини, оскільки вимагають повної людської відданості собі. В духовному світі особистості прагнення до блага, отже, і до економічного добробуту, не може поширюватися "від і до" (міра завжди є дуже відносною). Щоб стати переконанням, а не простим кон'юнктурним розрахунком, воно повинно з'єднатися з усвідомленням економічної реальності, з особистим "Я". Ці ідеї виходять із психологічних глибин економічної самомотивації, вони утворюють світоглядні принципи людини ("економічна людина"), серцевину її характеру, і тому знаходяться не на поверхні, а в глибинах духовного світу. їх розкриття вимагає філософської рефлексії, до застосування якої вдається "метафізика економіки".

Смисложиттєві цінності духовного світу людини впорядковуються, ранжируються не лише за класами явищ світу, до яких вони належать, а й за глибиною їх укорінення в суб'єктивній свідомості, що характеризує універсальність їх функціонування. Цінності економічного ряду завжди є невід'ємними від глибинних переосмислень і переживань. Вони визначають, крім усього, економічну свідомість, яка завжди орієнтована на задоволення смисложиттєвих інтересів. Економічна свідомість визначає логіку поведінки економічних суб'єктів, детерміновану специфікою їх економічних інтересів. Ця специфіка полягає в тому, що можна виділити складний, суперечливий характер економічних інтересів суб'єктів, які протистоять один одному39. Важливою ознакою економічного суб'єкта в процесі задоволення економічних інтересів е більш висока динамічність, активність його свідомості, спрямованої на світ у цілому.

Найбільш важливими завжди є світоглядні цінності, які утворюють "замість" особистості, глибинне джерело її сутнісних сил і життєвих спонукань. На цій глибинній суб'єктивності цінності вже не можуть слугувати зовнішнім засобом, оскільки сповідувати їх означає те саме, що залишатися самим собою, тобто бути людиною, зберігати людську сутність і гідність. На цьому рівні індивідуальне безпосередньо тотожне людському. В такому випадку, визначаючи головною характеристикою економічної свідомості п індивідуальність (гроші, багатство "люблять" особистість, окремого індивіда, а не колектив), ми доходимо висновку про тотальність економічного "для себе-буття" (Г. В. Ф. Гегель), яке визначає спрямованість свідомості, формуючи її в напрямі прагматичного, економічно вигідного вибору.

Стосовно цієї тотальності економічного, навіть внутрішній світ особистості з його духовними, ідеалізованими об'єктами виявляється зовнішнім. Адже за всіх змін власного внутрішнього світу, духовного багатства і культури вона зберігає собітотожність свого "Я" доки існує. Тому, хоч "особистість і формується під впливом множини життєвих причин, соціальних та економічних обставин, як суб'єкт економічної діяльності, вона орієнтована економічною свідомістю. Як суб'єкт вона вже не є їх наслідком, засобом або інструментом; вона така, яке її "Я" як потенційний носій реальних форм світовідношення. Вона самодостатня як володар власного світу, як би при цьому вона не була обмеженою з погляду соціальних критеріїв. Більше того, раптове порушення цієї рівності, відповідності самій собі, призводить частіше за все до руйнування і деградації особистості, до порушення її зв'язків зі світом і, як наслідок, неадекватної поведінки"40. Добре відомо, що глибокі економічні кризи викликають не менш глибокі світоглядні потрясіння, які зачіпають основи свідомості особистості. Вони здатні виростати в такі життєві драми, які мають трагічний наслідок у вигляді духовної смерті. Але особливість економічної свідомості в тому, що вона "знімає" цю трагічну напруженість, орієнтуючи на вихід із кожної, навіть найбільш деструктивної і трагічної ситуації.

У певному відношенні можна стверджувати, що економічна свідомість є умовою збереження "ядра" духовного світу особистості. Воно не може бути об'єктом прямих впливів як з боку соціоекономічного буття (в його проявах), так і з боку самої особистості (як і інших людей). Будь-які перетворення в цьому "ядрі" можуть і повинні відбуватися лише природним шляхом, під час життєво-господарського процесу, а не здійснення чиїхось проектів. І це зрозуміло, адже йдеться про внутрішній процес суб'єктивної самозміни, а не про зовнішнє перетворення об'єкта. Це означає, що кожний виховний вплив, адресований особистості, може бути безрезультативним або небезпечним, якщо розуміє її як об'єкт, розраховуючи на негайну й очікувану об'єктивну реакцію. Об'єктність економічного буття є основою цілісності економічної свідомості. А вона, у свою чергу, є умовою духовної повноти особистості, щоправда, враховуючи динаміку розвитку економічної цивілізації.

Знання не зводиться лише до результатів пізнання, але є продуктом певної культурно-історичної асиміляції цих ре­зультатів, "вписування" нової інформації в систему цивіліза­ції. Знання характеризується перехрещенням процесів пі­знання та усвідомлення істини. Воно невід'ємне від свідомості. Адже спосіб, у який існує знання, визначається свідомістю. Таким самим способом конституюється і наука як розвинена форма знання.

Наука, проте, відрізняється від побутової свідомості тим, що будується на передумовах усвідомленого вибору інфор­мації з навколишнього світу; вона потребує відрізнення іс­тотного від неістотного, часткового від загального, законоподібного від довільного, відтворювального від неповторного тощо. Для такого відрізнення замало однієї досвідної бази; тут є необхідним метод. Не просто метод, але методологічна свідомість, бо усвідомлений вибір передбачає на рівні мето­ду нормативно-ціннісні установки, управління дослідницьким процесом у напрямі збереження певного кодексу наукової коректності.

С. Б. Кримський

Економічна свідомість фіксує і визначає "самість" особистості у сукупності її потреб і поліфонії діяльності. Усвідомлення стандартів споживання, отже, економічного життя людини, показує, що розвиток особистості не завжди повністю відповідає способу та рівню розвитку матеріального прогресу. Адже споживчо-господарські ресурси суспільства утворюють лише сферу можливостей індивідуального розвитку людей, тоді як напрям і зміст їх дійсного розвитку детерміновані факторами, які стосуються загального влаштування людського світопорядку. Саме в ньому об'єктивно закладена економічна програма вдосконалення людини. Історичний досвід переконує, що сутність та існування людини не ідентичні, тому створення сприятливих умов для життя зовсім не гарантує такого ж прогресу в її сутнісному розвитку. Як показує історія багатьох країн, найвищий рівень розвитку людської особистості зовсім не обов'язково виявляється в місцях найбільш повного задоволення матеріальних потреб.

Яка ж роль економічної свідомості у взаємодії визначальних факторів розвитку - економічного і духовного, або, як це свого часу визначила метафізика, матеріального і ідеального. Останнє демонструє свою спорідненість із духовним, бо духовне і є такою сферою буття, в якій "об'єктивне виступає не у формі зовнішнього об'єкта, що протистоїть нам як матеріальна реальність, а у формі реальності, яка наявна в нас самих, споріднена з нами, відкривається нам зсередини. Але водночас вивищується над нами і, отже, вивищує нас. Саме так для нас існують вищі (ідеальні) начала буття - Бог, Добро, Істина, Краса. Саме так може існувати ідеальне взагалі"41. Економічна свідомість у ролі ідеального визначає оптимальні можливості буття людини у "світі економіки".

Свідомість у "метафізиці економіки" - це сфера ідеального, котра розкривається у відношеннях людини до самої себе як людини економічної, що господарює, інших людей, природи, культури та її цінностей, проходячи крізь "сито рефлексії" . Завдяки останній економічна свідомість проникає в життя людини, яке полягає не тільки і не стільки в підтримці життя (задоволення потреб), скільки у вирішенні власне людських проблем буття на шляхах економічного розвитку і самовдосконалення, параметри і спрямованість якого задані кожній особистості всім соціокультурним світопорядком. Мета і проблеми економічного розвитку особистості перебувають у пошуковій, творчій сфері буття, де набувають розвитку продуктивні здібності та можливості. Економічна свідомість дає змогу виявити, що в цій сфері діють вже не споживчі (матеріально-економічні) критерії та мірки; лише сутність справи повинна вказати, хто і що формує орієнтири розвитку, якими є критерії розуміння смислу людського буття, місця і призначення в ньому людини.

На відміну від матеріально-економічних потреб смисл буття може бути в екзистенційному визначенні лише один. Тут вже не може бути ніяких особистісних "ролей" і "функцій", які можна змінювати за ходом справи і стосовно обставин. Адже йдеться про вибір самого себе, розуміння власної людської сутності і гідності, відмова від якої рівнозначна духовній загибелі. Тільки такий смисложиттєвий вибір, за якого особистість здатна піднестися до смислу і в ньому ствердитись, може увійти в нескінченне коло економічних потреб, інтересів, споживання благ тощо. Попри різного роду духовно-романтичні, отже, утопічні зваби, економічна свідомість виявляє реальну сутність життя людини.

Економічна свідомість - це спосіб, існування знання про економічне буття. Щоб потреба саморозвитку виникла і стала основою життя особистості, а не знайшла вираження в різних імітаційних формах життєвої поведінки, вона повинна піднятися над буденними обставинами свого господарського буття й усвідомити себе в горизонті всього людського соціоекономічного світопорядку, а своє життя - як виконання певного людського призначення. По суті, це і означає розвиток здатності до соціально відповідальної поведінки в суперечностях економічної діяльності. Як тільки особистість у результаті виокремлення в системі об'єктивних відношень здобуває можливість вибору "лінії" свого розвитку, вона стає відповідальною за характер зробленого вибору і за послідовність свого руху вибраним шляхом. Економічна свідомість за такої відповідальності за вибір сприяє виробленню форм принципової особистісної поведінки.

Економічна свідомість зобов'язує до принциповості, адже становить духовну рефлексію, що грунтується на принципах і постулатах - особливих логічних формах універсалізації уявлень про "світ економічного буття" і людського відношення до нього. Вони резюмують не відношення між речами, що емпірично спостерігаються, а весь історичний досвід економічного взаємозв'язку людини і світу, який, зрозуміло, не підлягає якимось остаточним експериментальним перевіркам. Лише практичний розвиток економічних відносин та їх кристалізація в певних господарсько-культурних формах буття і господарської діяльності людини спроможні пояснити витоки появи тих чи інших світоглядних принципів і типів свідомості, що грунтується на них. У різні епохи суспільно-економічна практика виокремлює найбільш стійкі, загально значимі та раціональні схеми світовідношення, надає їм характер всезагальних орієнтирів свідомості та імперативів поведінки. Так стверджуються принципи економічної свідомості.



Схожі статті




Інтелектуальна власність - Базилевич В. Д. - 3.4. Економічна свідомість: теоретичний і практичний виміри

Предыдущая | Следующая