Ділове мовлення для державних службовців - Шевчук С. В. - 2.3. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ

Послуговуючись офіційно-діловим стилем, треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість - головна ознака літературної мови.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: орфоепічні, граматичні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів.

Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні.

Фонематичні помилки - це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: Вимова с замість |з| везти - вести казка - каска

Вимова т замість д

Родовий - Ротовий гадка - гатка привід - привіт

Такі помилки спотворюють зміст слова. Інколи фонематична помилка зумовлюється пропуском однієї із фонем, наприклад:

Правильно Неправильно

Плутати путати

Плутаю путаю

Плутають путають

Дуже часто у мовленні замість фонеми |ф| вживають поєднання фонем |хв|, а замість |хв| - фонему |ф|:

Правильно Неправильно

Факт хвакт

Фарба хварба

Фах хвах

Фахівець хвахівець

Феномен хвеномен

Форматний хворматний

Функціонувати хвункціонувати

Хвала фала

Хвороба фороба

Фонетичні помилки - це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: Вимова Іл'І замість /л/

Лекція - лекція телеграма - телеграма

Вимова [і] замість [и] у словах іншомовного походження

Директор - діректор тираж - тіраж симпозіум - сімпозіум циркулярний - ціркулярний

ВИМОВА ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: Постанова план

Гарантійний витяг видавець мудрість

В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:

1. Голосні [а], [і], [у] - в усіх позиціях вимовляються виразно:

[знати] - знати;

[пунктуал'н'іс'т'] - пунктуальність; [зв'ітувіти] - звітувати.

2. Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]:

[то^м^] - том$; [зоУЗул'а] - Зозуля; [гоУЛубка] - Голубка.

3. Звуки [е], [и] в нснаголошеній позиції вимовляються нечітко:

[е] - З наближенням до [и] [ме"та] - Мета; [ре"агувати] - реагувати; [вантажеИН': а] - вантаження.

[и]-з наближенням до [е] [виСДаток] - видаток; [обвиЕНувачеИН': а] - обвинувачення; [си*сте"матичний] - систематичний.

Пам'ятайте! Українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна] - Мажоритарна.

ВИМОВА ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко:

[народ] - народ; [наказ] - Наказ; [чиЕМдуж] - чимдуж; [надто] - надто; [дбв'ідка] - Довідка.

Примітка. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляєтеся як [х]:

[лехко] - легко; [н'іхт'і] - Нігті; [к'іхт'і] - Кігті.

2. Глухі приголосні перед дзвінкими у межах слова вимовляються дзвінко:

[проз'ба] - орфографічно Просьба; [вогзал] - вокзал; [бород'ба] - боротьба.

3. Оглушуються прийменник і префікс з перед глухими приголосними:

[с тобойу] - орфографічно з Тобою; [сказати] - сказати.

4. Префікси роз-, без - можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу мовлення):

[розписка] і [роспйска] - Розписка;

[беИЗпомиЕЛкбвий] і [беИСпомиЕЛковий] - безпомилковий.

5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш] (крім подовжених) та задньоязикові [г], [к], [х] в кінці слова та складу вимовляються твердо:

[с'ім] - сім; [вели'ч] - Велич; [пиш^ш] - пишеш; [позичте"] - Позичте; [с'м'іх] - сміх.

Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [в'італ'ний] - вітальний; [б*іограф'ійа] - біографія; [ш'іс'т'] - шість; [хВІд] - хід;

[к'ілограм] - кілограм.

Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [роздор'іж': а] - роздоріжжя; [р'іч*: у] - річчю.

6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [г]. Приголосний звук [г] вимовляється у власне українських словах, а також зукра-їнізованих словах іншомовного походження. Найповніший реєстр слів з літерою г, що позначає задньоязиковий зімкнений дзвінкий звук [г], подано в "Українському орфографічному словнику", яким варто послуговуватися, оскільки звук г вживається не лише відповідно до норми, а й на власний розсуд мовців. Подаємо найбільш уживані слова:

Газда

Ганок

Гатунок

Гречність

Грунт

Грунтово-кліматичний грунтознавство грунтуватися грасувати (розчищати)

Газдувати

Грати

Гречний

Гречно

Грунтовий

Грунтозахисний

Грунтообробний

Гудзик

7. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і вимовляються як африкати [дз], [дж]:

[дзвониЕК] - орфографічно Дзвоник; [присуджувати] - присуджувати; [в'ідр'адже"н': а] - відрядження; [нагородже"н': а] - нагородження.

Роздільна вимова цих звуків [д]~[з], [д]-[ж] є порушенням орфоепічних норм. Як два окремі звуки вони вимовляються тоді, коли належать до різних частин слова, наприклад до префікса і кореня:

[в'ід-зиЕВати] - орфографічно Відзивати;

[п'ід-зв'їтний] - підзвітний;

[п'ід-жеИНу] - Піджену

8. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед наступними м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко:

[майбут'н'е] - орфографічно Майбутнє; [п' іс'н'а] - пісня; [горд'іс'т'] - гордість.



Схожі статті




Ділове мовлення для державних службовців - Шевчук С. В. - 2.3. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ НОРМИ

Предыдущая | Следующая