Інформаційна політика - Почепцов Г. Г. - 2.4. Стратегія як нетактика

Стратегія належить до управлінської діяльності, оскільки визначає рух організації/країни/людини до стратегічної мети. Стратегічний аналіз визначає основних гравців і правила гри в довгостроковій перспективі. Стратегічна розвідка визначає ту саму сферу пріоритетів не тільки зі свого боку, а й з боку супротивника/опонента. У такий спосіб стратегічний аналіз визначає стратегічні цілі та засоби для їх досягнення. Однак зробити це можна за наявності одного важливого компонента - місії, тобто певної метамети, яку ставить перед собою організація/країна/людина. В результаті такої проробки ситуації управлінський простір структурується, ми одержуємо чіткий і зрозумілий варіант свого руху. Визначивши свій рух на майбутнє, ми можемо вибудовувати його сьогодні. Протилежне - менш раціональне.

Місія реалізується в рамках певного бачення майбутнього. Стратегія в цьому плані є рухом за метарівнем, коли до уваги беруться не тільки реальні, а й потенційні дії. Як свої, так і супротивника/опонента. Утворюється багаторівнева система, до якої належать різного рівня цілі, як віддалені, так і близькі.

Експлуатація метарівня дає змогу розширювати поле можливостей, оскільки починаємо дивитися на ситуацію з іншого погляду, під множинними кутами зору. До речі, відомий вислів В. Леніна "Ми підемо іншим шляхом" може бути слоганом стратегії. При цьому будується на перетині двох протилежних вимог: з одного боку, ми вимагаємо розширення поля можливостей, з іншого - нас цікавить звуження цього поля у реальності.

Стратегія в цьому плані досить креативна, оскільки розширює поле мояеливої дії (як у бізнесі, так і у випадку бойових дій). Спрацьовує те, що раніше не було "працюючим" інструментарієм. Тим самим стратегія підсилює стратегічного гравця, надаючи в його розпорядження новий вид інструментарію, якого в принципі не матиме нестратегічний гравець. Тому стратегія часто реалізується як використання нових факторів, нових параметрів, що до цього не включалися в дію. їх поява на арені протидії зумовлена зміною загальної парадигми, характерної для якісної стратегії, що дає змогу змінити наявну або ж нав'язану супротивником/опонентом конфігурацію факторів.

У політиці це може бути втягування опонента у невиграшну для нього сферу. Однак завдяки створенню феномену публічності він не може уникнути її обговорення. Відомий ефект CNN з цього ж ряду: ЗМІ, організовуючи обговорення проблеми, чинять відповідний тиск на політиків чи військовиків, які могли б прийняти інше рішення без пильної уваги громадської думки.

Д. Морріс свого часу, працюючи з Б. Клінтоном, запропонував варіант перехоплення ідеї супротивника для того, щоб перетворити її на свою*15. Саме так у ряді випадків чинив Б. Клінтон. Тобто в цьому випадку "моє" поле розширюється за рахунок використання "чужого". До речі, Гете колись сказав приблизно так: не має значення, чия це ідея, важливо, хто краще її використав.

*15: {Моррис Д. Новый государь. - М., 2003.}

Новим фактором може стати обнародування принципово нової інформації, що несе негативні наслідки для опонента. Наприклад, під таким кутом зору розглянув кубинську кризу К. Білдер*16. У цьому випадку боротьба за громадську думку полягала у з'ясуванні, хто говорив правду про ракети на Кубі. Сторони конфлікту продукували суперечливу інформацію. У вирішальний момент А. Стівенсон продемонстрував в ООН фотографії авіазйомок, що було зовсім несподіваним у плані публічної демонстрації розвідувальних фотографій.

*16: {Builder С. Н. Keeping the strategic flame. // Joint Force Quaterly. - 1996 -1997. - Winter.}

А. Гордон, що працює в галузі комп'ютерного моделювання, до речі, у рамках проекту Пентагона в Інституті креативних технологій, бачить стратегію як ментальну репрезентацію, що дає змогу порівнювати, маніпулювати і використовувати її в ситуаціях вирішення проблем*17. Це дає змогу відійти від загальних слів про стратегію до конкретного набору варіантів реалізації стратегічного планування в різних середовищах. Звідси його інтерес до випадків планування за аналогією. Так, він розглядає під одним кутом зору дві історичні події: вторгнення Гітлера в Україну і вторгнення військ Хуссейна в Кувейт. У першому і другому випадках було прийнято рішення знищувати інфраструктуру, аби вона не дісталася супротивникові. При цьому він доходить висновку, що реальні випадки прийняття рішень набагато складніші за будь-які існуючі на сьогодні моделі.

*17: {Gordon A. S. Strategies in analogous planning cases // www. ict. usc. edu}

А. Гордон зібрав 372 варіанти буденних стратегій у 10 різних галузях планування. Він також розглянув 48 сфер репрезентації, де вони реалізуються. Наприклад, в галузі менеджменту цілей, де використовується 28 термінів, серед яких є і такий, як відкладена мета, що може вербально реалізовуватися в такому вигляді: "Давайте відкладемо це поки що", "Я повернуся до цього пізніше"*18. Сильною стороною свого підходу він вважає саме увагу до змістових аспектів, оскільки основна увага раніше приділялася формалізації правил висновку*19.

*18: {Gordon A. S. The theory of mind in strategy representation // www. ict. usc. edu}

*19: {Див. також Gordon A. S. The representational requirements of strategic planning // www. ict. usc. edu}

Приблизно в такій самій сфері здійснюється й робота інших представників цього інституту, спрямована на формалізацію емоційних станів та їх зв'язку з прийняттям рішень. У рамках комп'ютерного моделювання роботи з емоційними реакціями запропоновано таку стратегію: визначення можливостей для оволодіння ситуацією, пропозиція альтернативних стратегій реагування, оцінювання потенціалу реагування, вибір стратегії дії*20.

*20: {Marsella S., Gratch J. Modeling coping behavior in virtual humans: don't worry, be happy // www. ictusc. edu}

Основні стратегії подаються в такому вигляді (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Звичайні стратегії реагування

Стратегія

Умови

Ефекти

1

2

3

Планування

Можлива майбутня подія має позитивні наслідки

Підтримка намірів, за якими подія відбудеться

Прийняття

Потрібний майбутній стан (тобто мета) здається нездійсненним

Відмова від намірів

Позитивна реінтерпретація

Минула або очікувана майбутня подія з небажаним ефектом має бажаний побічний ефект

Посилення корисності бажаного побічного ефекту

Ментальна розбіжність

Бажана мета здається недосяжною

Зменшення корисності очікуваної мети

Заперечення/прийняття бажаного за дійсне

Наслідки минулої події або очікуваної майбутньої події мають небажані наслідки

Зменшення ймовірності небажаних наслідків

Зсув/прийняття провини

Подія має бажані/небажані наслідки і невизначену причину

Приписування провини одному з невизначених гравців

Найбільш зрозумілим і близьким антиподом стратегії є тактика. Тому спробуємо, відштовхнувшися від неї, визначити основні характеристики стратегії.

Стратегія - це серія тактик, які можуть навіть суперечити одна одній, якщо об'єднані єдиною стратегією. У цьому випадку втрати на одному рівні компенсуватимуться виграшем на іншому.

Стратегія, на відміну від тактики, є одночасно і управлінням су противником/опонентом. Наприклад, повідомлення несправжнього місця десантування союзників у Другій світовій війні або США у війні в Перській затоці. Дії супротивника в результаті готуються і розвиваються в неправильній точці простору-часу, куди його свідомо заманили.

Стратегія відрізняється від тактики тим, що працює в рамках багатовимірного простору. В результаті виникає варіант міжрівневих впливів, коли дія в межах одного простору дає результати в межах іншого. Опонент/супротивник навіть може не відчувати небезпеки, оскільки бачить усе в межах одного рівня.

Можна навести приклади негативного міжпросторового зв'язку, коли події в рамках інформаційного простору вплинули на громадську думку, спричинивши зміни у просторі прийняття політичних і військових рішень:

- в'єтнамська війна завершилася, коли телевізійний показ її сформував певний погляд громадської думки;

- США вивели свої війська із Сомалі після того, як на екрані було продемонстровано труп американця, який тягали вулицями Могадішо (так званий ефект CNN);

- перша чеченська війна викликала різке несприйняття її громадською думкою Росії.

В усіх таких випадках ланцюжок впливу принципово міжрівневий:

Можна навести приклади позитивного міжрівневого зв'язку:

- перші вибори В. Путіна на тлі загострення внутрішньої обстановки через чеченський фактор;

- другі вибори Дж. Буша на тлі антитерористичної війни.

Це вплив на політичний простір. Подібно відбувається вплив на економічний простір, коли, скажімо, культурна експансія США у вигляді масової культури спричиняє зрозумілі результати в економічній і політичній сферах.

Цікаво, що "холодна війна" була інформаційною війною, яка не переносилася (майже переносилася) в інші сфери. "Холодна війна" велася, в першу чергу, на власній території: СРСР і США були активні ідеологічно та інформаційно у своїх межах. І оскільки напруга не скидалася назовні, рівень и постійно зростав. Можна було б сказати, що вона набирала навіть карикатурних форм, якби це не було настільки небезпечно.

Сьогодні з'явилася інша інтерпретація дій Й. Сталіна - як відповідь на дії партноменклатури, котра хотіла усунути його групу. Й. Сталін навіть намагався запровадити альтернативні вибори, але йому не дали цього зробити*21. Репресії ж були відповіддю на цю змову, але в іншому просторі. В результаті утворився високий рівень стабільності, хоча й за рахунок втрати особистої свободи. Відбулося просте фізичне блокування дестабілізуючих дій. Сучасні країни блокують подібні дії швидше у сфері віртуального, а не фізичного простору.

*21: {Жуков Ю. Н. Иной Сталин. - М., 2003.}

Стратегія працює за принципом "багатоходівкитоді як тактика пропонує тільки один хід. Чим складніша ситуація, тим складнішу конструкцію слід запропонувати для її подолання. Стратегічне бачення розглядає дальші обрії, тому в такій ситуації зрозумілішими стають ближчі цілі. Той же, хто володіє тільки тактикою, навіть ці ближчі цілі бачить крізь лінзи невизначеності.

Стратегія висуває пріоритети. Наприклад, фірма "Нокія" спрямовує майже половину свого бюджету на наукові дослідження. Визначення пріоритетних цілей дає змогу сконцентрувати ресурси для досягнення результату, що з розряду потенційних переходить у можливий.

Стратегія визначає ризики, оскільки розробляється в агресивному середовищі. Розвиток стратегії, що працює з протидією, завжди перебуває під впливом двох гравців. На арені постійно відчувається присутність опонента. Немає і не може бути стовідсоткової впевненості в досяжності стратегічних цілей, але до них можна рухатися, зваживши ризики і свої можливості.

Стратегія є мультиплікатором наявних сил, оскільки надає їм найсприятливіший шлях застосування. Якщо в бізнесі підприємець шукає свою нішу, де рівень конкурентного тиску буде найменшим, то військові відшукують, приміром, сприятливі нічні умови для нанесення удару. Стратегія дає змогу побачити не тільки мету, а й раціональні шляхи її досягнення. Вона в цьому плані максимально системна, оскільки розширює набір "працюючих" факторів, переходячи до парадигми, якої раніше ніхто не використовував.

Час також відіграє важливу роль при розробці стратегії. Хоча стратегія і має часовий ресурс на відміну від тактики, але однак відчувається тиск строків. Тому на першому місці часто опиняється той, хто інтуїтивно, а не раціонально відчуває майбутній рух ситуації, допомагаючи своєму об'єктові підлаштуватися під цей майбутній розклад сил. Увага до стратегії не скасовує ролі інтуїції. Стратегія посилює сильного гравця, але може послабити слабкого, оскільки в нього немає достатнього ресурсу для здійснення власної стратегії. Реалізація ж чужої стратегії завжди буде невигідною і в короткотерміновій, і в довгостроковій перспективі.


Схожі статті




Інформаційна політика - Почепцов Г. Г. - 2.4. Стратегія як нетактика

Предыдущая | Следующая