Інформаційна політика - Почепцов Г. Г. - 4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації

В Україні створено низку центральних органів державної виконавчої влади, які покликані здійснювати державну інформаційну політику. Передусім це: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Окрім того слід вказати на важливе значення для формування та здійснення державної інформаційної політики консультативно-дорадчих органів: Ради з питань інформаційної політики при Президентові України та Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, а також таких надзвичайно важливих утворень, як Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації і Головне управління інформаційної політики Адміністрації Президента України.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Http://www. sciptrb. gov. ua/) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та відповідним Положенням.

Основними завданнями комітету є:

- участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної мовної політики;

- міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер, реалізації державної мовної політики;

- здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах;

- сприяння реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечення розвитку інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України відповідно до покладених на нього завдань:

1) готує пропозиції щодо формування державної політики в інформаційній та видавничій сферах і визначення пріоритетних напрямів подальшого розвитку цих сфер, а також щодо формування державної мовної політики;

2) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів щодо інформаційного забезпечення підтримки інноваційних процесів у державі та розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, розширення спектра засобів і вдосконалення методів оприлюднення у мережі Інтернет об'єктивної соціально-політичної, економічної, освітньої, правової, науково-технічної та інших видів інформації про Україну;

3) в межах своїх повноважень розробляє проекти розширення доступу до національних інформаційних ресурсів і вживає заходів для впровадження новітніх інформаційних технологій;

4) вживає відповідних заходів щодо підвищення рівня інформаційного забезпечення громадян і впровадження європейських стандартів поінформованості суспільства;

5) готує та подає Президентові України, Кабінету Міністрів України аналітичні матеріали про висвітлення засобами масової інформації найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики держави;

6) надає методичну допомогу прес-службам, інформаційно-аналітичним підрозділам і підрозділам взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю органів виконавчої влади;

7) готує пропозиції про вдосконалення системи управління інформаційною сферою, розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує національним інтересам держави;

8) вживає заходів для розширення інформаційної сфери, підвищення її функціональних можливостей та ефективності;

9) аналізує та прогнозує розвиток ринку інформаційної, видавничої продукції в Україні та світі;

10) координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності державних засобів масової інформації, у тому числі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної телерадіокомпанії "Крим", обласних державних телерадіокомпаній, Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній, інформаційних агентств, а також державних видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книгорозповсюдження;

11) спрямовує та контролює діяльність управлінь у справах преси та інформації обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

12) бере участь у формуванні та реалізації державної науково-технічної, інвестиційної і антимонопольної політики в інформаційній та видавничій сферах тощо.

Структура комітету:

Управління (служба) організаційно-аналітичного забезпечення роботи Голови Комітету;

- департамент телебачення і радіомовлення;

- департамент друкованих засобів масової інформації, видавничої справи та поліграфії;

- департамент державної інформаційної політики;

- департамент фінансово-економічної діяльності в інформаційній та видавничій сферах;

- адміністративно-господарський департамент;

- управління міжнародних зв'язків та європейської інтеграції;

- режимно-секретний відділ;

- контрольно-ревізійний сектор.

Як цілком правомірно зазначив у своїй доповіді Голова комітету І. С. Чиж: "Постає питання щодо ролі і місця нашого Комітету як спеціально уповноваженого органу з питань формування та реалізації державної інформаційної політики в системі інших органів державної влади. Чи ми орган, якому підпорядковані державні телерадіоорганізації, і лише виконуємо вказівки інших органів влади та їм підзвітні; чи ми самодостатній орган виконавчої влади, який впливає на формування державної інформаційної політики, організовує, координує і реалізує її. Звичайно, відповідь очевидна. Ми повинні задавати тон у тому, що стосується вироблення і реалізації державної інформаційної політики. Впевнений, усі пам'ятають літо 2003 року, коли Уряду України довелося вжити невідкладних заходів, аби стабілізувати досить серйозну ситуацію, яка склалася на ринку зерна та інших сільгосппродуктів. Саме тоді відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено Тимчасову Урядову інформаційну групу, яка впродовж трьох місяців здійснювала моніторинг висвітлення кризової ситуації. При цьому Комітет не займався звітуванням перед відповідними міністерствами і відомствами, а координував, організовував і самостійно готував аналітичні матеріали для вищого керівництва держави щодо ставлення суспільства до вжитих урядом заходів, які активно висвітлювалися. Аналогічні приклади: події навколо острова Тузла, висвітлення питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Комітет чітко координував діяльність усіх зацікавлених органів. І це було ефективно"*89.

*89: { Доповідь Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України І. С. Чижа "Про підсумки роботи Держкомтелерадіо України у 2003 році та основні завдання на 2004 рік", http://www. sciptrb. gov. ua}

Першочерговим завданням Державного комітету телебачення і радіомовлення у 2004 році є удосконалення державної інформаційної політики як основи інноваційного розвитку українського суспільства та розбудови української держави згідно з Посланнями Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки", "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність".

До нагальних завдань комітету належать: забезпечення реалізації конституційних прав громадян на отримання інформації та свободу слова; впровадження Концепції національної інформаційної політики; удосконалення законодавства, що регулює відносини в інформаційній сфері; розробка Інформаційного кодексу; удосконалення механізму управління інформаційною сферою у напрямі оптимізації розподілу повноважень між органами державної влади; кардинальне поліпшення технічного стану державних телерадіоорганізацій шляхом реалізації Програми науково-технічного розвитку державного телебачення і радіомовлення на 2004-2008 роки; відновлення і збереження мережі проводового мовлення, яке переважно обслуговує інформаційні потреби найменш соціально захищених верств населення; розширення інформаційної присутності України за кордоном, зокрема через розвиток супутникового іномовлення; налагодження ефективної та системної роботи щодо інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, створення позитивного міжнародного іміджу України; підтримка україномовних засобів масової інформації; стимулювання розвитку та підтримки національного книговидання. Також комітетом заплановано: підготувати проект Закону України "Про засоби масової інформації" як складову Інформаційного Кодексу України; розробити план заходів щодо створення передумов для впровадження системи суспільного телебачення і радіомовлення на 2004-2007 роки; прискорити технічне переоснащення державних телерадіокомпаній, забезпечити перехід на цифрову технологію державного телебачення і радіомовлення; створити відеофонд програм, вироблених за державним замовленням, налагодити систему обміну відеопродукцією між державними телерадіокомпаніями.

Схожі статті




Інформаційна політика - Почепцов Г. Г. - 4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації

Предыдущая | Следующая