Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 3.4. Проблеми і наслідки реформування фінансово-економічної системи Білорусі

Як зазначають деякі білоруські економісти, з часу приходу до влади О. Лукашенка, кількість збиткових підприємств постійно зростала. Якщо у січні 1994-го р. їх було 1642, то у 1995-му р. - 2079, в 1996-му р. - 2681, а в січні 1997-го р. - 2970, тобто їх кількість збільшилась майже вдвічі порівняно з 1994 р.

У світовій економіці зростання обсягів виробництва пов'язують з такими показниками, як виробництво і споживання електроенергії: ці показники прямо залежать один від одного. Однак для білоруської економіки ця закономірність чомусь не завжди була характерною. Обсяги виробництва промислових товарів зростають, а обсяги виробництва електроенергії - зменшуються. У другій половині 90-х років XX ст. значною залишилась інфляція, що негативно впливало на доходи населення. Так, за перший квартал 1997 р. середньомісячна заробітна плата зменшилась з 80 до 63 дол., тобто на 20 % (у розрахунках взято курс долара до білоруського рубля, встановлений Держбанком, - 26 700 білоруських руб.). Така ж ситуація з пенсіями, які зменшились з початку 1997 р. із 31 до 28 дол., тобто на 10 %. Разом з падінням величини заробітної плати і мінімальної пенсії різко зростали ціни на промислові та продовольчі товари, житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті.

Білорусь була лідером у цей період серед країн СНД у темпах зростання цін на промислову продукцію. Наприклад, за перший квартал 1997 р. індекс зростання цін становив 141 %. В усіх інших країнах він був нижчим 120 % і лише в Таджикистані, де тривала війна, він дорівнював 132,6 % (однак нижчий, ніж в Республіці Білорусь). Подібна тенденція спостерігалася і в наступні роки. А у 1995 і 1996 рр. темпи зростання цін на продовольчі товари в Білорусі були найвищими серед країн СНД. За програмою уряду інфляція в 1997 р. повинна була становити 26,8 % річних. Однак вже у перший квартал вона досягла цього показника і продовжувала зростати. Подібні тенденції спостерігались і на наступний рік, що призвело до девальвації білоруської валюти.

Укінці 1997 - на початку 1998 р. у Білорусії відбулася дуже глибока інфляція, про яку попереджали як зарубіжні, так і деякі білоруські вчені. Фактично девальвація на початку 1998 р. перевищила 50 %. Причиною стало збереження радянських методів управління економікою. Ціни повністю регулювалися державою. Промисловість випускала продукцію, яка погано реалізовувалася. Банківська система залишилася практично без змін. Нечисельні комерційні банки по суті продовжували політику державного банку. Фондовий ринок фактично був відсутній. Офіційний курс іноземних валют був значно нижчим від ринкового. Тому в кінці 1997 р. для виплати заробітної плати довелось "включати друкарський станок". У результаті відбувся обвал білоруського рубля, різко зріс курс долара на грошовому ринку. Навіть Національний банк Білорусії був вимушений зменшити курс рубля. У результаті значно подешевшали білоруські товари, але, незважаючи на низькі ціни, вироби промисловості не витримували конкуренції через низьку якість. Водночас було вигідно продавати продовольчі товари за кордон, насамперед Росії. Державне регулювання цін забезпечувало їх зниження на продовольчі товари, які поступово почали зникати з магазинів, оскільки значна частина населення вивозила їх за кордон.

Потрапивши у фінансову безвихідь, білоруський президент спочатку обмежувальними (фактично введенням карткової системи), а потім адміністративними заходами (зміна керівника Національного банку) спробував відновити ситуацію попередніх років, але йому це не вдалося. Білоруському прем'єру, який прибув за допомогою у Москву, у позиці було відмовлено; керівництву рекомендували швидше реформувати білоруську економіку і активніше проводити приватизацію. Обвал білоруського рубля в 1997-1998 рр. виявив застарілу хворобу білоруської економіки - її нереформованість, відсутність сучасної фінансової системи сприяли фінансовій кризі, яка відбулася б набагато раніше, якби не допомога Росії.

Фінансування житлової програми, як вважають багато білоруських вчених, шляхом надання довготермінових (практично без відсоткових) кредитів не вирішує проблему, а заганяє її в глухий кут. По-перше, кількість кредитів настільки незначна, що може забезпечити всього лише 5-8 % тих, хто їх потребує. По-друге, збільшення обсягів фінансування житлового будівництва за рахунок друкування додаткових грошей (емісії), як це пропонують деякі керівники уряду, призведе до різкого додаткового зростання інфляції - не менше 12-15 % на місяць. По-третє, така політика фінансування призведе до різкого знецінення вкладів населення.

Білорусь намагається будь-яким способом стимулювати надходження в свою економіку американської валюти, щоб зміцнити рубль, але це поки що не вдається зробити. Так, за шість років (1992-1997 рр.) у республіку було залучено лише 200 млн дол. зарубіжних інвестицій, тоді як населення країни накопичило З-4 млрд дол. США. Як зазначив директор європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Дж. Одлінг-Смі, економічна політика, яку проводить уряд Білорусі, неспроможна зміцнити економіку держави. У липні 1999 р. рада директорів МВФ вирішила не виділяти Білорусі фінансові кошти, останній кредит вона отримала від МВФ у 1995 р., - це негативно позначилося на економіці країни.

Результатом існування командної економіки в Білорусі стала збиткова діяльність багатьох підприємств, що переважно перебувають у державній власності. За даними Всесвітнього банку, не більше 30 % з них є прибутковими. Міністерство статистики Білорусі у 2000 р. фіксувало зростання ВВП на 4 % порівняно з показником минулого року, що свідчить про економічне зростання в країні. Основою для зростання ВВП було збільшення обсягів промислового виробництва майже на 8 %, причому найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній, металургійній, легкій і харчовій промисловостях. Однак статистика не дає відповіді на питання, яка кількість вироблених товарів реалізується. Уряд, субсидуючи неефективні підприємства, прагне уникнути їх банкрутства й ліквідацій. Але, як стверджують експерти, велика частина продукції, вироблена білоруською промисловістю, просто лежить на складах, не знаходячи збуту, незважаючи ні на які адміністративні заходи. Істотне, хоч і недостатнє, скорочення рівня інфляції (за даними Всесвітнього банку, з 250 до 180 % ) пояснюється політикою рестрикції, що проводить Національний банк Білорусі. За заявами президента О. Лукашенка, з 2001 р. способом додруковування грошей вже не вирішують проблем підтримки неефективного білоруського сільського господарства, в структурі якого досі переважають створені ще за радянських часів колгоспи.

У Білорусії особливу увагу влада приділяє промисловому і аграрному комплексу, тобто великим підприємствам та господарствам, працівники яких мають справді високі зарплати за рахунок збиткової частини підприємств, яких близько 50 %. Усі гроші переважно вкладаються в так звані маяки - індустріальні гіганти.

У 2001 р. у Білорусі відбулися зміни в грошовому обігу, З 1 січня 2001 р. банкноти номіналом 1000,5000, 20 000, 50 000, 100 000, 500 000,1 000 000та 5 000 000 руб. зразка 1992,1994, 1995 ,1996,1998 та 1999 pp. перестали бути законними засобами платежу. 31 січня по 31 січня 2001 р. банкноти зазначених номіналів обмінювались банками Республіки Білорусь на банкноти зразка 2002 р. До 31 грудня 2003 р. ці банкноти обмінювалися тільки установами Національного банку Республіки Білорусь.

За останні роки, як свідчить офіційна статистика, значно зросла заробітна плата. Хоча, на думку колишнього голови Верховної Ради Білорусії С. Шушкевича, такі дані не відображають внутрішніх реалій, - 250 дол. середньої заробітної плати, про яку говорять, - чиста теорія. За його словами, людей часто примушують подавати заяви, щоб їх перевели на четвертину або одну десяту ставки, однак вважається, що вони отримують середню заробітну плату. Це статистичний обман, - поки немає в Білорусії такої середньої заробітної плати і ніколи не було. У Білорусії "валиться" економіка, відбувається зношення основних засобів, наукомістка продукція в загальному обсязі експорту становить лише 4 % . А за радянських часів цей показник сягав 70 %.

Основною опорою білоруської економіки є Росія. Білорусь змушена імпортувати близько 85 % споживання енергоресурсів, велику частину з них вона отримує з Росії у вигляді природного газу за значно нижчими, порівняно зі світовим рівнем, цінами. Крім того, Росію впродовж тривалого періоду влаштовувала часткова оплата у вигляді бартеру (передусім, продуктами харчування і тракторами). У першій половині 2001 р. на Росію припадало 67 % білоруських зовнішніх торговельних опера цій. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі збільшився за цей період року майже на 30 % порівняно з відповідним періодом 2000 р. Дефіцит торговельного балансу Білорусі становив 630 млн дол.

До 2001 р. 49 % інвестиційних, ресурсних і споживчих товарів, що купувалися у Росії, Білорусія отримувала за бартером. Навесні 2001 р. російське керівництво зажадало переходу на грошові розрахунки. Як наслідок, зупинилися великі підприємства (автомобільний та тракторний заводи). Нові російські власники почали вимагати приватизації білоруських підприємств і включення їх у фінансові і промислові групи Росії. Це різко змінило відносини О. Лукашенка з російськими економічними елітами. Він фактично став їхнім заложником, незважаючи на протести і гучні заяви.

Процес формування єдиної фінансової системи Росії та Біло русі поки не розпочався. Із 1 липня 2003 р. в обіг на білоруській території планувалося ввести безготівковий рубль, але цю подію було перенесено на 1 листопада 2003 р., а потім - ще на певний час. Введення безготівкового рубля у Білорусі може призвести, на думку експертів, не тільки до позитивних, а і до негативних наслідків. Взагалі ж, повний перехід двох держав на єдину валюту може спричинити додаткову інфляцію в Росії (за різними оцінками, близько 2 % за рік) та економічний спад у Білорусі. Система безготівкових рубльових розрахунків має визначити реальну ціну створення союзу.

Вживаються заходи для зближення систем пенсійного забезпечення Білорусі та Росії, що дасть змогу надати однакові соціальні гарантії учасникам Великої Вітчизняної війни, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також тим, хто працював у районах Крайньої Півночі.

Товарообіг Республіки Білорусь з Російською Федерацією постійно зростає - у 2004 р. він збільшився на 37,2 % і досяг понад 15 млрд дол. США. Вартісний обсяг експорту до Росії в доларах США 2004р. перевищував рівень 2003 р. на 31,4 % , а імпорту - на 40,9 %. За попередніми розрахунками об'єднання Росії і Білорусії дасть змогу підвищити економічні показники цих країн на четверть від нинішнього рівня, активізувати виробництво, знизити рівень безробіття, підвищити фінансовий стан домогосподарств. Але тут є проблеми. Насамперед, це стосується форм власності: у Росії (на середину 2005 р.)88 % суб'єктів господарювання перебувало у приватній власності, а 12 - у державній. У Білорусії власність значною мірою є державною.

Багато оглядачів вважає, що в Білорусії стало жити краще завдяки можливості отримувати з Росії енергоносії за дешевими тарифами, що дає Мінську 1 млрд доларів на рік, а переробка і перепродаж закуплених у Росії нафтопродуктів забезпечує надходження ще понад 2 млрд дол. На ринках країн колишнього СРСР добре продаються білоруські промислові товари. Окріп цього великі доходи приносить митниця через яку йдуть російські товари за кордон.

Схожі статті




Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 3.4. Проблеми і наслідки реформування фінансово-економічної системи Білорусі

Предыдущая | Следующая