Філософія - Щерба С. П. - 3. Проблеми розвитку суспільства. Необхідність і свобода
Суспільство, як і природа, розвивається закономірно. Закони суспільного життя, подібно до законів природи, існують і діють, незалежно від свідомості й волі людини. Люди не можуть створювати або знищувати їх. Вони можуть лише відкривати, пізнавати їх і використовувати в процесі суспільної практики.
Разом з тим, закономірності суспільного життя не тотожні закономірностям природи. В природі закони діють стихійно, у суспільстві - прокладають собі дорогу через свідому діяльність людини, яка ставить перед собою певну мету з тим, щоб її реалізувати. Це зовсім не означає, що закони втрачають свою об'єктивність. Вони діють так само нездоланно, неминуче, як і в природі. Це - історична необхідність. Але закони суспільства, їх дія проявляються як тенденція, що зумовлена взаємодією об'єктивних умов і суб'єктивного фактора.
Під об'єктивним фактором розуміють такі умови, які не залежать від волі й свідомості людей і визначають напрями й межі їх діяльності. Це передусім природні умови регіону, досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, історично назрілі потреби суспільного розвитку та ін.
Суб'єктивним фактором є діяльність народних мас, держави, класів, політичних партій, громадських рухів, окремих осіб - їх свідомість, воля, рівень розуміння об'єктивних потреб розвитку суспільства тощо.
Люди у своїй діяльності змушені зважати на об'єктивні умови. Тільки їх врахування в конкретних історичних обставинах дає змогу вирішувати проблеми суспільного життя й розвитку. Разом з тим, наявність об'єктивних умов недостатня для перемоги нового, перетворення можливості в дійсність. Рушійною силою історичного процесу завжди виступають прогресивні, революційні елементи суб'єктивного фактора. Своєю активно-творчою діяльністю вони дають простір для дії об'єктивних законів розвитку. Проте поряд з ними є й такі елементи, які перешкоджають соціальному прогресу - фашизм, расизм, неонацизм та ін.
Дію об'єктивних умов та суб'єктивних факторів у суспільному розвитку слід розглядати нероздільно, в їх діалектичній єдності. Абсолютизація ролі свідомості, волі людей чи соціальних інституцій, ігнорування об'єктивних умов і законів веде до волюнтаризму та авантюризму. Фетишизація об'єктивних законів і умов при ігноруванні ролі суб'єктивного фактора породжує фаталізм, схиляння перед стихійністю.
Співвідношення історичної закономірності та свідомої діяльності людей треба розглядати в діалектичному взаємозв'язку, який розкривається в категоріях необхідності й свободи.
Історична необхідність - це те, що закономірно випливає з дії об'єктивних законів розвитку суспільства. Вона впливає на дії, вчинки людей, які, в подальшому, зворотньо впливають (як позитивно, так і негативно) на цю необхідність, відкриваючи шляхи для розширення своєї свободи.
Свобода є продуктом історичного розвитку людства. Дії об'єктивних законів людина уникнути не може. Свобода не означає протиставлення суб'єкта цим законам або "звільнення" від них. Такий шлях до свободи є ілюзорним. Реальна свобода досягається шляхом пізнання і використання необхідності. Свобода людини, як підкреслював Ф. Енгельс, полягає не в уявній незалежності від законів природи Й суспільства, а в пізнанні їх та вмінні використовувати у своїй діяльності.
Оволодіння природною необхідністю реалізується в розвитку продуктивних сил. їх прогрес можна інтерпретувати як поступовий процес звільнення людства від підкорення стихійним силам природи, тобто розширення свободи суспільства по відношенню до природи. Відношення до природи завжди опосередковане певною формою суспільних відносин, законами суспільного розвитку. Свобода суспільства визначається мірою оволодіння цими законами, їх перебування під свідомим контролем, подолання панування соціальної стихії. В міру розвитку суспільства, його продуктивних сил і виробничих відносин свобода розширює свої межі, панування людини над природними і суспільними процесами посилюється.
У живій та неживій природі відсутні приклади абсолютної свободи, свободи від усього, від будь-якої залежності. Ще складнішим і багатограннішим є соціальний зміст поняття свободи. Аналізуючи його, необхідно підходити завжди конкретно-історично. Людина як частина природи і суспільства всіма своїми діями вплітається в різноманітні відносини з природою та суспільством, державою і нацією, класом і партією, трудовим колективом та сім'єю. Тому при визначенні свободи особи природно виникають питання: свобода від чого і від кого, а також свобода для чого і для кого? Свобода в чому?
Абсолютна свобода неможлива не тільки тому, що людина включена у всезагальні зв'язки з природою і суспільством, а ще й тому, що завжди обмеженими є її власні можливості. Природні й соціальні умови завжди обмежували і будуть обмежувати свободу особи. Але можливості останньої постійно розширюються. Людина не може бути повністю незалежною від зовнішніх природних і суспільних умов. Це означає, що вона завжди має лише відносну свободу. При цьому, зрозуміло, рівень її свободи залежить від міри свободи суспільства, в якому вона живе.
Для розуміння свободи важливе значення має пізнання необхідності. Однією із особливостей взаємозв'язку свободи і необхідності є те, що необхідність виступає основним елементом свободи, її об'єктивним змістом. Характеристика свободи як пізнаної необхідності складає сутність її гносеологічного аспекту. Однак свободу не можна зводити тільки до необхідності. Досягнення свободи пов'язане не лише з пізнанням дійсності, а й з активною практичною діяльністю людини. Історична необхідність, на відміну від необхідності в природі, реалізується в діяльності людей. Необхідність обмежує свободу діяльності і разом з тим утверджує її.
Існування необхідності в реальному світі створює умови для свідомої діяльності особи, для вибору. Людина в процесі та в результаті своєї діяльності пізнає необхідність не тільки природи, але й людського суспільства. В результаті пізнання необхідності в матеріальному світі особа спрямовує свою діяльність у відповідність з нею. В процесі практичної діяльності наше пізнання необхідності може корегуватися, доповнюватися, уточнюватися тощо. За рахунок цього відбувається розширення нашої свободи, яка необхідна нам для розвитку. Чим повніше ми пізнаємо природні й суспільні явища, власну природу, потреби, ідеали і таке ін., тим ефективніше використовуємо свої сили, тим ширшої свободи набуваємо.
На шляху розвитку людства простежуються більш-менш чіткі історичні етапи зростання свободи. Як уже говорилось, для їх позначення К. Маркс ввів поняття "суспільно-економічна формація", показавши, що зміна однієї з них на іншу - більш досконалу є послідовним і закономірним історичним процесом зростання свободи людства, де в історичній перспективі майбутнє людства - реальний гуманізм (тобто комунізм) - завершиться утвердженням дійсної свободи людства.
При характеристиці історичного процесу набуття свободи людством поряд з категорією "формація" широко використовуються такі категорії, як "епоха" і "цивілізація". Якщо "формація" фіксує і характеризує певний історичний тип окремого суспільства, то "епоха" - інший відрізок всесвітньої історії, контролюючи при цьому провідну (для того часу) тенденцію суспільного розвитку. Ця тенденція може обмежуватися однією формацією або навіть її певною частиною, а може охоплювати міх формаційні періоди розвитку людського суспільства (епоха первісного суспільства, епоха феодалізму, епоха первісного нагромадження капіталу, епоха монополістичного капіталізму, епоха переходу від капіталізму до соціалізму тощо). Стосовно культурного феномену розрізняють, наприклад, епоху Відродження, епоху Просвітництва і таке ін.
Цивілізаційний підхід характеризує не просто рівень розвитку суспільства, а привертає увагу й до ступеня розвитку його матеріальної та духовної культури; це особливий стан організації суспільного життя, який характеризується з різних сторін, як зростанням матеріального добробуту (благополуччя), так і невпинним удосконаленням моралі та розширенням меж людської свободи (істини й краси).
Контрольні запитання:
1. Які концепції дослідження суспільства ви знаєте? їх науково-критичний аналіз.
2. Марксистська концепція суспільства: сутність та зміст.
3. Об'єкт і предмет соціальної філософії.
4. В чому специфіка закономірностей суспільства?
5. Як проявляються необхідність і свобода в суспільстві?
6. Фаталізм та волюнтаризм у розвитку суспільства. 1. Суспільство як сукупність суспільних відносин.
Теми рефератів:
1. Суспільство як соціальна система.
2. Необхідне і випадкове у соціально-історичному процесі.
3. Соціальна філософія: предмет, структура та проблеми дослідження.
4. Специфіка та особливості соціального пізнання.
5. Проблеми суспільства в історико-філософській культурі.
Рекомендована література:
1. Андрущенко В., Губернський Л., Зуєв В. Проблема гуманізму в сучасній філософії. - К., 1994.
2. Андрущенко В., Михопьченко М. Соціальна філософія: В 2-хт. - К., 1997.
3. АрефьеваГ. С. Общество, познание, практика. - М., 1988.
4. Афанасьев В. Г. Диалектика общественного развития. - Л., 1988.
5. Барулин B. C. Социальная жизнь общества. - М., 1987.
6. Барулин B. C. Социальная философия. - В 2 ч. - М., 1993.
7. Бердяев НА. Смысл истории. - М., 1990.
8. Бойченко І. В. Філософія історії: Підручник. - К., 2000.
9. Бутенко АЛ. О диалектике производительных сил и производственных отношений // Вопросы философии. - 1988. - № 6.
10. Гордієнко А. Методологічні проблеми осмислення буття людини в західноєвропейських філософських концепціях другої половини XX століття // Філософська і соціологічна думка. - 1995. - № 5 - б.
11. Діалог культур і духовний розвиток людини (Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції). - К., 1995.
12. Кеяяе В. Ж., Ковальзон М. Я. Теория и история. - М., 1981.
13. Кемеров В. К. Введение в социальную философию: Учебник. - М, 1996.
14. Кутырев ВА. Современное социальное познание. - М., 1988.
15. Ленін В. І. Карл Маркс // Повн. зібр. тв. - Т. 26.
16. Людина і світ: Підручник/ За ред. Л. В. Губерського, А. О. Прия-тельчука. - К., 1999.
17. Людина і суспільство: Навч. посібник. / За ред. СП. Щерби. - Тернопіль, 1996.
18. Майсурадзе Н. Феномен свободы и пути ее реализации. - Тбилиси, 1997.
19. Максимов С/. Особистість і суспільство. - Харків, 1993.
20. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 13.
21. Маркс К,, Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Твори. Т. 3. - Розд.!.
22. Монаха И. П. Человек и потенциал его бытия. - К., 1995.
23. Морен Э. Утраченная парадигма. Природа - человек / Пер. с фран.-К., 1995.
24. Нестеренко В. Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навч. посіб. - К., 1995.
25. Новая технократическая волна на Западе. - М., 1986.
26. Общественное сознание и общественная практика. - М., 1978.
27. Писарев Е. Ф. О скрытом смысле жизни. Сб. работ. - К., 1997.
28. Поптр К. Открытое общество и его враги. - М., 1992.- Т. 1 - 2.
29. Производство как общественный прогресс. - М., 1986.
30. Пролєєв СВ. Духовність і буття людини. - К., 1992.
31. Теория общественно-экономической формации. - М., 1982.
32. Ф. Енгельс. Б. Боргіусу. 25 січня 1894 p. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 39.
33. Хамитов Н. В. Философия человека: поиск пределов. Пределы мужского и женского: введение в метоантропологаю. Курс лекций для вузов.- К., 1997.
34. ЧинаковаЛ. И. Социальный детерминизм. - М., 1985.
35. Чорний Т. П., КозьмукЯ. Р. Проблеми людини в філософії. Конспект лекцій. - Чернівці, 1996,
36. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. - М., 1992.
37. Энгельс Ф. Духовное производство. - М., 1981.
38. ЯсперсК. Смысл и назначение истории. - М., 1991.
Схожі статті
-
Філософія - Щерба С. П. - Частина третя. Проблеми соціальної філософії
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
Філософія - Щерба С. П. - 5. Необхідність і випадковість
З викладу попереднього матеріалу слідує, що зв'язки між предметами і явищами бувають різні: стійкі, суттєві, які виражають основні тенденції розвитку, і...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Основні концепції дослідження суспільства
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
Філософія - Щерба С. П. - Розділ І. Історія філософії, основні етапи розвитку
Тема 2. філософія Давнього світу Вперше філософська думка виникла у Єгипті та Вавилоні. Вона була нерозривно пов'язана з релігійними уявленнями і, за...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Соціально-політичні проблеми
Філософія Нового часу ні об'єктивно, ні суб'єктивно не могла обійти (ігнорувати) проблеми людини, суспільства, держави тощо. Саме життя ставило ці...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Класична доба української філософії
Подальший розвиток філософської думки пов'язаний із діяльністю Г. С. Сковороди(1702 - 1794 рр.). Ідейно-теоретичні підвалини його філософії грунтуються...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Основний зміст та особливості філософії марксизму
У початковий період своєї діяльності К. Маркс і Ф. Енгельс були революційними демократами, а в галузі філософії - ідеалістами-діалектиками. В 1842 році у...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Науково-філософська постановка проблеми свідомості
1. Науково-філософська постановка проблеми свідомості Проблема свідомості, духу, духовності - одна з головних у філософії. Залежно від того, як ставиться...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Філософія країн Сходу
Тема 2. філософія Давнього світу Вперше філософська думка виникла у Єгипті та Вавилоні. Вона була нерозривно пов'язана з релігійними уявленнями і, за...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Сутність, особливості й структура свідомості
Як уже говорилось, свідомість - це найвища, властива лише людині, форма відображення дійсності, функція людського мозку. Вона є активним,...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 7. Вітчизняна філософія
1. Становлення й розвиток філософської думки в Україні (ХI-VII ст.) На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середнюю Віслою, на...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Людська діяльність
Діяльність - це специфічно людська форма активного ставлення до світу, спосіб буття людини. Тварина теж діє, але змістом її дій і поведінки є...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Форми буття та їх специфіка
Хоча категорія буття охоплює універсальні зв'язки в світі, все ж форми буття різні. Це пояснюється тим, що Всесвіт включає в себе нескінченну кількість...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Суспільство як предмет філософського аналізу
Як витікає із попереднього огляду, суспільство - це складний феномен, соціально-історичний продукт, живий соціальний організм, діяльніша суспільна...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Екзистенціально-антропологічна філософія
Якщо для позитивістського напряму головними є теоретико-пізнавальні і методологічні проблеми, то для екзистенціально-антропологічного центральною є...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання
Тема 19. Соціальна філософія: предмет та завдання 1. Основні концепції дослідження суспільства Протягом всього існування людства мислителі й вчені...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Давньоримська філософія
Римська філософія розпочинається з того, чим закінчується грецька - еклектизмом. її початок датується кінцем II - І ст. до н. е. Вона є вторинною...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Становлення й розвиток філософської думки в Україні (ХI-VII ст.)
1. Становлення й розвиток філософської думки в Україні (ХI-VII ст.) На величезній території, що обмежувалася на заході Верхньою і Середнюю Віслою, на...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 2. філософія Давнього світу
Тема 2. філософія Давнього світу Вперше філософська думка виникла у Єгипті та Вавилоні. Вона була нерозривно пов'язана з релігійними уявленнями і, за...
-
Філософія - Щерба С. П. - Частина друга. Основні проблеми філософії
Розділ II. Онтологія Тема 10. Філософське розуміння світу 1. Світ як сукупна реальність Проблема розуміння світу, його сутності й розвитку завжди була в...
-
Філософія - Щерба С. П. - 4. Життя, смерть і безсмертя
Людина смертна. Ця хоча й і сумна обставина є цілком природною. По-перше, у світі все, що має початок, має й кінець. По-друге, смерть будь-якої живої...
-
Філософія - Щерба С. П. - 3. Система і метод філософії Г. Б. Ф. Гегеля
Ф. В. Й. Шеллінг критично сприйняв філософію Канта і Фіхте. Мислитель з об'єктивно-ідеалістичних позицій здійснив спробу побудови діалектичної картини...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
Людина - частина природи, має біологічні властивості й підвладна біологічним закономірностям. Водночас, вона - істота соціальна, є носієм суспільних...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Суб'єктивний ідеалізм та агностицизм І. Канта
І. Кант послідовно й продумано для свого часу піддав критиці онтологічне обгрунтування теорії пізнання, розглянувши його як діяльність, що здійснюється...
-
Філософія - Щерба С. П. - 6. Можливість і дійсність
Категорії "можливість" і "дійсність", як і інші категорії діалектики, виводяться із принципу руху й розвитку матеріального світу, оскільки в ньому завжди...
-
Філософія - Щерба С. П. - 2. Поняття буття
Більшість філософів проблему буття вважає основоположною при розгляді філософських проблем. Щоб зрозуміти її смисл і значення, потрібно з'ясувати, яку...
-
Філософія - Щерба С. П. - 1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін
1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін Для кращого розуміння діалектики важливим є і порядок викладу її законів. Тому найчастіше...
-
Філософія - Щерба С. П. - Тема 15. Закони діалектики
1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін Для кращого розуміння діалектики важливим є і порядок викладу її законів. Тому найчастіше...
-
Філософія - Щерба С. П. - 4. Матеріальне й ідеальне
Свідомість є не лише породженням матерії, але й її відносною протилежністю, у певному розумінні навіть її подоланням. Це виражається в тому, що за...
-
Філософія - Щерба С. П. - 4. Релігійна філософія
Релігійною називається філософія, основоположні ідеї якої визначені релігійним світорозумінням. Це, насамперед, ідея Бога як надприродної особи, яка...
Філософія - Щерба С. П. - 3. Проблеми розвитку суспільства. Необхідність і свобода