Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Державні підприємства

Аналізуючи характерні ознаки державних фірм, А. Алчіан і Г. Демсетц зазначають: 1) про примусовий характер участі у володінні ними. Власники (платники податків) не мають права ухилятися від обов'язків щодо утримання державної власності, і, насамперед, сплати податків; 2) на думку неоінституціоналістів, діяльність державних підприємств зазнає значного впливу внаслідок політизації, підпорядкованості різним позаекономічним цілям. У випадку державних підприємств неможливо одержати біржову оцінку якості їх управління: контроль з боку власників (платників податків) за поведінкою управлінського апарату послаблений; у зв'язку з неможливістю поглинання їх ринок байдужий до долі таких підприємств, ухиляючись від участі в їх реорганізації.

Державні підприємства, схильні нагромаджувати надлишкові виробничі потужності і розширювати штати, надають перевагу спорудженню будинків на шкоду активним складовим капіталу, вибирають менш ризиковані інвестиційні проекти, повільніше реагують на зміни у попиті, гальмують нововведення. їхні менеджери мають ліпші можливості для застосування ресурсів фірми на свої особисті цілі, у них триваліший термін служби.

Така властивість державних фірм, на думку неоінституціоналістів, визначається браком найважливіших елементів із пучка повноважень, що входять до складу поняття "власність". Насамперед, відсутність права на вільний продаж інших повноважень, а також обмеження прав на залишковий дохід і управління. В таких умовах:

- значно погіршується спеціалізація членів команди у розподілі виконання функцій прийняття ризику та управління, порівняно з приватними компаніями. Тому державні агенти не поділятимуться відповідно до відносних переваг, якими вони користуються під час виконання того чи іншого завдання;

- унаслідок державної підтримки зникає можливість виразити капіталізовану вартість майбутніх результатів поточних дій менеджменту, тобто одержати біржову оцінку його управлінської ефективності;

- послаблюється контроль з боку власників (платників податків) за поведінкою управлінців, оскільки власники не мають права продавати свою частину в капіталі державного підприємства.

У зв'язку з такими обставинами виникають значно вищі можливості для менеджерів одержувати різні не грошові винагороди за рахунок ресурсів підприємства. Окремі члени в командах державних установ і підприємств (особливо неприбуткових) не можуть претендувати на залишковий дохід у грошовій формі, тому підвищення цін на послуги такого підприємства не збільшують грошового доходу учасників його команди. Як наслідок, державні фірми заінтересовані в тому, щоб встановлювати занижені ціни на послуги, супроводжуючи їх умовами, які забезпечують членам колективу одержання додаткових реальних доходів.

Такі організації, на думку Л. де Алессі, також займають певне місце в економіці. їх вважають найефективнішою формою організації тоді, коли йдеться про виробництво суспільних благ, наприклад безпека країни. Укладання контракту з громадянами всієї країни щодо забезпечення оборони здійснити приватним фірмам було б практично неможливо, і таку угоду важко контролювати та надати їй правового захисту.

Теоретики трансакційного підходу особливу увагу приділяють самокерованим фірмам колишньої Югославії, як прикладові неоптимальної організації. Всі члени такого самокерованого колективу мали право на залишковий дохід (участь у прибутках), але це було жорстко обумовлене тривалістю роботи на підприємстві. Тому підчас розподілу доходів працівники були заінтересовані в одержанні більшої частини в повне розпорядження у вигляді заробітної плати і спрямуванні меншої частини на інвестиції.

Розглянута структура повноважень негативно впливала на зайнятість і нагромадження капіталу: члени самокерованих фірм стримували розширення свого складу; спостерігався також постійний інвестиційний "голод" і тенденція до збільшення зовнішньої заборгованості. Такі фірми мають обмежені можливості щодо диверсифікації ринку, зазнають труднощів у налагодженні контролю за поведінкою директорів, їх внутрішнє життя неминуче політизується.

Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - Державні підприємства

Предыдущая | Следующая