Фінанси підприємств - Славюк P. А. - 12.3. ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фінансового стану та динаміки розвитку суб'єкта господарювання. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно виконувати у три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання та аналіз звітності.

Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Перше завдання вирішується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Є два основні типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений у досить уніфікованому і короткому викладі документ, який містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність поданої у звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам.

Нестандартний аудиторський висновок, як правило, дещо більший і містить додаткову інформацію, яка може бути корисною для користувачів звітності і має бути розглянута аудитором з погляду доцільності публікування і відповідності прийнятій технології аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити або виключно позитивну оцінку поданої звітності і фінансового стану, що підтверджується нею, або позитивну оцінку, проте із застереженням. Причинами нестандартного аудиторського висновку можуть бути: урахування думки іншої аудиторської фірми (наприклад, у разі оцінки і перевірки звітності різних самостійних підрозділів однієї корпорації різними аудиторськими компаніями); зміна аудиторською фірмою облікової політики; деякі невизначеності фінансового чи організаційного характеру (наприклад, участь компанії в незавершеному судовому процесі з непередбачуваним наслідком) тощо. У разі нестандартного аудиторського висновку доцільність підписання контракту з цим потенційним контрагентом повинен визначати фінансовий менеджер чи інша особа, яка бере участь у переговорах, після детальнішого аналізу поданого звіту та іншої інформації формального і неформального характеру.

Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це потрібно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта господарювання. Складаючи перше уявлення про динаміку наведених у звітності і пояснювальній записці даних, слід звертати увагу на алгоритми розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (наприклад рентабельність, дохід на акцію, частка власних оборотних коштів тощо) може супроводжуватися свідомим чи неусвідомленим різночитанням, багато західних фірм наводять у відповідному розділі річного звіту алгоритми для деяких показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, потрібно брати до уваги вплив деяких зовнішніх деформівних факторів, зокрема інфляції. Крім того, не варто забувати, що баланс, як основна звітна й аналітична форма, не є вільним від деяких обмежень. Укажемо найбільш суттєві з них.

1. Баланс є історичним за своєю природою: він фіксує сформовані на момент його складання підсумки фінансово-господарських операцій.

2. Баланс відображає статус-кво в коштах і зобов'язаннях підприємства, тобто показує, що являє собою підприємство на зазначений момент відповідно до застосованої звітної політики, але не показує, унаслідок чого склався такий стан. Відповіді на останнє запитання не можна відшукати тільки за даними балансу. Для цього потрібен глибший аналіз, який базується не тільки на залученні додаткових джерел інформації, а й на осмисленні багатьох факторів, які не відображені у звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові проблеми суміжних підприємств тощо).

3. За даними звітності можна розрахувати цілу низку аналітичних показників, але всі вони будуть малозначущі без порівняння. Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечує просторового і часового зіставлення, тому його аналіз слід проводити в динаміці і, по можливості, доповнювати оглядом аналогічних показників у схожих підприємств, їхніми середньогалу-зевими і середньопрогресивними значеннями.

4. Інтерпретація балансових показників можлива лише із залученням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі чи малі суми з тої чи іншої статті, можна лише після зіставлення балансових даних із відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зведенням моментних даних на кінець звітного періоду і через це не відображає адекватно стану коштів підприємства протягом звітного періоду. Це стосується, перш за все, найбільш динамічних статей балансу. Приміром, наявність на кінець року великих за питомою вагою запасів продукції зовсім не означає, що цей стан був протягом року постійним, хоч такої можливості не можна виключати.

6. Фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни перебувають під впливом не тільки факторів фінансового характеру, а й багатьох інших, які не мають вартісної оцінки. В їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю чи підприємством, зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу тощо. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним із розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, а й неформальні оцінки.

7. Одне із суттєвих обмежень балансу - закладений у ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, зростання цін на сировину та устаткування, низької оновлюваності основних засобів багато статей відображають сукупність однакових за функціональним призначенням, але різних за вартістю облікових об'єктів.

8. Чи не найголовнішою метою функціонування будь-якого підприємства є отримання прибутку. Проте саме цей показник відображений у балансі недостатньо повно. Подана в ньому абсолютна величина накопиченого прибутку без зазначення затрат і обсягу реалізації не показує, у результаті чого склалася саме така сума. Наприклад, прибуток у розмірі 1 млн грн може бути прибутком різних за розміром обороту і використаних ресурсів підприємств.

9. Ще раз підкреслимо, що підсумок балансу зовсім не відображає тої суми коштів, якою реально розпоряджається підприємство, його "вартісної оцінки", через можливу невідповідність балансової оцінки господарських коштів реальним умовам унаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, застосованих методів обліку тощо. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно іншою, причому що довший строк експлуатації і відображення на балансі якогось активу, то більша різниця між його обліковою ставкою і поточними цінами.

По-друге, навіть якщо припустити, що активи наведено в балансі за їхньою поточною вартістю, то валюта балансу все одно не відображатиме точної "вартісної оцінки" підприємства, оскільки "ціна" підприємства загалом, як правило, вища від сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише у процесі його продажу. Не випадково в деяких країнах дискутувалось питання про можливість і доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відображення його в активі балансу.

10. Досить актуальне і для обліку, і для аналізу питання про допустимий та можливий ступені уніфікації балансу. З технологічного погляду, функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві - це процес безперервного групування даних. Важливо знайти оптимум у цьому процесі. Малий ступінь згрупованості призводить до безсистемності і некерованості великих даних, що циркулюють у системі. Навпаки, надто велика агрегованість даних, у тому числі і звітних, може призвести до різкого скорочення їхньої інформативності та аналітичності. Ця теза вповні стосується й бухгалтерської звітності.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю. Зокрема, фінансовий менеджер, якому часто доводиться брати участь у процесі укладення контрактів із потенційними контрагентами, повинен чітко уявляти структуру звіту, зміст його розділів.

Схожі статті




Фінанси підприємств - Славюк P. А. - 12.3. ЕКСПРЕС-АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Предыдущая | Следующая