Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П. Я. - 14.4. Аналіз платежів, здійснюваних під час торговельних операцій

В Україні склалася ситуація, за якої у низці галузей спостерігається спад виробництва, а курс гривні утримується штучно на відповідному умовно стабільному рівні. Таким чином, реально курс гривні падає, оскільки відбувається спад виробництва, а фіктивно, за умови відповідних фінансових дій Національного банку України, утримується на відповідному рівні.

Нині грошова маса безготівкових і готівкових коштів у країні становить близько 25 млрд грн. У той же час взаємна дебіторська і кредиторська заборгованість юридичних та фізичних осіб в Україні сягнула 150 млрд грн. Виникає запитання, як за такої величині грошової маси, як ВНП, можна погасити цю шалену суму - взаємозаборгованість між юридичними та фізичними особами. Таким чином, криза неплатежів загнала українську економіку в глухий кут. Усі винні державному та місцевим бюджетам. Тому в бюджеті немає коштів для виплати заробітної плати бюджетникам і пенсій, реалізації програми соціального захисту населення. Купівельна спроможність громадян зведена до мінімуму, і навіть підприємства, що виробляють конкурентоспроможну, високотехнологічну продукцію "працюють на склад", тобто обсяг виробленої продукції значно перевищує обсяги збуту і продукція зберігається на складах. Тому, не вирішивши проблему кризи неплатежів, можна не розраховувати на вихід України з економічної кризи. У державі має бути розроблена комплексна програма з подолання кризи неплатежів. Одним з елементів цієї програми є виважена емісія грошової маси в Україні для того, щоб вирішити питання або принаймні послабити тиск кризи неплатежів на економіку.

Зупинимося ще на одному аспекті вирішення проблеми неплатежів. Нині українська економіка послуговується застарілими, "печерними" методами. Товари і послуги надають переважно за передоплатою. Так не працюють ніде у світі. В інших країнах товари і послуги сплачують за допомогою акредитивів, чеків, короткотермінових кредитів. Одним із найпоширеніших видів короткотермінового позабанківського кредиту е вексель, який передбачає, що сьогодні той, хто закупив товар і буде його збувати, не має реальних коштів, щоб його оплатити. Однак будь-який виробник зацікавлений у реалізації товару. Для цього є взаємодомовленість: сьогодні покупець видає вексель, що є різновидом цінних паперів, а термін сплати за векселем - через 3-6 місяців залежно від виду товару, послуг та ін. У суму, яка закладена у вексель і передбачає сплату в термін, зазначений у векселі, закладають реальну ціну товару плюс комерційні відсотки за фактичне кредитування того, хто збуває продукцію, чи того, хто купує сировину і буде з неї щось виробляти та потім продавати. Проте це не означає, що виробник отримав вексель і 3-6 місяців має чекати на гроші. У векселі закладена ціна товару плюс комерційні відсотки. Отже, вартість векселя більша від ціни товару чи послуг на суму комерційних процентів. Якщо одночасно товаровиробнику і векселеотримувачеві необхідні гроші терміново, то останній може через фондову біржу або за домовленістю з іншими юридичними особами продати вексель із дисконтом, тобто за меншу ціну, або використати його як заставу для отримання банківського кредиту.

Уведення в комерційний обіг такої форми позабанківського короткотермінового комерційного кредиту, яким є вексель, обов'язково впливає на нинішні значно завищені відсотки за кредити комерційних банків, що часто унеможливлює отримання виробником оборотних коштів.

Нині у співпраці з низкою державних і комерційних фірм розроблено матеріали та передано законопроект для того, щоб запустити вексельний обіг в Україні. Це Закон "Про внесення доповнення до пункту 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито". Адже сьогодні векселі переважно виконують функцію оформлення безнадійних боргів із розрахунком, що через 3-5 років ці борги вдасться повернути або у грошовому вираженні, або отримавши основні фонди того підприємства, яке видало вексель. Це, без сумніву, не є ефективним і не сприяє ні грошовому, ні комерційному обороту в Україні загалом, але є одним із ключових засобів виходу з кризи неплатежів. Зрозуміло, що лише цим кроком кризу неплатежів не вдасться вирішити.

Всі угоди в зовнішній торгівлі з іншими країнами пов'язані з платежами, тобто переведенням грошей з однієї країни в іншу. Цим вони відрізняються від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами і державними або зовнішньоторговельними банками проводять в одній країні, а кінцевий розрахунок проходить між державними банками цих країн.

Зі зміцненням економічного становища майже всі країни світового співтовариства у 50-ті pp. XX ст. перейшли від клірингових розрахунків до розрахунків у вільно конвертованій валюті.

Вільно конвертована валюта - це валюта, яку можна перевести з однієї країни в іншу без суттєвих обмежень, а також вільно її продавати і купувати. У більшості розвинених країн майже всі закордонні валюти котируються на валютній біржі, їх курси фіксуються й оголошуються щоденно.

Аналізуючи торгівлю із зарубіжними країнами, потрібно завжди мати на увазі наявність:

- відмінностей у політичному, економічному та соціальному розвитку країн;

- відмінностей у психології людей різних країн;

- культурних відмінностей;

- відмінностей у практиці проведення переговорів, укладання угод та їх виконання.

- Експортер зобов'язаний ужити всіх заходів, щоб обмежити свій ризик. При цьому необхідно проаналізувати:

- фінансове становище партнера і його країни загалом;

- валютні ризики, які можуть виникнути у зв'язку з коливанням курсу закордонних валют;

- наявність обмежень щодо можливостей подання клієнтові рекламації (претензії);

- можливості втрат і псування товару під час транспортування.

З метою обмеження ризику рекомендують зібрати найповнішу інформацію про фінансовий стан партнера. Як правило, таку інформацію можна одержати конфіденційно через банк або аудиторські фірми.

Також від ризиків валютного ринку можна застрахуватися, укладаючи спеціальні угоди з банками.

Під час складання контрактів необхідно детально проаналізувати права покупців на пред'явлення претензій, умови платежів та поставки.

Економічна комісія ООН для Європи (ЕКЄ) розробила "Загальні умови ЕКЄ щодо експортних операцій".

Однак, незважаючи на суттєві заходи, спрямовані на обмеження фінансового ризику, повної гарантії від ризику в зовнішній торгівлі немає.

У цьому розділі розглянемо найпоширеніші напрями аналізу платежів. Здійснюючи складніші операції необхідно консультуватися з фахівцями з банківської справи.

Схожі статті




Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П. Я. - 14.4. Аналіз платежів, здійснюваних під час торговельних операцій

Предыдущая | Следующая