Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 9. Загальні засади транспортного експедирування

Серед допоміжних договорів, пов'язаних з перевезенням вантажів, багажу та пошти, слід виділити договори транспортного експедирування. У зв'язку з розвитком централізованих перевезень вантажів автомобільному транспорту часто передаються функції, пов'язані з виникненням або завершенням процесу перевезення вантажів на інших видах транспорту. Автотранспортні підприємства чи спеціально створювані транспортно-експедиторські організації беруть на себе весь комплекс операцій з відправлення вантажів залізничним, водним і повітряним транспортом, одержання від них вантажів і доставки їх одержувачам, проведення розрахунків за перевезення тощо.

Відносини цих організацій з клієнтурою та транспортними підприємствами оформляються договорами транспортного експедирування.

Відносини з транспортно-експедиторського обслуговування регулюються нормами глави 65 ЦК (статті 929-935), ст. 316 ГК, статтями 10-13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 p., нормами деяких транспортних статутів (ст. 78 СВВТ, статті 125 і 126 CAT), правилами централізованого завезення (вивезення) вантажів автомобільним транспортом загального користування на залізничні станції, в аеропорти, морські порти, порти (пристані) внутрішнього водного транспорту, що спільно затверджуються відповідними транспортними міністерствами.

Поняття договору транспортного експедирування дано у ч. 1 ст. 929 ЦК, ч. 1 ст. 316 ГК. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Зокрема, цим договором може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку та одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як додаткові послуги договором транспортного експедирування може бути передбачено здійснення таких необхідних для доставки вантажу операцій, як перевірка кількості та стану вантажу, його навантаження та вивантаження, оплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, а також виконання інших операцій та послуг, передбачених договором. У ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено перелік істотних умов договору транспортного експедирування. До таких умов віднесені: відомості про сторони договору, вид послуги експедитора, вид і найменування вантажу, права та обов'язки, відповідальність сторін, у тому числі в разі заподіяння шкоди внаслідок дії непереборної сили, розмір плати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправлення та призначення вантажу, порядок погодження змін маршруту, види транспорту, строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

За надання послуг за договором транспортного експедирування експедитор одержує від клієнта відповідну плату, розмір якої визначається угодою сторін, якщо інше не встановлено законом. У разі коли розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. При цьому в плату експедиторові не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, суми зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Експедитор може діяти як від імені клієнта, так і від свого імені. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків. Відповідно до ст. 932 ЦК експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб, але перед клієнтом він сам несе відповідальність за порушення ними договору. Можлива й ситуація, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником (ч. 2 ст. 929 ЦК). Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків, що становлять зміст додаткових послуг, надання яких узяв на себе експедитор, визначається законодавством про відповідний договір (підряду, зберігання тощо) та умовами договору експедирування. Отже, договір експедирування може містити елементи кількох видів договорів (перевезення, доручення, комісії, підряду, зберігання тощо), які тісно переплітаються в одному юридичному факті (договорі).

У договорі транспортного експедирування, укладеному між експедитором і клієнтом, експедитор по суті заміняє клієнта у відносинах з перевізником. У зв'язку з цим автотранспортні підприємства, що здійснюють транспортно-експедиторське обслуговування клієнтури, користуються правами і несуть обов'язки та відповідальність, передбачені транспортними статутами для відправників чи одержувачів вантажів.

Водночас, автотранспортні підприємства (експедитори) укладають з організаціями залізничного транспорту, морськими та річковими портами й аеропортами договори на централізоване завезення та вивезення вантажів. У цих договорах передбачаються: обсяги перевезень вантажів; строки доставки вантажів згідно з погодженими графіками; забезпечення схоронності вантажу; виконання навантажувально-розвантажувальних робіт в обумовлені години доби; умови розрахунків за перевезення та виконання експедиторських робіт; взаємна відповідальність сторін за порушення договірних зобов'язань тощо.

Договори, що укладаються автотранспортними підприємствами, з одного боку, з клієнтурою на транспортно-експедиторське обслуговування, а з іншого - з транспортними підприємствами на централізоване завезення і вивезення вантажів, за своїм змістом мають бути взаємопогоджені, щоб забезпечувати чітку й злагоджену роботу транспорту та клієнтури. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором про транспортно-експедиторське обслуговування сторони несуть майнову відповідальність. Вона визначається як загальними положеннями про відповідальність за порушення зобов'язання (глава 51 ЦК), так і нормами транспортних статутів і кодексів, договорами між експедиторами та клієнтами, які часто укладаються на основі типових договорів. Зокрема, відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, масу вантажу, якщо проводиться його контрольне зважування в присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що засвідчені підписом представника перевізника.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 9. Загальні засади транспортного експедирування

Предыдущая | Следующая