Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 7.5. Становлення і розвиток ринку об'єктів інтелектуальної власності

На сучасному етапі інтелектуальна праця набуває все більшого значення і в процесі виробництва, і в процесі обміну. Поступово вона перетворюється на самостійну складову ринкової структури, що створює і визначає попит та пропозицію інтелектуального продукту.

Становлення і розвиток ринкових відносин у сфері інтелектуальної праці виявляються у збільшенні витрат на професійне відтворення робочої сили вищої кваліфікації, розширенні підготовки фахівців у галузі нових напрямів розвитку науки і техніки, що досить грунтовно відображається на динаміці вартості (ціни) інтелектуальної праці.

На попит і пропозицію інтелектуальної праці істотно впливає масштаб міграції робочої сили вищої кваліфікації. Разом із тим, зростає попит на інтелектуальний продукт, у створенні якого все більшу роль відіграє інтелектуальна праця. Ці фактори визначають, що за всіх реальних суперечностей ринок об'єктів інтелектуальної власності збільшується, а інтелектуальна праця - джерело інтелектуального продукту - має більше значення. Тривала трансформаційна криза вкрай негативно відобразилася на зайнятості та рівнях доходів представників науки, освіти, всіх верств інтелектуальної праці. Оплата праці, її рівень та організація виявилися не лише неспроможними мотивувати працю, а в багатьох випадках навіть такими, що не забезпечують елементарного відтворення робочої сили, в тому числі висококваліфікованої (вчителі, лікарі та ін.).

Різко погіршилось фінансування науки. В Україні витрати в розрахунку на одного науковця вдвічі менші, ніж у розвинутих країнах. Унаслідок цього сфера інтелектуальної праці звузилась: зменшились її масштаби, деформувалася структура, погіршились якісні показники. За даними експертів, національний науково-освітній потенціал використовується лише на 20 %.

Значні труднощі в Україні пов'язані з відпливом інтелекту, тобто від'їздом за кордон висококваліфікованих спеціалістів, що не тільки зменшує національний інтелектуальний потенціал, а й завдає шкоди передовим галузям, які визначають науково-технічний прогрес. США і Німеччина оголосили про пільгове прийняття спеціалістів зі створення програмного забезпечення. Враховуючи рівень оплати праці та інші набагато ліпші умови реалізації творчих здібностей людини, можна стверджувати, що це сприятиме більшому відпливу фахівців у галузі інформатики та кібернетики.

Аналіз свідчить, якщо частка видатків на науку та освіту у ВВП протягом 5-7 років не перевищує 1 %, то це неминуче спричинить руйнацію національного інтелектуального потенціалу, В Україні такий показник (нижчий 1 %) спостерігається вже протягом шести років. Частка осіб з вищою освітою у загальній чисельності зайнятих у народному господарстві, яка ніколи не була високою, зменшується. За цих умов потрібно якнайповніше використовувати насамперед внутрішні джерела фінансування, у тому числі й самофінансування закладів та установ, що займаються інтелектуальною діяльністю. Разом із тим, важливо також застосовувати зовнішні джерела фінансування і до певної міри комерціалізувати функціонування наукових та навчальних установ. Таким чином можна дещо підвищити заробітну плату в галузі науки й освіти.

Розвиток інтелектуальної праці та підвищення її ефективності - джерело збільшення інтелектуального продукту, а отже, розвитку ринкових відносин, становлення національного ринку об'єктів інтелектуальної власності. Нині в Україні з переходом до економічного зростання формуються умови, за яких роль процесів розвитку ринкових відносин загалом і відносин інтелектуальної власності зокрема посилюється. 31997 р. на всіх основних об'єктах промислової власності спостерігалося зростання активності. Але це лише початок, адже у період кризи не звертали особливої уваги на процеси виробництва й обміну інтелектуального продукту. Варто зазначити, що у 1997 р. рівень пропозиції інтелектуальних товарів становив лише 1,5 % обсягів до кризового 1990 р.

Iінтелектуальний продукт - результати інтелектуальної, розумової, духовної та творчої діяльності, втілені у відкриттях, винаходах, патентах, наукових звітах і доповідях, проектах, раціоналізаторських пропозиціях, творах літератури, мистецтва, музики та ін.

Подальший розвиток національного ринку інтелектуального продукту пов'язаний не зі звичайним зростанням обсягу виробництва інтелектуальних товарів, а зі значною зміною структури виробництва інтелектуальної продукції. Зменшується частка об'єктів інтелектуальної власності, призначених для використання у так званих базових галузях промисловості. Водночас, як показує світовий досвід, має збільшуватися виробництво об'єктів інтелектуальної власності, пов'язаних із новими галузями промисловості, що виготовляють складну електро - та радіотехніку, сучасне медичне устаткування, екологічно чисте обладнання, надають технічно складні послуги.

Хоча Україна істотно відстає від розвинутих країн, проте іноземний капітал сприяє розвиткові інформатизації суспільства. Наприклад, з'явилася інформаційно-телекомунікаційна індустрія (телекомунікації, комп'ютерна та аудіовізуальна техніка); швидко поширюється сектор мобільного зв'язку, кабельне телебачення, сфера Інтернету; великі перспективи має персональний супутниковий зв'язок тощо. Це забезпечує значне розширення інформаційного продукту й істотне поліпшення обслуговування населення, більше задоволення його потреб. Уже нині неймовірно збільшилися потоки інформації у вигляді телефонних розмов, факсимільної інформації, електронної пошти, масивів даних і телебачення. Засоби телекомунікацій сприяють тому, що відбуваються зміни в бізнесі, стилі життя, "стираються" кордони між культурами, розподіл інформації стає одним із найвагоміших напрямів економічної активності.

Ринок інформаційних технологій та телекомунікацій швидко збільшується, збагачується новими продуктами та послугами. Інтернет-процес пришвидшує конвергенцію (поєднання) інформаційних технологій, телекомунікацій та медіа.

Незважаючи на серйозні позитивні зміни, варто визнати, що в Україні ринок телекомунікацій відстає у розвитку порівняно з європейськими країнами. Активність іноземного капіталу зовсім недостатня, капіталовкладення у національне інтелектуальне виробництво все ще обмежені. Хоча іноземні заявники збільшують подання заявок на знаки для товарів і послуг та розглядають Україну як потенційний ринок для своїх товарів, все-таки пропозиція інтелектуальних товарів зростає повільно, творча активність представників інтелектуальної праці недостатня, що гальмує розвиток і інтелектуального, і загальнопромислового виробництва. Тут спостерігається безпосередня залежність: незначне збільшення попиту на інтелектуальний продукт неминуче стримує інноваційну активність. Більше того, якщо в інтелектуальному продукті не зацікавлені вітчизняні виробники, то він обов'язково опиняється за кордоном. Кожен четвертий винахід реєструється за межами України.

Тиражування матеріальних об'єктів авторського права сформувалось у велику галузь індустрії з низкою під галузей, зосереджених на видавництві книг і випуску кінофільмів, копій програмного забезпечення та комп'ютерних ігор, аудіо - та відеозаписів. Ця індустрія у забезпеченні економічного прогресу відіграє на сьогодні в цілому таку саму важливу роль, як і патентна система, величезне значення якої загальновизнано.

На жаль, і в Україні, і в Росії є чимало ділків, які нелегітимно використовують досягнення в галузі інтелектуальної праці та інтелектуальної власності для власного збагачення. "Піратство" стало надто поширеним. Досить зазначити, що американська сторона оцінює втрати від розповсюдження "піратської" продукції в Росії на суму 200 млн дол. США.

Український уряд уже вжив рішучих заходів щодо "піратства", незаконного тиражування і масового продажу аудіо - та відеозаписів. Не подолавши це ганебне явище (по суті, крадіжки інтелектуальної власності), країна не може увійти до світової чи європейської цивілізованої спільноти.

Отже, процеси становлення і розвитку ринку продукту інтелектуальної власності мають відбуватися під керівництвом і суворим контролем з боку держави. Саме вона створює законодавче середовище, яке сприяє функціонуванню та використанню інтелектуального продукту. Держава може забезпечити підтримку власного виробника інтелектуальної продукції, створити стимули до цього (пільгове оподаткування та кредитування). На жаль, у 1993 р. в Україні скасували податкові пільги на виробництво та застосування об'єктів інтелектуальної власності. З того часу в законодавстві немає прямих пільгових норм ні для виробників інтелектуального продукту, ні для тих осіб, які його використовують. Усе це негативно впливає на творчу активність представників інтелектуальної праці, а отже, зменшує обсяги виробництва інтелектуальної продукції.

Важливим аспектом розвитку інтелектуального виробництва є державний контроль за експортом-імпортом результатів науково-технічної діяльності. Він покликаний унеможливити вивіз оригінальних вітчизняних розробок, що охороняються, за кордон і тим самим уникнути значної шкоди нашій державі та її економіці.

Головними у сфері інтелектуального виробництва є формування дієвого механізму державного регулювання і стимулювання науково-технічної творчості, створення і широкого використання продукту інтелектуальної власності. Для цього необхідно, щоб функціонували інструменти державної фінансової та кредитної систем, впроваджувалися ринкові умови (комерціалізація) виробництва і застосовувався інтелектуальний продукт шляхом розробки та фінансування перспективних проектів, посилилась правова охорона результатів науково-технічних розробок, розроблялися і впроваджувалися механізми стимулювання та заохочення інтелектуальної праці у створенні інтелектуального продукту.



Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 7.5. Становлення і розвиток ринку об'єктів інтелектуальної власності

Предыдущая | Следующая