Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою

Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми особами, здійснюється на істотно інших засадах, ніж відшкодування шкоди, заподіяної малолітніми особами. ЦК України визнає неповнолітніми фізичних осіб віком від 14 до 18 років (ч. 1 ст. 32 ЦК). На відміну від малолітніх, неповнолітні особи визнані законодавцем повністю деліктоздатними, тобто здатними самостійно нести відповідальність за шкоду, заподіяну їхніми діями іншим особам. Частина 1 ст. 1179 ЦК визначає, що неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. Це означає, що в разі заподіяння шкоди неповнолітньою особою мають бути досліджені всі умови покладення на завдавача шкоди обов'язку таку шкоду відшкодувати. До таких умов належать протиправна поведінка неповнолітнього, причинний зв'язок між діями неповнолітнього та її наслідками, а також вина неповнолітнього завдавача шкоди. У тих випадках, коли закон покладає на завдавача шкоди обов'язок її відшкодування незалежно від вини (наприклад у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки) вина неповнолітнього також не враховується. Якщо шкода заподіяна неповнолітнім під час виконання ним трудових обов'язків, обов'язок з її відшкодування покладається на юридичну або фізичну особу - роботодавця неповнолітнього (ст. 1172 ЦК У країни).Така позиція законодавця обумовлена тим, що неповнолітній вже не тільки взмозі зрозуміти значення своїх дій і дій третіх осіб, а й здатний керувати ними, усвідомлювати їх суспільну оцінку.

Разом з тим, майнова відповідальність неповнолітніх має свої специфічні риси, обумовлені суб'єктом такої відповідальності - особа, яка не досягла 18 років.

Така специфіка передбачена у ч. 2 ст. 1179 ЦК України, відповідно до якої у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоду було завдано не з його вини. Батьки неповнолітнього, позбавлені батьківських прав, несуть відповідальність за ст. 1183 ЦК України, як і позбавлені батьківських прав батьки малолітнього.

За своїм характером відповідальність батьків (усиновлювачів) та піклувальників неповнолітнього є додатковою, або субсидіарною. її суть полягає в тому, що вищезазначені особи відповідають перед потерпілим у тій частині, в якій не можуть відповідати самі неповнолітні через відсутність у них майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Також до кола суб'єктів, субсидіарно зобов'язаних відшкодувати шкоду, завдану неповнолітнім, входить заклад, який здійснює щодо неповнолітнього функцію піклувальника (дитячий будинок, школа-інтернат тощо).

Батьки (усиновлювачі), піклувальник неповнолітнього та заклад, який здійснює щодо неповнолітнього функції піклувальника, звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що шкоду було завдано неповнолітнім не з їхньої вини. Тобто обов'язок неповнолітнього та обов'язок його батьків (усиновлювачів), піклувальників є змістом двох різних зобов'язань, що виникають із різних підстав. Так, неповнолітній відповідає, за заподіяння ним шкоди, а батьки (усиновлювачі) та піклувальник відповідають за винне невиконання обов'язку з виховання дитини та здійснення нагляду за нею.

Обов'язок батьків (усиновлювачів) та піклувальника неповнолітнього припиняється у таких випадках:

- після досягнення заподіювачем шкоди повноліття (18 років);

- коли заподіювач шкоди до досягнення повноліття стає власником майна, достатнього для відшкодування шкоди (ч. 3 ст. 1179 ЦК України);

- у разі набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття внаслідок одруження або емансипації (ст. 1180 ЦК України).

При цьому в разі відсутності у особи, яка набула повної дієздатності до досягнення повноліття, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди" ця школа відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної дієздатності (ст. 35 ЦК України) і не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням завдавачем шкоди повноліття (ч. 2 ст. 1180 України). У разі якщо неповнолітній набув повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття без згоди батьків (наприклад на підставі рішення суду), він за будь-яких обставин зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду самостійно.

У разі завдання шкоди спільними діями кількох неповнолітніх, які походять від різних батьків та/або знаходяться під піклуванням різних закладів, така шкода відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними, а в разі неможливості досягнення домовленості - за рішенням суду. Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду в частці, яка визначається рішенням суду (ст. 1182 ЦК України).

Регресні вимоги батьків (усиновлювачів), піклувальників неповнолітнього до безпосереднього завдавача шкоди не допускаються навіть після досягнення ним повноліття, набуття повної дієздатності або набуття власного майна, достатнього для відшкодування шкоди в повному обсязі.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - Відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньою особою

Предыдущая | Следующая