Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 2.8.2. Особливості інвестиційної діяльності промислових підприємств Російської Федерації

Наприкінці 90-х років XX ст. внаслідок загальноекономічного зростання в Російській Федерації склалися передумови для розширення інвестиційного ринку, але умови інвестування для різних галузей економіки були не однакові. Тому виникає завдання поліпшення інвестиційної привабливості підприємств, як у коротко -, так і в довготерміновому періодах, причому найгостріше це питання стоїть у промисловості. Ознаки інвестиційного пожвавлення в російській економіці намітилися вже у 1999 р. (табл. 2.19).

Таблиця 2.19. Макроекономічні індикатори розвитку економіки Росії у 1997 - І півріччі 2002 рр. (темпи зміни до відповідного періоду попереднього року), в % до підсумку

Показник

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

1 півріччя 2002 р.

Інвестиції в нефінансові активи

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

У тому числі інвестиції в основний капітал

77,9

80,5

81,3

80,1

99,0

Капітальний ремонт основних фондів

20,6

18,1

17,6

19,3

Інвестиції в нематеріальні активи

1,1

1,1

0,4

0,6

Інвестиції в інші

Нефінансові

Активи

0,5

0,3

0,1

0,2

0,4

Аналіз даних таблиці показує, що у 2000 р. темпи зростання інвестицій у реальні активи значно перевищували темпи зростання ВВП. За збільшення ВВП на 9 % порівняно з попереднім роком показники дещо зменшилися і становили відповідно 5,0 і 8,7 %, а в І півріччі 2002 р. вони почали відставати від темпів зростання ВВП. Збільшення частки інвестицій з 14,6 % у 1999 р. до 18,2 % у 2001 р. не мало значного впливу на поточне зростання виробництва, оскільки в цьому періоді вони були не причиною зростання економіки, а його наслідком. Господарське пожвавлення в основному забезпечувалося імпортозаміщенням і винятково сприятливою ціновою кон'юнктурою на світових сировинних ринках.

З 2001 р. рушійним чинником промислового зростання стає також розширення внутрішнього попиту (інвестиційного і споживчого).

Спочатку російські підприємства в основному використовували низькокапіталомістку модель інвестиційного розвитку, залучаючи до господарського обігу не завантажені потужності. Завантаження промислових потужностей збільшилося з 37 у 1998 р. до 56 % у 2001 р. їх подальше збільшення стримується об'єктивними обмеженнями, головним чином високим рівнем фізичного і морального зносу виробничого капіталу, який становить в деяких галузях промисловості більше 70 %. У свою чергу, виробництво продукції на застарілих потужностях супроводжується зростанням витрат, що ускладнює її реалізацію на ринку.

Додаткові фінансові ресурсну підприємств почали з'являтися у міру пожвавлення економіки, в результаті чого збільшилися інвестиції в основний капітал. Цю тезу підтверджує структура інвестицій у нефінансові активи промислових підприємств (табл. 2.20).

Таблиця 2.20. Структура інвестицій у нефінансові активи промислових підприємств 1998 - І півріччі 2002 р. (без суб'єктів малого підприємництва), в % до підсумку

Показник

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

І півріччя 2002 р.

ВВП

-4,9

5,4

9,0

5,0

3,7-3,9

Обсяг промислової продукції

-5,2

11,0

11,9

4,9

3,2

Інвестиції в основний капітал

-12,0

5,3

17,4

8,7

2,5

Дані таблиці показують, що структура інвестицій у нефінансові активи у 2000 р. порівняно з 1998 р. зазнала деяких змін. У період з 1998 по 2000 р. відбулося збільшення частки інвестицій в основний капітал з 77,9 до 81,3 %, скоротилася частка витрат на капітальний ремонт з 20,5 до 17,6 %, хоча і залишалася значною. Це свідчить про те, що у багатьох підприємств, незважаючи на поліпшення загальноекономічного становища в країні, як і раніше, недостатньо коштів для здійснення інвестицій у нові покоління машин і устаткування, і вони змушені проводити ремонт вже зношеного виробничого капіталу. Інвестиції в нематеріальні активи в цьому періоді були невеликі (1,1 %).

У 2001 р. частка інвестицій в основний капітал у загальному обсязі інвестицій у нефінансові активи зменшилася з 81,3 до 80,1 %, але поновилося зростання частки витрат на капітальний ремонт.

Зростання інвестицій в основний капітал у 1998 - І півріччі 2002 р. було нерівномірним за галузями економіки.

У 2000 р. у міру вичерпання сприятливих загальноекономічних чинників, зокрема ефекту імпортозаміщення, різко змінилася галузева структура інвестицій, значна частина яких була спрямована у видобувні галузі.

На шість російських нафтових гігантів ("Лукойл", "КЖОС", "Сургутнафтогаз", "ТНК", "СИДАНКО" і "Сибнафта") у 2000р. припадало 72 % загального видобутку нафти в країні. Ще вищими були відповідні показники в кольоровій металургії. В алюмінієвій промисловості два угруповання - "РУСАЛ" і "САУЛ" - зосередили 90 % всього випуску металу. Концерн "Норильський нікель" - монополіст у виробництві нікелю (85 % ), кобальту (95 %) і металів палладієвої групи (100 %); чистий прибуток концерну в 2000 р. перевищив 2 млрд дол. Було б, звичайно, перебільшенням вважати, що російські олігархи вже узяли під свій контроль мало не половину промисловості, але не можна і недооцінювати їх роль у російській економіці і політиці. Інтереси великого й олігархічного капіталу багато в чому визначають стиль і пульс економічного життя Росії.

Російський капіталіст, за оцінками експертів, як правило, орієнтується на надшвидке збагачення, його мало цікавлять підприємства і проекти, що вимагають довготермінових вкладень з тривалим терміном віддачі, він хоче максимум прибутку протягом короткого проміжку часу. Це неминуче породжує тенденцію до захоплення високоприбуткових ніш, монополізму, технічного застою. Власники, що одержали промислові активи за мізерну ціну або навіть задарма, не поспішають їх оновлювати і виконувати зобов'язання, дані при приватизації відносно капіталовкладень з метою модернізації; вони вважають за краще "проїдати" створене в радянські часи майно, збільшуючи свої поточні доходи.

Характерно, що, згідно з офіційною статистикою, в найприбутковіших галузях промисловості, включаючи, нафтовидобуток і кольорову металургію, на капітальні вкладення витрачається в 1,5-2 рази менша частка прибутку, ніжу значно менш прибуткових харчовій і легкій індустрії. Про творчий потенціал російського капіталізму не доводиться і говорити: за більш ніж десятирічну його історію не створено принципово нових виробів, що завоювали внутрішні і зовнішні ринки, не побудовано жодного значущого для всієї національної економіки промислового об'єкта. Тим самим російський капіталізм істотно відрізняється від американського і європейського, у рамках яких найбільші корпорації звичайно виникали в результаті новітніх наукових, інженерних і організаційних досягнень, що знаходили комерційну реалізацію і приносили великі прибутки. Становлення цих корпорацій поєднувалося з підйомом всієї економіки в цілому, а не з її спадом, яку Росії.

Схожі статті




Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - 2.8.2. Особливості інвестиційної діяльності промислових підприємств Російської Федерації

Предыдущая | Следующая