Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 14.2. Попит на гроші

Чому існує попит на гроші? Відповідь на це запитання не така проста, як здається на перший погляд. Ринкова економіка передбачає постійний обмін благами. Він опосередковується грішми. Уже ця обставина зумовлює потребу у певній кількості грошей для здійснення економічних операцій. Гроші - ще актив, який пропонує переваги ліквідності, бо за них без будь-яких витрат можна придбати будь-яке благо. Вони слугують одиницею обліку, дозволяючи вимірювати ціни та доходи. В той же час гроші виступають і засобом збереження як один із способів зберігання багатства, слугують засобом розрахунку за контрактами. Це зумовлює для кожного суб'єкта економічної діяльності потребу в певній кількості грошей для її забезпечення. При цьому треба мати на увазі, що попит на гроші розглядається як попит на їх певний запас, що існує на певний фіксований у часі момент. Це відрізняє попит на гроші від поняття "грошовий дохід", який характеризує не запас грошей, а їх потік. Коли, наприклад, місячна заробітна плата особи складає 4000 грн, то вони виступають як дохід, тобто як потік грошей протягом певного періоду часу, а не їх запас.

Отже, попит на гроші - це потреба в певній кількості грошей для здійснення економічної діяльності. Згідно з кейнсіанською теорією попит на гроші визначається трьома факторами.

складові попиту на гроші

Схема 14.2. Складові попиту на гроші

По-перше, фізичним особам потрібні гроші для фінансування повсякденного придбання товарів та послуг. Це так званий трансакцій-ний мотив зберігання грошей, що виникає із зручності їх користування. По-друге, індивідам необхідні гроші на непередбачувані та непрогнозовані витрати. Це мотив забезпечення безпеки або обережності. По-третє, фізичні особи прагнуть мати гроші для збереження багатства і його примноження. Цей мотив називають спекулятивним.

Залежно від причин, що зумовлюють попит на гроші, виділяють два види останнього: попит на гроші для операцій (Ц) і попит на гроші як на активи (Оа) (див. схему 14.2).

Попит на гроші для операцій зумовлений потребою в грошах для здійснення різного роду операцій, опосередкованих грішми. Як фізичні, так і юридичні особи потребують грошей як засобу обміну, щоб купувати на них необхідні товари, виплачувати заробітну плату, розраховуватись по боргових зобов'язаннях тощо. Попит на гроші для операцій насамперед залежить від двох факторів: обсягу реального ВВП і рівня цін. Якщо рівень цін не змінюється, то для реалізації більшої маси вироблених товарів та послуг потрібна і більша маса грошей. Таким же є зв'язок між попитом на гроші і рівнем цін. Якщо останній підвищується, то збільшується і попит на гроші для операцій. Отже, попит на гроші для операцій змінюється в прямій залежності від зміни номінального валового внутрішнього продукту.

Друга причина попиту на гроші пов'язана з їх функцією як засобу збереження і нагромадження. Люди утримують гроші, а отже, пред'являють на них попит, для нагромадження вартості. Тому вони тримають свої фінансові активи у різних формах - акціях корпорацій, державних або приватних облігаціях або на рахунках у банках. Це зумовлює попит на гроші як активи.

Утримування збережень у формі активів пов'язано з так званою теорією портфеля, яка дає рекомендації щодо інвестування багатства у "портфель", що є набором цінних паперів. Ця теорія грунтується на положенні, що люди шукають великих надходжень від своїх інвестицій, але не схильні при цьому ризикувати. Ризикові вклади вони здійснюватимуть тоді, коли дохід від них буде високим. З двох видів активів, що приносять однакові доходи, як правило, обирають безпечніший. Щоб зменшити ризиковість інвестицій в активи, рекомендується дотримуватись диверсифікації портфеля між різними вкладами, гаслом якої є: "Не класти усі яйця до одного кошика".

Портфель повинен включати як низькоризикові, так і високоризикові активи.

Попит на гроші як на активи залежить від величини відсоткової ставки. Якщо вона низька, то вигідніше тримати збереження в облігаціях і інших цінних паперах, оскільки вони дають дохід виший, ніж при збереженні грошей у вигляді готівки чи на рахунках до запитання у банках. При підвищенні відсоткової ставки доходність цінних паперів буде меншою, ніж дохід від збереження грошей у банку. Тому потреба в грошах для придбання активів скорочуватиметься. Отже, величина попиту на гроші як активи перебуває в оберненій залежності від рівня відсоткової ставки.

Таким чином, загальна потреба в грошах складається з попиту на гроші для операцій і попиту на гроші як активи. Якщо позначити загальну величину попиту на гроші через Эт, то її можна визначити за формулою Бт = Э1 + Оа.

Отже, попит на гроші є насамперед попитом на гроші для операцій, тобто для обміну. Гроші потрібні для того, щоб обмінювати їх на товари та послуги. Тому потреба в грошах насамперед залежить від того обсягу товарів і послуг, що буде реалізовуватись протягом певного періоду часу, та рівня цін на них. Але цих параметрів не достатньо, щоб визначити кількість грошей, необхідних для обміну. Справа в тому, що кожна грошова одиниця протягом певного періоду часу може обслужити обіг товарів, ціна яких у декілька разів більша, тобто становить декілька грошових одиниць. Тому потрібно знати ще один параметр, а саме - швидкість обігу грошей. Якщо позначити через М кількість грошей, що потрібна для обслуговування товарного обміну, через Р - абсолютний рівень цін, через (3 - реальний обсяг виробництва і через V - швидкість обігу грошей у русі доходів, то формула, що дає змогу визначити кількісно грошову масу, необхідну для обслуговування товарного обміну, буде такою:

У літературі ця формула одержала назву формули Фішера, або "рівняння обігу".

З формули видно, що величина грошей в обігу залежить від трьох факторів. По-перше, від абсолютного рівня цін. За інших рівних умов чим вищий рівень цін, тим більше потрібно грошей для обігу. По-друге, від реального обсягу виробництва. Його зростання приводить до збільшення суми доходу домогосподарств, підприємств, а отже, до збільшення кількості закуповуваних товарів та послуг, обсягу обмінних угод, а значить, і грошей для їх обслуговування. По-третє, від швидкості обігу грошей, тобто кількості обертів на рік, яку в середньому здійснює кожна грошова одиниця.

Хто і як пропонує гроші?

Схожі статті




Економічна теорія - Чепінога В. Г. - 14.2. Попит на гроші

Предыдущая | Следующая