Естетика - Газнюк Л. М. - Постнекласична естетика

Культурно-цивілізаційні процеси завжди носять повільний і не одномоментний характер, старе ніколи повністю не буває подоланим і зміни культурних парадигм не є ні лінійними ні чітко визначеними. Для цих процесів в естетичній сфері XX ст. характерний інтенсивний, іноді хаотичний рух в просторі класика - нонкласики. Поряд з некласичними формами художнього мислення та естетичної свідомості протягом усього XX ст. існували й сягали значних висот в сфері художнього вираження феномени класичного (або заснованого на його традиціях) мистецтва. Серед майстрів, які працювали в класичній парадигмі багато великих імен: Бунін, Т. Манн, Пастернак, Мандельштам, М. Булгаков, Хемінгуей, Фолкнер, Гарсіа Маркес та багато ін. в літературі, Ейзенштейн, Бергман, Фелліні, Антоніоні, Вісконті, Пазоліні, Тарковський, Коппола та ін. - в кіно, Стравінський, Прокоф'єв, Шостакович, Барток, Мессіна та ін. - в музиці. З високохудожнім розвитком принципів класичної естетичної свідомості в XX ст. ми зустрічаємося в сферах архітектури та дизайну, де нові матеріали, сучасні технології та відповідна техніка дозволили по-новому вирішити проблеми сполучення утилітарності й практицизму, функціональності з традиційними естетичними прагненнями до краси, світлоносності, формальної виразності з опорою на нові принципи конструктивності. Поняття красоти не щезло з лексикону видатних дизайнерів та архітекторів, що найбільш наочно проявилося в сфері високої моди, яка за останні десятиріччя минулого століття перетворилася на самостійне не утилітарне мистецтво з орієнтацією виключно на естетичні цілі.

Сам постмодернізм, як було показано, досить свідомо звертається до традицій класики - любої відомої класики всіх часів і народів - з позицій іронізму, сполучаючи їх в такі суміші, які уявлялися неможливими. Це вже не класика, але і не нонкласика. Для постмодернізму характерний дух підвищеного естетизму в класичному стилі й, водночас, принципова відмова від суттєвих універсалій традиційної естетики (гарний приклад - фільми П. Грінуея "Контракт рисувальника", "Книги Просперо", "Інтимний щоденник"). Таке поєднання несумісного, класичного і некласичного свідчить про настання нового постнекласичного етапу в художньо-естетичній культурі.

Тобто, можна казати, що в XX ст. паралельно розвивалися два процеси: 1) накопичення, осмислення, переосмислення знань в галузі класичної естетики із значним акцентом на інтерпретацію глибинного історіко-естетичного досвіду (про це свідчить й розмаїття теоретичних праць з історії естетики, які саме в XX ст. створили потужну, науково фундовану базу естетичної теорії); 2) систематичне прагнення до принципового подолання цього досвіду, радикальній відмові від нього і до побудови на якихось нових засадах некласичної естетики. Сьогодні стали помітні активні тенденції до перетинання цих двох процесів, їх діалогічної взаємодії.

Схожі статті




Естетика - Газнюк Л. М. - Постнекласична естетика

Предыдущая | Следующая