Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 12.3. Трансакційні витрати та інститути

Ефективність ринкової економіки значною мірою залежить від досконалості інституціональної структури суспільства. Основна роль кожного з інститутів полягає у зменшенні трансакційних витрат. Мінімізація трансакційних витрат зумовлює до підвищення конкурентоспроможності ринкової структури і, отже, у більшості випадків спричинює зростання ефективності функціонування ринкового механізму. Ця залежність має і зворотний зв'язок. Неефективна діяльність інститутів або наявність інституціональних бар'єрів на шляху конкуренції суб'єктів господарювання веде до протилежного результату. Вивчення їх у конкретному середовищі передбачає чітку змістовну характеристику явища та категорії конкуренції.

класифікація інституціональних секторів економіки

Рис. 12.3. Класифікація інституціональних секторів економіки

Дослідження Д. Норта і Дж. Уолліса свідчать, що розвиток ринкових відносин у перехідній економіці зумовлює виникнення і розвиток трансакційного сектора. Згідно з визначенням учених, до трансакційного сектора належать галузі, головна функція яких полягає у забезпеченні перерозподілу ресурсів і продукції з найменшими середніми трансакційними витратами.

Дослідження економіки розвинутих країн підтвердили тенденцію до зменшення частки трансакційних витрат, що детермінує збільшення кількості угод, і тому обсяг сукупних витрат в економіці може збільшуватися. Проте в Україні внаслідок існування неефективних інститутів, адміністративних бар'єрів і обмежень середні трансакційні витрати залишаються на високому рівні, що обмежує обсяг і кількість угод, призводить до збільшення граничних витрат підприємств, які потрапляють під їх вплив.

Отже, вплив трансакційних витрат, які зростають, на ринкову рівновагу здійснюється за механізмом введення додаткових податків. Графічне відображення цієї тенденції на ринку окремого товару подано на рис. 12.4.

зміщення рівноваги під дією зростання трансакційних витрат

Рис. 12.4. Зміщення рівноваги під дією зростання трансакційних витрат

Як видно із графіка зростання трансакційних витрат (ТС) спричинює збільшення цін (Р) і зменшення обсягів продажу (Q). Господарська практика України підтверджує ці тенденції: спостерігаються відносно високі ціни порівняно з доходами населення. Аналізуючи таку тенденцію, можна зробити висновок, що зміщення кривої пропозиції (S) буде тим сильніше, чим вищий рівень трансакційних витрат (ТС).

Використання трансакційних витрат як інституту економічного аналізу дає змогу для інтерпретації інституціональної рівноваги та її модифікації в перехідній економіці.

У ринковій економіці попит на інститути виявляють індивіди, групи або суспільство загалом, оскільки суспільні або групові витрати, пов'язані зі створенням і діяльністю інституту, мають бути менші, ніж витрати, що виникають за його відсутності. Тому, на думку С. Малахова, величина трансакційних витрат стає не тільки кількісним показником міри недосконалості ринків, але й кількісним вираженням витрат відсутності інституту1. Чим більша величина трансакційних витрат, що характерно для сучасної економіки України, тим вищий попит на інституціональне регулювання, яке не суперечить, а доповнює і навіть в окремих випадках замінює ринкове.

Попит - це представлена на ринку потреба в товарах і послугах, факторах виробництва, цінних паперах тощо.

У сучасній інституціональній теорії рівень ефективності функціонування того чи іншого інституту визначається величиною економії на трансакційних витратах. Тому витрати з використання суспільством інститутів на ринку праці співвідноситимуться з величиною сукупних трансакційних витрат (АТС - aggregate transaction costs), що дає змогу виразити через них функцію попиту на інститути, і витратами колективної дії (САС - collective action costs), які характеризують пропозицію інститутів "на інституціональному ринку". Графічно процес встановлення інституціональної рівноваги подано на рис. 12.5.

У поданій на рис. 12.5 традиційній моделі інституціональної рівноваги принциповий характер може мати різний ступінь переговорної сили сторін, якщо розглядати з боку попиту на інститути все суспільство, а з боку пропозиції - державу як монополіста, що виробляє формальні інститути і примушує виконувати встановлені нею правила і норми, а також певного контролю над інформаційними потоками суспільної думки.

На інституціональному ринку державі вигідно здійснювати своєрідну цінову дискримінацію, тобто обмежувати доступ до певних прав та інституціоналізованих форм економічної діяльності залежно від групової приналежності.

інституціональна рівновага

Рис. 12.5. Інституціональна рівновага: N - чисельність індивідів, які включені у сферу дій інститутів, АІС - інституціональні витрати - трансакційні, зменшення яких забезпечують інститути, і витрати зі створення інститутів

. У свою чергу, це детермінує як способи отримання доходу, так і їх величину залежно від сплаченої ціни у вигляді подолання бар'єрів, виражених у високих трансакційних витратах використання інститутів.

Отже, врахування чинника монопольної влади держави потребує коригування моделі конкурентного ринку інститутів в умовах перехідної економіки. Держава, яка пропонує на інституціональному ринку формальні інститути, може суттєво впливати на асиметричність розподілу доходів.

У такому разі крива попиту і пропозиції інститутів змінює форму і нахил (рис. 12.6).

Крива пропозиції (або крива витрат колективної дії, тобто суспільних витрат на створення інститутів) САС стає горизонтальною, адже створення інститутів пов'язане з фіксованими витратами на підтримку державного апарату.

модифікація інституціональної рівноваги в перехідній економіці

Рис. 12.6. Модифікація інституціональної рівноваги в перехідній економіці

Крива попиту (або крива сукупних трансакційних витрат) АТС має позитивний нахил унаслідок розподільної природи інститутів, що створюються. Тому під час збільшення чисельності включених у сферу його дії індивідів (N) їх порівняльні вигоди зменшуються у зв'язку зі зростанням трансакційних витрат, які блокують вхід до розподілу тих чи інших благ.

Отже, здійснення монополії на інститути виявляється у диференціації доступу до можливостей економічної діяльності залежно від критеріїв, які є за того чи іншого державного устрою. Це в свою чергу детермінує розподіл доходів, створюючи певним групам переваги для їх отримання, але водночас блокуючи їх для іншого населення.



Схожі статті




Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А. А. - 12.3. Трансакційні витрати та інститути

Предыдущая | Следующая