Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 8.2. Суть заробітної плати та її функції

У більшості країн ціна праці називається заробітною платою. В умовах ринкової економіки проблема визначення рівня заробітної плати є однією з найважливіших, бо пов'язана з умовами життєдіяльності людей. Заробітна плата для більшості населення виступає головним фактором формування їх доходів, а, отже, визначає і умови їх життєдіяльності. Тому всі школи економічної теорії приділяють велику увагу проблемі заробітної плати. Головним є визначення об'єктивних основ заробітної плати, її величини.

Класична політична економія виходила з так званого залізного закону заробітної плати. Найповніше суть заробітної плати на підставі цього закону обгрунтував Давид Рікардо. Він розрізняв природну і ринкову ціну праці. Під природною він розумів вартість певної суми життєвих засобів, необхідних для утримання робітника і його сім'ї. Ринкова ціна коливається навколо природної під впливом співвідношення попиту і пропозиції праці. Певною мірою таке трактування заробітної плати поділяють і деякі представники неокласичної школи.

Марксизм створив свою теорію заробітної плати. Згідно з нею заробітна плата є ціною робочої сили як товару. Найманий працівник, продаючи свою робочу силу, одержує її вартість, виражену у грошовій формі, у вигляді заробітної плати. Величина вартості робочої сили визначається вартістю товарів та послуг, необхідних для підтримання життєдіяльності найманого працівника та його сім'ї. Ця величина включає засоби, необхідні для задоволення фізіологічних та соціально-культурних потреб, отримання загальних та професійних знань і відтворення робочої сили. Заробітна плата і є тією формою, що забезпечує можливість придбання таких засобів. А відмінності у рівнях заробітної плати окремих груп та категорій найманих працівників і залежать від різниці у вартості їх робочої сили.

Сучасна немарксистська економічна теорія базується на положеннях про те, що величина заробітної плати є результатом взаємодії двох груп факторів. З одного боку, як і представники класичної політекономії, неокласики вважають, що на рівень заробітної плати впливають фактори попиту на працю, що пов'язані з її корисністю, результативністю. З іншого боку, заробітна плата перебуває під впливом факторів пропозиції, які визначають її певний рівень, нижче якого вона не може опускатись. Тобто рівень заробітної плати визначається з урахуванням як результативності праці, так і витрат на відтворення її носія. Він залежить як від суто економічних факторів, насамперед співвідношення сил найманих працівників і роботодавців, так і від позаринкових чинників, зокрема таланту працівника, непрестижності певних видів роботи, наявності на ринку так званих неконкуруючих груп працівників та регулюючої ролі держави. Саме врахування цього комплексу факторів дає можливість розкрити відмінності у рівнях заробітної плати різних категорій працівників.

Такий підхід до з'ясування природи заробітної плати зумовлений специфічністю товару, формою ціни якого вона виступає. Ринкова система обмежує дію власних законів встановлення рівноваги стосовно цього товару. Це проявляється у специфіці встановлення верх

фактори диференціації заробітної плати

Схема 8.3. Фактори диференціації заробітної плати

Ньої та нижньої меж ціни праці. Верхня межа, а отже - максимальний рівень заробітної плати, не може перевищувати загальну суму створеної цією працею нової (доданої) вартості, бо за таких умов підприємець не матиме мотивації до її використання, оскільки зникає джерело прибутку. Нижньою межею заробітної плати виступає вартість життєвих засобів найманого працівника, оскільки падіння її нижче цього рівня не дозволить відновлювати життєдіяльність, а отже, зникає і мотив найму на роботу. Соціально справедлива величина заробітної плати перебуває в названих рамках, а її конкретний рівень визначається взаємодією сил на ринку праці при регулюючій участі держави.

Слід зазначити, що рівень заробітної плати різних категорій працівників неоднаковий і залежить від факторів, що впливають на неї (див. схему 8.3).

На диференціацію заробітної плати впливають такі фактори, як престижність роботи, її привабливість, умови праці, рівень кваліфікації тощо. Так, щоб залучити працівників до виконання непривабливої роботи, збільшують її оплату. А за більш привабливі види робіт, виконувати які є більше охочих, заробітна плата нижча.

Диференціація заробітної плати зумовлюється і відмінностями в освіті та професійній підготовці. Працівники, які виконують роботу, що вимагає високого рівня освіти і професійної підготовки, одержують і більшу заробітну плату, бо затратили на одержання освіти значні кошти, які потрібно компенсувати через підвищену заробітну плату. В США наприкінці XX ст. заробітна плата інженера в 1,8 раза перевищувала заробітну плату кваліфікованого робітника, а заробітна плата останніх у півтора рази вища, ніж у робітників середньої кваліфікації.

Фактором диференціації заробітної плати є і наявність так званих неконкуруючих груп працівників. Як приклад можна навести юристів і лікарів. Представники однієї групи практично не можуть увійти в Другу, бо це пов'язано з великими затратами коштів. А фахівцям, спеціалізація яких є поширеною, такий перехід від одного виду роботи до іншого здійснити набагато легше. Тому юристи і лікарі на ринку праці є неконкурентними групами, що робить її пропозицію нееластичною і позначається на рівні заробітної плати. Суттєво впливають на останню і особисті якості працівників, насамперед різний рівень здібностей і таланту.

Названі вище фактори визначають диференціацію заробітної плати в межах країни. Але диференціація відбувається і між країнами, або як зазначають економісти, існує національний рівень заробітної плати. Він залежить від ряду факторів і проявляється через продуктивність праці, що визначається як виробництво валового внутрішнього продукту на душу населення. В економічно розвинутих країнах він вищий, що створює умови для зростання заробітної плати.

Впливає на міжнаціональні відмінності у заробітній платі й інтенсивність праці. У країнах, де вона вища, як правило, вищий і рівень заробітної плати, бо, з одного боку, вища інтенсивність праці сприяє збільшенню виробництва благ, а з іншого - потребує більших затрат на відновлення робочої сили. Національний рівень заробітної плати залежить від організації праці. У країнах з високим рівнем організації зазвичай вища і заробітна плата, оскільки від організації залежить ефективність самої праці. На національні відмінності у рівнях заробітної плати впливають і традиції країн, що визначають долю традиційних потреб людини. Важливу роль у міжнаціональній диференціації заробітної плати відіграє і стан ринку праці. У країнах з високим рівнем безробіття, коли пропозиція праці перевищує попит на неї, створюються можливості для роботодавців занижувати заробітну плату.

Розкриваючи природу заробітної плати, слід зазначити, що в домарксистській економічній теорії розрізняють поняття заробітної плати і заробітку. Під заробітною платою розуміють ціну за працю в одиницю часу (годину, день тощо). Для цього використовується поняття "ставка заробітної плати". Це норма оплати праці працівника, яку він отримує за мінімальну кількість робочих годин. Загальний рівень винагороди за стандартний робочий тиждень називається тижневою ставкою заробітної плати. А заробітком іменується грошовий дохід, що його отримує працівник і який дорівнює ставці заробітної плати, помноженій на кількість відпрацьованого часу. Під заробітком розуміють повний обсяг коштів, одержаних працівником за роботу за наймом. Він включає як основну заробітну плату, так і інші платежі, (премії, доплати за роботу в нічні зміни тощо). Виділяють також номінальну та реальну заробітну плату. Та сума грошей, яку одержує працівник за свою роботу, називається номінальною заробітною платою. Сама по собі ця сума не є показником рівня життя працівника. Останнього цікавить, насамперед, кількість товарів та послуг, які можна придбати за одержану суму грошей. Вона і становить реальну заробітну плату. Саме вона характеризує рівень життя працівника, бо визначає реальний рівень його споживання. Величина реальної заробітної плати залежить, з одного боку, від розміру номінальної заробітної плати, а з іншого - від рівня цін на предмети споживання та послуги. Тобто реальна заробітна плата прямо пропорційна номінальній заробітній платі і обернено пропорційна рівню роздрібних цін на споживчі товари.

Зміну реальної заробітної плати можна визначити за формулою:

Де І рзп - індекс реальної заробітної плати; І нзп - індекс номінальної заробітної плати; І цін - індекс роздрібних цін.

Розглянемо основні фактори, що визначають динаміку реальної заробітної плати (див. схему 8.4).

Одним із них є вартість життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили. їх розмір повинен бути достатнім не лише для відтворення працездатності працівника, а й для підтримання непрацездатних членів його сім'ї. Склад цих засобів, насамперед, визначається потребами відтворення людини як біологічного типу, як живої особи. Але людина є соціальною особою з певним колом соціально-культурних потреб. Залежно від рівня матеріальної і духовної культури в суспільстві коло засобів відтворення робочої сили нормальної якості повинно включати і засоби задоволення таких потреб.

Тому в розвинутих країнах ринкової економіки уже з середини XX ст. законодавчо почали встановлювати мінімальні рівні заробітної плати. Для їх визначення використовується так званий прожитковий мінімум, або метод бідності. Він визначається для сім'ї, що складається з працівника, його дружини та двох дітей. Розрахунок здійснюється на підставі нормативів задоволення мінімальних життєвих потреб у певному колі товарів та послуг з урахуванням рівня цін. Такий набір повинен забезпечити нормальні умови працівнику, що виконує найпростішу роботу. Вперше мінімальна заробітна плата була запроваджена у США в 1938 р. у вигляді мінімальної ставки заробітної плати в розмірі V дол. за годину. На кінець XX ст. вона становила 7,5 дол. У Великій Британії у 2005 р. така ставка дорівнювала 5 фунтів стерлінгів.

Одним із факторів зростання мінімальної заробітної плати є розширення кола потреб, що входять у споживання працівника і його сім'ї, під дією закону зростання потреб. Структура потреб диференціюється, до неї все більше включаються не лише товари традиційного по

фактори, що впливають на динаміку реальної заробітної плати

Схема 8.4. Фактори, що впливають на динаміку реальної заробітної плати

Питу, а й товари тривалого користування, насамперед побутового і культурного призначення. Таке розширення спричиняє підвищення реальної заробітної плати.

В Україні законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Умови її визначення регулюються Законом "Про оплату праці". Й розмір визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету, загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Мінімальна заробітна плата повинна встановлюватись на рівні, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. її розмір встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України. На жаль, економічне становище в Україні таке, що ці законодавчі положення ще повністю не втілюються у життя (детальніше про це йдеться в темі 26).

Підвищення реальних заробітків зумовлюється також зростанням кваліфікації працівників і посиленням інтенсивності їх праці. В умовах НТР змінюється кваліфікаційний склад сукупної робочої сили в напрямі збільшення частки складної, висококваліфікованої праці. Водночас зростає і напруженість праці, що вимагає більшого обсягу засобів для відновлення робочої сили. Це і спричиняє тенденцію зростання реальної заробітної плати.

Фактором впливу на зростання реальних заробітків виступають і профспілки та інші організації найманих працівників. Дія цього фактора проявляється насамперед при укладанні тарифних угод з роботодавцями, одним з ключових пунктів яких є вимога профспілок щодо підвищення заробітної плати.

На динаміку реальної заробітної плати впливають і такі фактори, як безробіття, інфляція та рівень податків. Вплив їх, як правило, негативний. Наявність безробіття, що стало хронічним, чинить тиск на зайняту робочу силу та погіршує умови найму. Так само негативно впливає на реальну заробітну плату і інфляція, що веде до зростання цін на споживчі товари і зниження реального значення номінальних заробітків. Негативний вплив здійснюють і податки на заробітну плату: чим вищий їх рівень, тим менша частина заробітку може бути використана трудівниками для задоволення своїх потреб.

Отже, заробітна плата - це складна економічна категорія, що виражає відносини між найманими працівниками і роботодавцями з приводу розподілу створеної нової вартості. В той же час вона виступає, з одного боку, ціною специфічного товару, який продають на ринку праці наймані працівники, а з іншого - основним доходом останніх, що забезпечує їх життєдіяльність. Роль заробітної плати в ринковій економіці проявляється у тих функціях, які вона виконує (див. схему 8.5).

функції заробітної плати

Схема 8.5. Функції заробітної плати

Відтворювальна функція полягає у тому, що заробітна плата найманих працівників є основним доходом відтворення його не лише як працівника, а й як соціальної особи. Тому і розмір заробітної плати повинен встановлюватись на такому рівні, який дозволяв би задовольнити необхідні для нормальної життєздатності потреби.

З цією функцією тісно пов'язана стимулююча (або мотиваційна) функція. Вона виникає із залежності заробітної плати як основної форми доходів найманого працівника від результативності затрачуваної праці. Оскільки дохід зростає при підвищенні заробітної плати, що безпосередньо залежить від тривалості та ефективності праці, це створює заінтересованість працівника в ефективності трудової діяльності. Чим вища частка заробітної плати у загальній масі доходів працівника, тим більший мотиваційний потенціал має заробітна плата.

Важливою функцією заробітної плати є регулююча (або розподільна). Оскільки рівень заробітної плати визначається як ринковими, так і позаринковими факторами і характеризується диференціацією, то заробітна плата використовується для перерозподілу робочої сили між галузями та видами виробництва. Підвищуючи заробітну плату у сферах, які мають потребу у прискореному розвитку, можна залучити сюди додаткову робочу силу, збільшувати її пропозицію.

Заробітна плата виконує і соціальну функцію. Вона реалізується через такий принцип організації заробітної плати, як рівна винагорода за однакову працю. Цим певною мірою реалізується і принцип соціальної рівності. В Україні у зв'язку з перебудовою організації заробітної плати на ринкових засадах ця функція набуває надзвичайно важливого значення.



Схожі статті




Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 8.2. Суть заробітної плати та її функції

Предыдущая | Следующая